Ухвала суду № 43007068, 24.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 135273/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір'я» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір'я» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Гуцульське подвір'я» звернулось до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2011 року № 0000082200, яким йому визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 156386,61 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ТзОВ «Гуцульське подвір'я» прострочило на 130 днів проведення розрахунків по імпортним операціям резидентів. Для здійснення імпортної операції на виконання зовнішньоекономічного контракту у разі перевищенні терміну поставки імпортного товару з моменту здійснення позивачем авансового платежу, встановленому ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу було необхідно отримати висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, однак такого висновку позивач не отримав, тому перевищення строку поставки товару по контракту на 130 календарних днів є порушенням вимог цього Закону та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 4 даного Закону. Також позивач не надав суду доказів звернення із позовною заявою до органів передбачених цим Законом, що було б підставою для зупинення строків, передбачених ст. 2 даного Закону і звільнення від сплати пені за цей період. Посилання позивача на положення ч. 12 ст. 37 зазначеного Закону як на підставу для звільнення від відповідальності, на думку суду, є безпідставним, оскільки вказана норма стосується спеціальних санкцій, які застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган не врахував технічної неможливості поставки частинами товару, придбаного ТзОВ «Гуцульське подвір'я» за зовнішньоекономічним контрактом, а також не врахував відсутність його вини у виникненні прострочення в поставці товару. Також, на думку позивача, наявні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення вимог ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на підставі ч. 12 ст. 37 та ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, оскільки ним вчинено всі передбачені законодавством дії для недопущення правопорушення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 03-07.10.2011 року працівники Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Гуцульське подвір'я» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за результатами якої складено акт від 14.10.2011 року № 2082/220-35982827.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення термінів надходження товару в сумі 35250,00 євро від нерезидента фірми «MONN Optimal/N/Moissyn Handel & Servis», за перераховані ТзОВ «Гуцульське подвір'я» кошти згідно з випискою ПАТ «Терра Банк».

На підставі акту перевірки Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 26.10.2011 року № 0000082200, яким ТзОВ «Гуцульське подвір'я» за вказане порушення визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 156386,61 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність даного рішення, виходячи з наступного.

03.11.2010 року ТзОВ «Гуцульське подвір'я» (покупець) та фірма «MONN Optimal/N/Moissyn Handel & Servis» (продавець) уклали контракт № 02233/03/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити покупцю автоматизований деревообробний комплекс Hundegger K2450.

Згідно з умовами контракту його загальна вартість складає 117500 євро. Кошти повинні бути сплачені наступним чином: 30% загальної вартості товару, що становить 35250,00 євро, має бути сплачено протягом семи днів з моменту підтвердження продавця про прийняття замовлення, 70% вартості товару, що становить 82250,00 євро, протягом 5 днів з моменту отримання письмового повідомлення продавця про готовність товару для поставки. Поставка товару повинна була бути здійснена відповідно до Інкотермс 2000 на умовах EXW - м. Берлін.

01.12.2010 року ТзОВ «Гуцульське подвір'я» на виконання своїх зобов'язань за контрактом перерахувало продавцю кошти в сумі 35250,00 євро.

До моменту проведення перевірки решти вартості передбаченого контрактом товару позивач не сплатив і не отримав цього товару чи його частини.

Позивач стверджує, що поставка частинами товару, який є предметом зовнішньоекономічного контракту від 03.11.2010 року № 02233/03/11 - автоматизованого деревообробного комплексу Hundegger K2450, є технічно неможливою і, крім того, відсутня його вина у виникненні прострочення в поставці фірмою-нерезидентом «MONN Optimal/N/Moissyn Handel & Servis» цього товару, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Проте колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Як зазначено вище, 01.12.2010 року ТзОВ «Гуцульське подвір'я» перерахувало фірмі-нерезиденту «MONN Optimal/N/Moissyn Handel & Servis» кошти в сумі 35250,00 євро.

Відповідно граничний термін надходження товару чи його частини (180 календарних днів) був до 30.05.2011 року.

Однак, ні до 30.05.2011 року, ні на день початку проведення перевірки позивач не отримав товару чи його частини, а також не сплатив решти вартості товару.

Отже, станом на початок перевірки - 03.10.2011 року перевищення встановленого законодавством терміну поставки товару становило 130 календарних днів.

При цьому, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» врегульовано питання дій резидента при порушенні нерезидентом строків, передбачених цим Законом та експортно-імпортними контрактами, а саме відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону резидент має право звернутись до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

При цьому, згідно з даною нормою у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України такої позовної заяви резидента строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. А у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, даними нормами передбачено єдину підставу для зупинення строків, передбачених ст. ст. 1, 2 зазначеного Закону, а саме звернення резидента з заявою до відповідних органів.

Пунктом 9 контракту від 03.11.2010 року № 02233/03/11 також передбачено, що всі спори щодо складення, тлумачення, виконання і припинення цього контракту вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у випадку недосягнення згоди - в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, ТзОВ «Гуцульське подвір'я» не надало суду жодних доказів проведення переговорів з фірмою «MONN Optimal/N/Moissyn Handel & Servis» щодо виконання умов контракту, зокрема, строків поставки передбаченого ним товару, та доказів звернення із позовною заявою до органів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також колегія суддів зазначає, що положення ст. 4 даного Закону не пов'язують підстави нарахування пені із встановленням факту наявності чи відсутності вини резидента за порушення граничних термінів, передбачених ст. ст. 1, 2 цього Закону.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на положення ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність», якою передбачено, що у разі, зокрема, надання резидентом достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій, оскільки, як вбачається із змісту вказаної норми, розгляд питань щодо скасування чи зупинення дії санкції за клопотанням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана норма стосується спеціальних санкцій, які застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики і не регулює порядок застосування санкцій у вигляді нарахування пені відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки даною нормою визначено підстави господарсько-правової відповідальності та звільнення від неї, а згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є грошовим зобов'язанням платника податків.

А відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Також безпідставним є посилання позивача на п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, оскільки позивач не вказав і суд не встановив неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків і контролюючих органів наведеними вище правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір'я» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-190/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір'я» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді М.А. Пліш

В.В. Святецький