Постанова № 43005490, 16.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2015 року 17:39 № 826/20208/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс Плюс»доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представників:

від позивачаКорнелюк М.П. (довіреність)від відповідачаКорчук Л.В.(довіреність)ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс Плюс» (надалі - Позивач/ТОВ «Ростекс Плюс») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд, із врахуванням уточнення від 16.02.2015 р.:

1. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012012201 від 19.11.2014 р. про нарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем - 37 602,00 грн. та штрафними санкціями - 18 801,00 грн., всього у розмірі 56 403,00 грн.;

2. Стягнути з Відповідача судові витрати - 1 827,00 грн. судового збору.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було замінено на ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 19.11.2014 р. податкового повідомлення-рішення №0012012201.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у липні 2014 р.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено - 23.02.2015 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ростекс Плюс» (код ЄДРОПУ 37195152) зареєстроване 27.07.2010 р. Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 30.07.2010 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із даними довідки з ЄДРПОУ серії АБ №688094 є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Поряд із цим, у період з 20.10.2014 р. по 24.10.2014 р. на підставі направлення №2158/26-54-22-01 від 20.10.2014 р. та наказу №226 від 20.10.2014 р., виданих ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ростекс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Айпі світ» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої був складений акт №1195/26-54-22-01-37195152 від 31.10.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ростекс Плюс» (код ЄДРОПУ 37195152) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Айпі світ» (код ЄДРПОУ 39125820) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №1195), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, а саме:

ь п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого Позивачем:

- занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2014 р., у розмірі 37 602,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 р. на суму 79 231,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Ростекс Плюс» подало до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за №145 від 07.11.2014 р., за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №25590/10/26-54-22-01-20 від 14.11.2014 р. «Про розгляд заперечення на Акт перевірки №1195» залишені без змін викладені в Акті перевірки №1195 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1195 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0012002201 від 19.11.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 56 403,00 грн. (з яких 37 602,00 грн. - за основним платежем та 18 801,00 грн. - за штрафними санкціями).

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Ростекс Плюс» під час прийняття 19.11.2014 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «Айпі Світ» на підставі укладеного між ними договору №0107/14 від 01.07.2014 р. про надання послуг з передпродажної підготовки товарів (надалі - Договір №0107/14), згідно із якими ТОВ «Айпі Світ» (Виконавець) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується за завданням ТОВ «Ростекс Плюс» (Замовник) надавати послуги, пов'язані з підготовкою товарів (сантехнічного обладнання) Замовника до продажу та поставки кінцевим споживачам, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві такі послуги. Перелік послуг, які надаються Замовникові, строки виконання та вартість наданих послуг, визначається в Додатках (Завданнях), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Так, на виконання зазначених вище вимог Договору №0107/14 сторонами було підписане Завдання №1, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати послуги, загальна вартість яких становить 701 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 116 833,33 грн.), з передпродажної підготовки товарів у строк з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. на складі Замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Приладний, 10.

При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за укладеним Договором №0107/14 Позивачем надано суду акт №ОУ-0000001 від 31.07.2014 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 701 000,00 грн.

Водночас, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки між ТОВ «Ростекс Плюс» та ТОВ «Айпі Світ» проведено у безготівковій формі, про що свідчать банківська виписка.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Ростекс Плюс» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних суму ПДВ розміром 116 833,33 грн. та включення її до складу податкового кредиту за липень 2014 р. на підставі отриманої від ТОВ «Айпі світ» податкової накладної №262 від 29.07.2014 р.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1195, перевіркою визначення ТОВ «Ростекс Плюс» податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Айпі світ» Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 116 833,33 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 37 602,33 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а також до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень на суму 79 231,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 13.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Айпі Світ» послуг з передпродажної підготовки товарів із господарською діяльністю ТОВ «Ростекс Плюс», зокрема: рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих послуг; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги із журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи, що підтверджують оприбуткування ТОВ «Ростекс Плюс» отриманих робіт (послуг) від ТОВ «Айпі Світ» у період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договором, укладеним із ТОВ «Айпі Світ» за перевіряємий період.

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Ростекс Плюс» та його контрагентом ТОВ «Айпі Світ», з огляду на які судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладеного між Позивачем та ТОВ «Ростекс Плюс» Договору №0107/14 Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з передпродажної підготовки сантехнічного обладнання, а саме: перевірка на відсутність сколів, зламів, тріщин, подряпин; очистка від пилу та забруднення; сортування; підготовка до продажу кінцевому споживачу; розміщення на складі за артикулами, номерами, кодами; вибраковка виявленого пошкодженого, невідповідної якості, комплектності. Перелік послуг визначається в Завданнях.

При цьому, Замовник зобов'язаний своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання виданих Завдань, передбачених Договором №0107/14, в тому числі товарами/обладнанням.

В той же час, як вбачається зі змісту Завдання №1 до Договору №0107/14, місцем надання послуг з передпродажної підготовки товарів є склад Замовника за адресою: м. Київ, пров. Приладний, 10.

Так, на підтвердження виконання умов Договору №0107/14, руху активів в процесі здійснення господарських операцій та наявності наміру одержати економічний ефект у результаті здійснення своєї діяльності Позивачем суду надано копії вказаного Договору, акту надання послуг та податкової накладної за липень 2014.

Проте, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи первинні документи, на підставі яких Позивачем сформовані дані податкового обліку, не містять конкретизації послуг (лише загальна назва - перепродажна підготовка товарів), обсягу послуг, місця виконання, періоду виконання. Також, Позивачем не обґрунтовано і вартості заявлених послуг.

Водночас, на виконання вимог ухвали суду ТОВ «Ростекс Плюс» надало видаткові накладні в якості доказів придбання товарів у контрагентів-продавців (ПП «Сахара-Люкс»), які були предметом передпродажної підготовки ТОВ «Айпі Світ», а також видаткові накладні як доказ подальшого їх продажу Позивачем кінцевим споживачам (ТОВ «Пропайп»).

Проте, суд не може прийняти до уваги вказані видаткові накладні, оскільки вони не містять розшифровок підписів осіб, якими приймався поставлений товар від ПП «Сахара-Люкс», як і не містять визначень підписантів, що приймали товар безпосередньо від Позивача.

При цьому, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи видаткові накладні встановлено, що місцем їх складення вказано лише м. Київ, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце (склад Покупця) постачання товарів контрагентами-постачальниками Позивача, як наслідок, такі видаткові накладні не посвідчують місце надання контрагентом ТОВ «Айпі Світ» послуг з передпродажної підготовки вказаних у видаткових накладних товарів саме на складі ТОВ «Ростекс Плюс», що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Приладний, 10.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право власності або оренди складського приміщення, зазначеному у Завданні №1, на якому контрагентом Позивача ТОВ «Айпі Світ» мали надаватись послуги з передпродажної підготовки товарів, а також документи на підтвердження оприбуткування та складського обліку товарів, які мали розміщуватись ТОВ «Айпі Світ» на вказаному вище складі Позивача за артикулами, номерами, кодами.

Таким чином, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагента персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення у липні 2014 р. спірних господарських операцій між ТОВ «Ростекс Плюс» та ТОВ «Айпі Світ» за укладеним між ними Договором №0107/14.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/36711/13 від 15.10.2014 р.

Натомість, Позивачем не надано на вимогу суду належних доказів перевезення товарів, зазначених у видаткових накладних та які були предметом передпродажної підготовки, як і не надано доказів зберігання, обліку та здійснення ТОВ «Айпі Світ» його розміщення на складі за артикулами (номерами, кодами), руху та подальшого продажу кінцевим споживачам у власній господарській діяльності у взаємозв'язку із фактом придбання такого товару, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договору, видаткових та податкових накладних, підписаних невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

З огляду на вищевикладене, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано жодних належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне надання ТОВ «Айпі Світ» послуг з передпродажної підготовки товарів на виконання укладеного із ТОВ «Ростекс Плюс» Договору №0107/14, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ розміром 116 833,33 грн. до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відповідно, погоджується із висновками податкового органу щодо заниження Позивачем суми ПДВ у розмірі 37 602,00 грн. за липень 2014 р.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагента Позивача ТОВ «Айпі Світ» (акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №452/26-56-22-01-03/39125820 від 18.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айпі Світ»), яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентом ТОВ «Айпі Світ» за період формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального їх вчинення, що не дозволяє формувати дані податкового обліку, відтак, у перевіряємому періоді ТОВ «Ростекс Плюс» було завищено податковий кредит на загальну суму 116 833,33 грн., що призвело до заниження Позивачем ПДВ на 37 602,00 грн.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Натомість, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, судом не приймаються до уваги такі твердження у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних документів, які б посвідчували факт придбання Позивачем у ТОВ «Айпі Світ» у липні 2014 р. послуг з передпродажної підготовки товарів за укладеним Договором №0107/14; документів, що підтверджують транспортування товару, з яким проводилась передпродажна підготовка; доказів наявності складу за адресою: м. Київ, пров. Приладний, 10, на якому надавались відповідні послуги; наявності персоналу як у Позивача, так і у ТОВ «Айпі Світ»; доказів на обґрунтування ділової та економічної доцільності в укладанні Договору №0107/14 на надання послуг з передпродажної підготовки товару - доказів перепродажу товару, з яким здійснювались придбані Позивачем послуги з передпродажної підготовки, кінцевим споживачам, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 116 833,33 грн.

Таким чином, під час розгляду даної справи у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів суд був позбавлений можливості встановити зв'язок між фактом придбання товарів Позивачем із наданням послуг з передпродажної підготовки товарів ТОВ «Айпі Світ» за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, імпортом/реалізацією таких товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Ростекс Плюс», натомість, надані останнім видаткові накладні відповідних висновків суду не спростовують, оскільки спірні господарські операції між Позивачем та зазначеним контрагентом не посвідчують правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг з передпродажної підготовки товарів фактично не мали реального характеру, факти надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №0107/14 за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Ростекс Плюс» із контрагентом ТОВ «Айпі Світ».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 116 833,33 грн. до складу податкового кредиту, що призвело до заниження ТОВ «Ростекс Плюс» ПДВ на 37 602,33 грн. за липень 2014 р.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0012012201 від 19.11.2014 р. судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56 403,00 грн. (з яких 37 602,00 грн. - за основним платежем та 18 801,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

Поряд із цим, оскільки податковим органом не вперше виявлено заниження ТОВ «Ростекс Плюс» ПДВ за липень 2014 р., що також не спростовується Позивачем (останній акт документальної перевірки №1021/26-54-22-01-37/37195152 від 11.09.2014 р.), тому застосування ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%, яка становить - 18 801,00 грн. суд вважає обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0012012201 від 19.11.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 37 602,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції розміром 18 801,00 грн., відтак, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Ростекс Плюс».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, а сплачена ТОВ «Ростекс Плюс» сума судового збору становить 1 827,00 грн. - розмір ставки судового збору, відповідно, решта суми судового збору з Позивача не стягується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростекс Плюс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін