Постанова № 43005431, 03.03.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/285/15-a

03 березня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т..

за участю:

представника позивача - Недокуса В.І.;

представників відповідача - Чайнюк О.В. та Зімірського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільопторг"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2014 року форми «Р» №0004872201 та форми «В-4» №0004882201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільопторг" (надалі по тексту - ТОВ "Тернопільопторг" або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2014 року форми «Р» №0004872201 та форми «В-4» №0004882201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджуються із винесеними податковим повідомленням-рішенням Тернопільською ОДПІ, в зв'язку з тим, що відповідач при проведенні перевірки не врахував ряд обстави, які мали значення для прийняття рішення.

Представник позивача зокрема пояснив, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів, який був укладений між ТОВ «Тернопільоптторг» та ТОВ «Талис Плюс» були складені: додаткова угода, акт приймання-передачі нафтопродуктів, податкова накладна, які свідчать про поставку бензину автомобільного та палива дизельного, що відображено в реєстрі товарно-транспортних накладних та в повній мірі дублюється в акті виконаних робіт з перевезення нафтопродуктів. Розрахунки між ТОВ «Тернопільоптторг» та ТОВ «Талис Плюс» за поставку товарів згідно умов договору поставки повинні відбутись до 30.06.2015 року.

Крім того, представник ТОВ «Тернопільопторг» зазначив, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту за червень 2014 року, відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість даним декларації з ПДВ за червень 2014 року. Податкова накладна на поставку нафтопродуктів оформлена з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України. На момент складання податкової накладної контрагент ТОВ «Тернопільоптторг» - ТОВ «Талис Плюс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Щодо зберігання нафтопродуктів ТОВ «Тернопільоптторг», придбаних у контрагента ТОВ «Талис Плюс», представник позивача вказав, що даний факт підтверджується договором зберігання нафтопродуктів №0908/10-1 від 09.08.2010 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 30.06.2014, згідно яких зберігання палива та обслуговування ТОВ «Тернопільопторг» нафтобазами ПАТ «Дніпронафтопродукт» при прийомі нафтопродуктів та їх відпуску з нафтобаз. Транспортування нафтопродуктів ТОВ «Тернопільопторг», придбаних у контрагента ТОВ «Талис Плюс», підтверджується договорами про перевезення вантажів автомобільним транспортом між «Тернопільоптторг» та контрагентами (перевізниками) ТОВ «Зелена Говерла» від 01.07.2013 та ТОВ «Кременчукнафтопродуктсервіс» №136 від 01.06.2013, які підтверджують факт перевезення вантажів автомобільним транспортом з нафтобаз, де знаходилися нафтопродукти, до конкретних АЗС ТОВ «Тернопільоптторг».

Також представник позивача, просив суд врахувати, що згідно умов договору, переміщення товару не відбувалось, а передача прав на товар (нафтопродукти) відбувалась на складах зберігання. Саме цим, на його думку, пояснюється відсутність документів стосовно переміщення товару від контрагента-постачальника до ТОВ «Тернопільоптторг».

З врахуванням викладеного, представник позивача вважає, що посадовими особами Тернопільської ОДПІ здійснено неповне (необ'єктивне та вибіркове) дослідження обставин взаємовідносин TOB "Тернопільопторг" з ТОВ «Талис Плюс», а тому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2014 року форми «Р» №0004872201 та форми «В-4» №0004882201.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, мотиви виклали в поданому суду письмовому запереченні та усних поясненнях наданих під час судового розгляду справи.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, в результаті проведеної перевірки ТОВ "Тернопільопторг" встановлено, що для перевірки товариством не надано первинних документів щодо підтвердження руху товарів (нафтопродуктів) від ТОВ «Талис Плюс» до позивача, а тому податкова накладна, отримана від контрагента є такою, що не засвідчує фактів придбання товариством нафтопродуктів саме у цього контрагента.

З врахуванням викладеного, представники відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджено письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тернопільоптторг» (код за ЄДРПОУ 37076604) по взаємовідносинах з ТОВ «Талис Плюс» (код за ЄДРПОУ 38361594) за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., результати якої оформлено актом від 8 жовтня 2014 року №7544/22-01/37076604 (а.с. 11-21).

В ході перевірки встановлено порушення ст. 22, 44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Тернопільопторг» завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 4 945 729 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті в червні 2014 року в сумі 4 564 571 грн. та завищення розміру від'ємного значення по ПДВ на суму 381 158 грн.

За результатами розгляду акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 жовтня 2014 року форми «Р» №0004872201 про сплату 6 846 856, 50 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 4 564 571 грн. за основним платежем та 21 282 285, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та форми «В-4» №0004882201 про зменшення розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 381 158 грн. (а.с.22-23).

Не погоджуючись із результатами перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємством в адміністративному порядку були подані заперечення на висновки акту перевірки та скарги до вищестоящих контролюючих органів на податкові повідомлення-рішення.

За результатом розгляду заперечень та скарг в їх задоволенні контролюючим органом підприємству було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Талис Плюс» і ТОВ «Тернопільоптторг» 01.06.2014 р. було укладено Договір поставки нафтопродуктів (далі по тексту - Договір) (а.с.25-27).

Позивач стверджує, що виконання вищенаведеної господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які долучені до матеріалів справи.

Проте, з таким твердженням позивача суд не погоджується і вважає, що ні під час проведення перевірки податковим органом ні під час судового розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільопторг" не надано первинних документів щодо підтвердження руху товару (нафтопродуктів) від продавця до товариства. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного:

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, іменовані надалі Товар, відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього. Додатки до Договору є його невід'ємною частиною.

Згідно п.1.2 - номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума Додаткової угоди до договору складає 29674376,57 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору якість Товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), діючим на території України і підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника.

Відповідно до п.4.2 Договору Товар поставляється Покупцеві партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до Договору на умовах ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовується ним на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно п.6.1 Покупець провадить приймання Товару по кількості і якості відповідно до «Інструкції про порядок приймання, транспортування, збереження відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (Далі Інструкція), відповідно до діючого законодавства України, а також з умовами даного Договору й Додатка до нього.

Відповідно до п.11.1 - Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків до їх повного завершення.

Таким чином, як видно з умов договору, поставка нафтопродуктів має здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, що регламентує приймання, транспортування, збереження, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 році №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі по тексту - Закон № 996-ХІУ) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем для перевірки надано наступні документи:

- Копія договору поставки нафтопродуктів №01/06-38П від 01.06.2014р.;

- Копія додаткової угоди №140630000000066 від 01.06.2014 р. до договору поставки №01/06-38П від 01.06.2014р.;

- Копія акту приймання-передачі нафтопродуктів №140630000000022 від 30.06.2014;

- Копія податкової накладної № 66 від 30.06.2014 р. ;

- Копія сертифікату відповідності на 3 аркушах;

- Копія акту приймання-передачі нафтопродуктів №140630000000066 від 30.06.2014;

- Копія реєстру ТТН на поставки нафтопродуктів за червень 2014 р.;

- Копія акту звірки розрахунків АС-000036 від 18.08.2014 р.;

- Копія акту звірки розрахунків АС-000035 від 30.06.2014 р.;

- Копія реєстру отриманих і виданих податкових накладних за червень 2014 р.

Проаналізувавши зміст даних документів, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Талис Плюс» і ТОВ «Тернопільоптторг», виходячи з наступних доводів:

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Наказу Міністерства палива та енергетики України Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, вказано, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п.5.5 ст.5 Наказу Міністерства палива та енергетики України,

Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики

від 4 червня 2007 року N 271/121 «Про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029, вказано, що облік якості нафти та/або нафтопродукту ведеться за кожним резервуаром, а також партією нафтопродуктів, що міститься в тарі.

Також у пп.5.6. ст..5 того ж наказу вказано, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою N 11-НК.

Підставою для заповнення паспорта якості є акт відбирання проби, записи і висновки про якість нафти та/або нафтопродуктів, які занесені до журналів реєстрації результатів випробувань. Оформлення паспортів якості на підставі робочих зошитів лаборантів не допускається. Номер паспорта якості надається згідно з порядковим номером проби в журналі реєстрації проб.

У паспорті, що видається випробувальною лабораторією на підставі випробувань проби стороннього підприємства, зазначаються лише показники, які обумовлені договором. Паспорти якості передаються виключно замовнику. Передача паспортів чи інформації, що міститься в них, іншим організаціям чи особам здійснюється за письмовою згодою замовника або у випадках, передбачених законодавством України.

Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

Відповідно до пп.6.1.2 п.6.1 ст.6 Наказу N 271/121 від 4 червня 2007 року, з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний:

- порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах;

- перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари;

- перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

Згідно пп.6.1.22 п.6.1 ст.6 Наказу N 271/121 від 4 червня 2007 року, до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані:

- паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні);

- транспортний документ (накладна, коносамент);

- пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості;

- документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю;

- паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби;

- інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для кожної партії нафтопродуктів при їх отриманні з резервуарів мав бути паспорт якості виданий вантажовідправником. Проте, позивачем ні при проведенні перевірки ні в судовому засіданні таких паспортів якості не надано. Натомість долучені до матеріалів справи паспорти якості не можуть слугувати доказом відвантаження нафтопродуктів з нафтобаз, які належать ПАТ «Дніпронафтопродукт», оскільки такі паспорти якості видавалися випробувальною лабораторією ТОВ «Кременчукнафтопродукт Груп» при проведенні лабораторних робіт на заводі виробнику нафтопродуктів - ПАТ «Укртатнафта».

Суд вважає, що Сертифікати відповідності нафтопродуктів також не можуть слугувати доказом реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Талис Плюс». Так, у сертифікатах відповідності вказано виробника нафтопродуктів ПАТ «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл. м. Кременчук, вул.. Свіштовська, 3 код 00152307) (а.с.87-88). Разом з цим, як встановлено в ході перевірки Тернопільською ОДПІ, при дослідженні ланцюгу постачання до ТОВ «Талис Плюс» (згідно підсистеми «Аналітична система: Автоматизована система співставлення - перегляд результатів співставлення» АС «Податковий блок») не встановлено взаємовідносин з ПАТ «Укртатнафта» по ланцюгу постачання нафтопродуктів, що в свою чергу підтверджує відсутність факту здійснення господарських операцій ТОВ «Тернопільоптторг» у червні 2014 року з ТОВ «Талис Плюс».

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача з приводу того, що зберігання нафтопродуктів ТОВ «Тернопільоптторг», придбаних у контрагента ТОВ «Талис Плюс», підтверджується договором зберігання нафтопродуктів №0908/10-1 від 09.08.2010 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 30.06.2014, згідно яких зберігання палива та обслуговування ТОВ «Тернопільопторг» нафтобазами ПАТ «Дніпронафтопродукт» при прийомі нафтопродуктів та їх відпуску з нафтобаз. З аналізу вищезазначених документів видно, що їх зміст підтверджує взаємовідносини по зберіганню нафтопродуктів, які на лежали на праві власності ТОВ «Тернопільопторг» на нафтобазах які належали на праві власності чи оренди ПАТ «Дніпронафтопродукт». Жодної згадки про участь в даних відносинах чи вищезазначених документах ТОВ «Талис Плюс» не міститься, а тому дані документи не підтверджують факту відвантаження нафтопродуктів від ТОВ «Талис Плюс» до ТОВ «Тернопільоптторг». Підтвердженням позицію суду, є зміст актів приймання-передачі нафтопродуктів від 30 червня 20914 року між ТОВ «Тернопільопторг» та ПАТ «Дніпронафтопродукт», згідно яких ТОВ «Тернопільопторг» протягом червня 2014 року передавало на зберігання нафтопродукти та забирало їх із зберігання (а.с.47-48).

Крім того, при розгляді даної справи суд приймає до уваги інформацію здобуту Тернопільською ОДПІ в ході проведення позапланової перевірки ТОВ «Тернопільопторг», а саме те, що проведеним аналізом єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), встановленого ТОВ «Талис Плюс» протягом червня 2014 року отримано податкові накладні від постачальників з наступними номенклатурами товарів - ТОВ «Швейцарський центр освіти «МАСТЕРС» на:

1. паливо дизельне підвищеної якості ((Євро) марки В виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710) в кількості 23992,7 кг на суму 361809885,8 грн., сума ПДВ 188213908,9 грн.

2. бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро (виду II класу С код товару зг.з УКТЗЕД 2710124192) в кількості 20193,76 кг на суму 340264822,3 грн. , сума ПДВ 188213908,9 грн.

3. бензин автомобільний підвищеної якості А-95 (ЄВРО виду II класу D код товару зг.з УКТЗЕД 2710124502) в кількості 14546,97 кг на суму 238994836,2 грн., сума ПДВ 376427817,8 грн.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ЩЦО «МАСТЕРС» за перевіряємий період для контрагента-покупця ТОВ «Талис Плюс» (38361594) зареєструвало податкову накладну №1 від 30.06.2014 (дата реєстрації в системі ЄРПН 15.07.2014) на загальну суму 1129283453,26 грн., в т.ч. ПДВ 188 213 908,88 грн., Згідно Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період для ТОВ «ЩЦО «МАСТЕРС» зареєстровано 15.07.2014 податкову накладну №1 від 30.06.2014 (дата реєстрації в системі ЄРПН 15.07.2014) на загальну суму 1 128 987 875,04 грн., в т.ч. ПДВ 188 164 645,84 грн. від контрагента - продавця ТОВ «Торговий дім «ШЕФ» (38920522 ).

Таким чином, податковим органом встановлено постачання товару - нафтопродуктів по ланцюгу від ТОВ «Торговий дім ШЕФ» - ТОВ «ЩЦО «МАСТЕРС» - ТОВ «Талис Плюс».

Крім того, в ході судового розгляду справи, представниками Тернопільської ОДПІ до матеріалів справи долучено вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року визнано винним та засуджено керівника ТОВ «Торговий дім ШЕФ» за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України. Даний вирок у відповідності до вимог КПК України набрав законної сили. У вироку суду встановлено такі обставини, що перереєстрація ТОВ «ТД ШЕФ» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адреси, даних службової особи товариства та інших, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, тим самим сприяти службовим особам підприємств - фактичних платників податку на додану вартість в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд прийшов до висновку, що не знайшов свого підтвердження факт постачання товару по ланцюгу від ТОВ «Торговий дім ШЕФ» - ТОВ «ЩЦО «МАСТЕРС» - ТОВ «Талис Плюс», а звідси висновок про те, що ТОВ «Талис Плюс» не міг здійснювати реалізацію нафтопродуктів ТОВ «Тернопільопторг», оскільки попередньо ТОВ «Талис Плюс» не набув у власність цих нафтопродуктів.

Вищенаведені факти, дають суду підстави прийти до висновку про те , що фактичного здійснення господарської операції по поставці нафтопродуктів від ТОВ Талис Плюс» на ТОВ "Тернопільопторг" не було, а долучені позивачем до матеріалів справи документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд вважає, що перевіркою правильно встановлено, що ТОВ "Тернопільопторг" включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній отриманій від ТОВ «Талис Плюс», проте дана податкова накладна в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України не засвідчує факту придбання платником податків товару( не підтверджуються відповідно документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку).

Судом не приймається до уваги твердження представника позивача про те, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014р. у справі № 804/11320/14, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2014р., визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо і проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року, і що обставини встановлені даними судовими рішеннями відповідно до ст.72 КАС України є преюдиціальними для вирішення даної справи, виходячи з наступного:

Так, предметом дослідження у вищезазначених судових рішеннях була правомірність проведення зустрічної звірки у ТОВ «Талис Плюс», а не дослідження взаємовідносин з ТОВ "Тернопільопторг». Таким чином вищенаведені судові рішення не мають жодного преюдиціального значення для вирішення даної адміністративної справи і жодним чином не спростовують висновків викладених в акті перевірки Тернопільської ОДПІ.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Натомість, при розгляді даної справи, з вищедосліджених доказів та встановлених обставин, суд прийшов до висновку про «недобросовісність» позивача, а також встанови, що вчинені ним господарські операції не є реальними та не відповідають дійсному економічному змісту.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до переконання, що підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2014 року форми «Р» №0004872201 та форми «В-4» №0004882201, немає, а в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача чи відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено 10 відсотків ставки судового збору - 487, 20 грн. та враховуючи те, що суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, з позивача належить стягнути недоплачену частину судового збору яка буде становити: 4 872 грн. - 487,20 грн. (сплачена частина) = 4 384, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільопторг" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекцією головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 20 жовтня 2014 року форми "Р" №0004872201 та форми "В-4" №0004882201, - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільопторг" на користь державного бюджету України 4 384 грн. 80 коп. недоплаченої частини судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 6 березня 2015 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.