Рішення № 43006175, 26.02.2015, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3924/13-ц

Номер провадження 2/404/66/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

при секретарі Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кіровоградська міська рада, Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк", ОСОБА_3, про вселення, зобов'язання передати квартиру, не чинити перешкоди у її користуванні, виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2, до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кіровоградська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2; зобов'язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 вищевказану квартиру і не чинити перешкод в її користуванні; виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 3-6).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2013 року для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2, до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кіровоградська міська рада, про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (т. 1, а.с. 85- 86).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.10.2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, ПАТ «Альфа Банк», ОСОБА_3, про вселення в квартиру АДРЕСА_2, зобов'язання передати спірну квартиру і не чинити перешкод в її користуванні, виселення з квартири та зустрічного позову ОСОБА_2, до ОСОБА_1, третя особа Кіровоградська міська рада, про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, судових витрат, відмовлено (т. 2, а.с. 72-74).

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29.10.2013 року скасовано в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позов задоволено частково. Витребувано квартиру АДРЕСА_2 із володіння ОСОБА_2 та передано її ОСОБА_1. Виселено ОСОБА_2 із зазначеної квартири. В задоволенні вимог ОСОБА_1 про його вселення в квартиру АДРЕСА_2, відмовлено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.10.2013 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2, до ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні власністю, залишено без змін (т. 2, а.с. 228-229).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.06.2014 року, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.10.2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3, а.с. 88-90).

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позовні вимоги по первісному позову не змінювалися.

Таким чином, предметом розгляду даної справи по первісному позову є позовні вимоги про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2; зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 вищевказану квартиру і не чинити перешкод у її користуванні; виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири (т. 1, а.с. 3-6).

В обґрунтування первісного позову зазначено, що рішенням суду встановлено, що на підставі ордера, ОСОБА_5 та її сім'ї: синам ОСОБА_1, ОСОБА_3 надано в користування квартиру АДРЕСА_1, якій присвоєну нову адресу, а саме: АДРЕСА_2. В даній квартирі вони були зареєстровані. В червні 2006 року позивач по первісному позову тимчасово виїхав в м. Київ. Рішенням суду ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою, позбавлено права користування житловим приміщенням та знято з реєстрації. На підставі договору купівлі- продажу, укладеного між ОСОБА_3, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2, спірна квартира продана відповідачу. Рішення суду, яким ОСОБА_1 позбавлено права користування спірною квартирою не ухвалювалося та отримане від адвоката за винагороду, в зв'язку з чим за фактом підроблення судового рішення вирішувалося питання про порушення кримінальної справи. Таким чином, позивач вважає, що має право на проживання у квартирі АДРЕСА_2, а відповідач безпідставно утримує житло та перешкоджає ОСОБА_1 користуватися квартирою.

Предметом розгляду справи по зустрічному позову є позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням (т. 1, а.с. 204-209).

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2. Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 на момент придбання спірної квартири була добросовісним набувачем. ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, крім того 17.08.2006 року його знято з реєстраційного обліку сектором ГІРФО Кіровського МВ ГУМВС України. Зняття з реєстраційного обліку в судовому порядку не скасоване та не поновлена реєстрація. Позивач вважає себе користувачем вищевказаної квартири, що свідчить про порушення прав відповідача як власника майна. Крім того, відповідач є особою похилого віку, знаходиться під впливом осіб, які мають за мету позбавити останню її житлової площі, саме дані обставини стали підставою для звернення до суду.

На виконання вимог ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.06.2014 року, при новому розгляді справи судом з'ясовано, відповідач вважає, що позивач не має жодних правових підстав користуватися спірною квартирою, оскільки після набуття нею права власності на квартиру, позивач втратив право користування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та її представники проти задоволення позову заперечили та пояснили, що права позивача не порушені, зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за колишнім місцем проживання проведено без порушення вимог чинного законодавства, про що свідчить постанова Кіровоградського адміністративного окружного суду, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду України та результати перевірки, проведеної прокуратурою Кіровоградського району м. Кіровограда. Таким чином, підстави для вселення ОСОБА_1 до спірної квартири, яка на підставі угоди належить добросовісному набувачу відсутні. В зв'язку з тим, що позивач не є власником спірної квартири, відсутні підстави для задоволення інших вимог, які в свою чергу є похідними.

При цьому, представники ОСОБА_6 та сама відповідач позовні вимоги, викладені в зустрічному позові підтримали, посилаючись на порушення прав власника спірної квартири.

Представник позивача заперечив щодо задоволення зустрічного позову, про що надано суду відповідні письмові заперечення (т. 3, а.с. 144) та пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконним та необґрунтованими та суперечать обставинам, викладеним в первісній позовній заяві, а саме: ОСОБА_2 не є належним позивачем по даній справі в зв'язку з тим, що зазначений нею в зустрічному позові період її права не могли бути порушені.

Третя особа, ОСОБА_3 у судові засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання, призначених на 20.08.2014 року, 11.11.2014 року та 02.02.2015 року повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 110, 204; т. 4, а.с. 23). В судові засідання, призначені на 27.10.2014 року, 16.12.2014 року та 26.02.2015 року ОСОБА_3 також не з'явився. Судова повістка у даній справі про виклик до суду повернута на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т. 3, а.с. 132, 185; т. 4, а.с. 77). Причини неявки суду не повідомив.

Представники третіх осіб, Кіровоградської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" та в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( повідомлення про вручення поштового відправлення, т. 3, а.с. 109, 111, 129, 130, 159, 160, 202, 203; т. 4 а.с. 25, 26, 74, 75). Представник Кіровоградської міської ради причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не по давав. Від представника, Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до суду надійшли письмові заперечення (вх. № 40203 від 04.11.2014 року; т. 3, а.с. 161-164) проти задоволення первісного позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що власником спірної квартири є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. Дійсність даного договору підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2012 року та рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2013 року. ОСОБА_1 ніколи не був власником квартири та ніколи дана квартира не передавалася у володіння, він був лише членом сім'ї наймача квартири, а саме: ОСОБА_5. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Також, представник третьої особи просив провести судове засідання без участі представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представників, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_5, сім'я якої складається з чотирьох чоловік, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської районної Ради народних депутатів № 880 від 29.12.1982 року видано ордер № 1058 від 25.01.1983 року на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 8).

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів № 58 від 21.01.1985 року вищевказаній квартирі присвоєно нову адресу, а саме: АДРЕСА_2, що встановлено судовими рішеннями (т. 1, а.с. 13-18), не заперечується сторонами та в силу статті 61 Цивільного процесуального кодексу України не потребує доказування.

На підставі розпорядження виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 41505 від 21.08.2006 року, вищевказана квартира безоплатно передана у спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3, на їх ім'я Кіровоградською міською радою 21.08.2006 року за реєстраційним № 41505 видано свідоцтво про право власності на житло, що встановлено рішенням апеляційного суд Кіровоградської області від 22.03.2013 року (т. 1, а.с. 13-18).

Згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 12.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 2276, продавці: ОСОБА_3, який діяв від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 продали, а покупець, ОСОБА_2, купила квартиру під АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 11-12, 43-44). Право власності відповідача на спірну квартиру також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 11808486 від 12.09.2006 року (т. 1, а.с. 42).

Відповідно до довідки № 4140 від 15.11.2007 року, виданої Комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством № 10, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 22.11.2006 року (т. 1, а.с. 68).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 030/09.06/71-170 К від 12.09.2006 року (т. 1, а.с. 191-193), укладеного між Акціонерним комерційний банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 12.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, предметом іпотеки якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності (т. 1, а.с. 65-66).

Намагання позивача скасувати зняття його з реєстраційного обліку залишилися безрезультатними (постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.04.2007 року, т. 1, а.с. 228-229; ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 року; т. 1, а.с. 49; ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 26.01.2010 року, т. 1, а.с. 53-54, 230).

Також безрезультатним виявився і спосіб захисту, обраний позивачем шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 2276, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2012 року, т. 1, а.с. 79-80; рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2013 року, т. 1, а.с. 13-18).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема відповідно до статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що позивачем за позовом про витребування майна може бути лише власник. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах від 26.06.2013 року по справі № 6-58 цс 13.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1 не був власником витребуваного ним майна та не мав права володіння ним, крім того, договір купівлі-продажу квартири сторонами правочину не оспорений, є дійсним та зареєстрований в установленому законом порядку, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову є необґрунтованими, безпідставними, а відтак не підлягають задоволенню.

Щодо вимог по зустрічному позову, то слід зазначити наступне. За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено статтею 391 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач є власником спірної квартири, про що свідчить договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 12.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2276 т. 1, а.с. 11-12, 43-44) та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 11808486 від 12.09.2006 року (т. 1, а.с. 42).

За довідкою № 3093 від 28.07.2014 року, виданої Житлово-експлуатаційною конторою № 10, в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: власник квартири - ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 4, а.с. 48).

Разом з тим, з копії паспорту громадянина України, НОМЕР_3, виданого Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області 30.08.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 з 13.05.1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 4, а.с. 49).

Таким чином, позивач порушує права та законні інтереси відповідача, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.

Статтею 150 Житлового кодексу УРСР визначено право громадян, які мають у приватній власності житло користуватися ним та розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Таке ж право закріплене у статтях 319, 383 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї або інших осіб.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", визначено, що реєстрацією є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Згідно частини 1статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. За частиною 1 статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Таким чином, в судовому засіданні позовні вимоги по зустрічному позову знайшли своє підтвердження. Відповідач перешкоджає позивачу в реалізації її права власника спірного житлового приміщення, яке підлягає відновленню шляхом визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Щодо заяви представника відповідача про вирішення питання під час ухвалення рішення про розподіл судових витрат, а саме: про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, як то передбачено Законом України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне зазначити, що дане питання вже вирішено ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2013 року (т. 1, а.с. 243-244), яка набрала законної сили, а тому не може вирішуватися повторно.

При цьому, судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"; статтею 150 Житлового кодексу УРСР; статтями 204, 317, 319, 321, 328, 383, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; який проживає за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5; яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 114,70 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда