Рішення № 43003524, 24.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1385/15

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Сидоренко І.П.,

при секретарі - Решетник М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквенто" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовом ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмети іпотеки квартири АДРЕСА_1 посилаючись на невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

В подальшому, після отримання судом першої інстанції відомостей про нового власника майна та зміни щодо самого майна, позивач змінив предмет позову, та звернувся до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності. У позовній заяві посилались на те, що із ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит в сумі 50000 доларів США зі сплатою 11,5% річних з кінцевим терміном погашення кредиту до лютого 2013 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити нараховані відсотки. 30 березня 2006 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 30.03.2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 30.03.2006 року, за умовами якого останній передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру НОМЕР_1, та трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Без згоди та відома іпотекодержателя ОСОБА_3 реконструював квартири і рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.12.2008 року за ним було визнано право власності на реконструйоване нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 155,0 кв.м., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. фізичну особу підприємця ОСОБА_3 було визнано банкрутом, і в процесі ліквідаційної процедури нерухоме майно, а саме нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 155,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 за договором купівлі- продажу від 19.10.2012р. було відчужено ТОВ "Еквенто", а 23.11.2012р. ТОВ "Еквенто" відчужило вищезазначене нерухоме майно відповідачу ОСОБА_4

Постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012р. постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. було скасовано та припинено процедуру банкрутства ФОП ОСОБА_3

Посилаючись на те, що всі дії, що були вчинені на підставі скасованої постанови про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом не мають правового значення, позивач в рахунок погашення ОСОБА_3 заборгованості за кредитом перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 497721,45 грн. просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2014 року в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що за рішенням загальних зборів від 09.03.2010р. було змінено найменування АКБ СР "Укрсоцбанк" на ПАТ "Укрсоцбанк", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків АКБ СР "Укрсоцбанк", відповідно до Статуту ПАТ "Укрсоцбанк".

30.03.2006р. між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №2006/13-2.06/245, відповідно до умов якого АКБ СР "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_3 кредит у сумі 50000 доларів США зі сплатою 11,5% річних з кінцевим терміном погашення кредиту до лютого 2013р. В свою чергу, позичальник прийняв на себе зобов'язання, щодо повернення отриманого кредиту і сплати нарахованих по ньому відсотків (т.1 а.с. 9-11).

30.03.2006р. в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №2006/13-2.06/245 від 30.06.2006р., між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 30.06.2006р., відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 кв.м., в тому числі житловою 26,5 кв.м. та трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 58,4кв.м., в тому числі житловою 40,3 кв.м. (т.1 а.с.12-13).

30.06.2006р. право власності ОСОБА_3 на квартири за АДРЕСА_1 було зареєстроване в КП "ОМБТІ та РОН" (т. 1 а.с. 123-124).

Встановлено, що ОСОБА_3 на час укладення іпотечного договору перебував з ОСОБА_5 у шлюбі, зареєстрованому 03.08.2001р. міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції (т.1 а.с. 166).

Передача в іпотеку зазначених вище квартир була здійснена за згодою дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_5, що підтверджується її заявою від 30.03.2006р. (т.1 а.с.14).

Факт отримання ОСОБА_3 кредиту в розмірі 50000,00 доларів США підтверджується його заявою про видачу готівки №04 від 30.03.2006р. (т.1 а.с. 17).

Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Укрсоцбанк" станом на 31.01.2014р. складає 497721 грн., що еквівалентно 62269 доларам США, та складається з: суми заборгованості за тілом кредиту 247448,26 грн., що еквівалентно 30958 доларів США, суми заборгованості за відсотками 191208 грн., що еквівалентно 23921 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 59064,82 грн., що підтверджується розрахунком (т.1 а.с.249-260).

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 03.12.2008р., яке набрало законної сили 19.12.2007р., за ОСОБА_3 було визнано право власності на реконструйоване нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 155.0 кв.м., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 141, т.1).

Судом першої інстанції також встановлено, що самочинна реконструкція квартир була незначною, без зносу несучих стін, здійснена шляхом об'єднання цих квартир в одну та збільшення площі за рахунок прибудови до житлових кімнат, та у теперішній час має вигляд нежитлового приміщення.

На підставі вказаного рішення право власності ОСОБА_3 на реконструйоване нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2 що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване 11.04.2008 року в КП "ОМБТІ та РОН" (т.1 а.с. 140).

Постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. у справі № 21/17-5170-2011 ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом, відносно нього було відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_6 (т.1. а.с. 173-176).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 з 17.04.2002р. зареєстрований як фізична особа - підприємець, яка станом на 07.08.2012р. знаходилася в стані припинення підприємницької діяльності (т.1 а.с.177,179).

14.08.2012р. Київською універсальною біржею були проведені аукціонні торги по продажу майна, що належало ОСОБА_7, а саме нежитлового офісного приміщення НОМЕР_2 загальною площею 155,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, переможцем якого стало ТОВ "Еквенто", яке придбало вказане майно за 550595,00 грн. (т.1 а.с.180).

При здійсненні процедури ліквідації ФОП ОСОБА_7 в особі арбітражного керуючого ОСОБА_6 і ТОВ "Еквенто" було укладено договір купівлі-продажу від 16.08.2012р., на підставі якого було відчужено і передано у власність ТОВ "Еквенто" нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 155,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.143- 144).

23.11.2012р. між ТОВ "Еквенто" та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу від 23.11.2012р. на підставі якого було відчужено за 570000 гривень і передано у власність ОСОБА_4 нежитлове офісне приміщення НОМЕР_2, загальною площею 155,0 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.149-150), право власності зареєстроване у встановленому порядку.

Постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012р. постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. було скасовано та припинено процедуру банкрутства ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с.297-302).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини, які відповідають наявним письмовим доказам у справі.

Проте погодитися із висновками суду в іншій частині неможна, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції прийшов до наступних висновків:

якщо вважати, що спірне майно відноситься до іпотечного, то іпотеку майна слід вважати припиненою через застосування ліквідаційної процедури щодо боржника ОСОБА_3;

якщо вважати, що в результаті ліквідаційної процедури було відчужене інше майно, яке не передавалося в іпотеку, то позивачу не належить право вимоги щодо його витребування;

банк, не оскарживши рішення суду про визнання права власності на реконструйоване майно, погодився із тим, що майно фактично вибуло із іпотеки.

Відповідно до ст.214 ЦПК рішення суду повинно містити висновки про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає до застосування цих правовідносин, а тому висновки суду не можуть бути під умовою, крім того, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, правові підстави припинення іпотеки передбачені ст.17 Закону України "Про іпотеку" і полягають у наступному: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зазначеним законом не передбачено припинення іпотеки або ж її недійсність у разі проведення відчуження переданого в іпотеку майна відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Не містяться такі положення і в цьому Законі.

Дійсно, ч.1ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, проте зазначене положення не свідчить про припинення попередніх зобов'язаннь боржника.

Навпаки, системний аналіз норм зазначеного закону та ст.33 Закону України "Про іпотеку" вказують на те, що відкриття ліквідаційної процедури надає право вважати, що незалежно від часу виконання зобов'язання строк вважається таким, що настав, та надає право кредитору звертатися із вимогою про стягнення достроково, що лише підтверджує факт їх неприпинення і визначення механізму захисту прав від таких негативних обставин.

Отже, порушення ліквідаційної процедури щодо боржника не позбавляє права звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Перехід до набувача прав та обов'язків іпотекодателя, при умові дійсності договору іпотеки, не ставиться в залежність від того, чи існував на момент переходу права власності запис про заборону відчуження предмету іпотеки в Єдиному реєстрі заборон.

Висновок про те, що реалізація майна, що є предметом застави, яка проведена в межах ліквідаційної процедури, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, і вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, і на неї може бути звернено стягнення, висловлено в постанові ВСУ від 19.11.2014 року.

Втім, у зазначеній справі вирішальне значення має та обставина, що постановою Вищого господарського суду від 25.12.2012 року постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом було скасовано та припинено процедуру його банкрутства (т.1 а.с.297-302).

Законом не врегульована процедура відновлення обтяження у разі скасування рішення, яке було підставою для його припинення, але очевидним є те, що із скасуванням рішення суду втрачають силу ті наслідки, які з нього випливають, відтак нікчемними є всі припинення обтяжень, які мали місце внаслідок його ухвалення.

Питання про поновлення обтяження за договором іпотеки не може бути вирішене в порядку повороту виконання рішення у справі, у якій банк не був стороною, водночас за відсутності спеціально визначеного механізму про поновлення обтяження, прогалина не повинна бути використана як механізм уникнення від виконання зобов'язання боржником, та спосіб позбавлення кредитора права задовольнити вимогу за рахунок іпотечного майна.

Майно не було реалізоване в порядку Закону України "Про іпотеку", відтак правові підстави вважати договір іпотеки припиненим з таких підстав відсутні, а тому висновок суду першої інстанції про те, що порушенням ліквідаційної процедури щодо боржника припинилися відносини іпотеки не ґрунтується на законі.

З огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

В свою чергу, договір кредиту та договори іпотеки, укладені між банком та ОСОБА_3, не містять ознак того, що відносяться до господарських договорів суб'єкта підприємницької діяльності.

Тому, зважаючи на викладені обставини, правових підстав вважати іпотеку майна припиненою і з таких підстав немає.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійним способом реалізації права іпотекодержателя, тому висновок суду про неможливість задоволення позову через вимоги ст.388 ЦК України є помилковим.

Позивач ПАТ "Уксоцбанк" не заявляв вимогу про витребування майна, відтак відповідні правила як щодо неможливості його витребування не власником, так і решта, щодо неможливості витребування майна, проданого в порядку виконання судових рішень, на зазначені правовідносини не розповсюджуються.

Тому доводи третьої особи ОСОБА_3 на захист прав добросовісного набувача майна ОСОБА_2 про те, що держава гарантувала покупцю спірного майна достовірність інформації щодо відсутності будь - яких обтяжень при укладенні договору купівлі - продажу на аукціоні, не впливають на зміст виниклих правовідносин, оскільки підлягають оцінці лише у разі застосування правил про витребування майна.

Водночас такі доводи ОСОБА_3 на захист прав ОСОБА_2, із яким він не перебував у зобов'язальних правовідносинах, піддають сумніву об'єктивність виникнення такої правової ситуації, оскільки свідчать про небезсторонність ОСОБА_3 до долі майна, яке йому вже не належить, в той час як у разі задоволення вимог кредитора у цій справі зобов'язання між ним та банком могли бути припиненими.

Судом першої інстанції встановлено, що самочинно здійснена реконструкція іпотечних квартир шляхом їх об'єднання в одну була незначною, без зносу несучих стін, і висновки суду в цій частині заінтересованими особами, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, не оскаржені.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 03.12.2008 року підтверджено, що дійсно реконструкція квартир була здійснена самочинно, при цьому ПАТ "Укрсоцбанк" до участі у справі залучений не був, про ухвалення рішення не повідомлявся, та, звертаючись із цим позовом до суду, навіть не був обізнаний про зміну власника майна та статусу останнього, що було з'ясоване лише шляхом витребування судом першої інстанції відомостей про його реєстрацію (а.с.104-106,112,123,124-126,129-131,139-152 т.1), та стало причиною зміни предмету позову (а.с.244,т.1).

Доводи про те, що таке було відомо банку через участь у ліквідаційній процедурі до уваги не приймаються, оскільки навіть публічне оголошення про аукціон такого майна та відповідна постанова суду з врахуванням зміни ознак майна в частині номеру та статусу на нежитлове приміщення, не дає об'єктивних підстав вважати доказаним, що іпотекодержатель зобов'язаний був зрозуміти, що мова йде про той самий об'єднаний в одне об'єкт, коли предметом іпотеки є визначене майно із іншим номером.

У будь - якому разі такі обставин не спростовують те, що майно всупереч умовам договору, а відтак свідомо, було реконструйоване без згоди та повідомлення іпотекодержателя, питання про визнання права власності на реконструйоване майно вирішене шляхом звернення із позовом до суду без залучення до участі ПАТ "Укрсоцбанк", тоді, коли для прийняття реконструйованого об'єкту до експлуатації законом передбачений інший порядок.

Водночас договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем умов, визначених у п.п. 2.1.1-2.1.10 договору, в тому числі щодо перебудови чи перепланування предмета іпотеки без встановленого дозволу та письмової згоди іпотекодерждателя (п.2.1.7), іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.12-13,т.1).

Такі умови договору повністю відповідають правилам ст.12 Закону України "Про іпотеку" про те, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, здійснення перебудови без згоди іпотекодержателя не припиняє договору, а за його умовами є лише додатковою підставою для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту рішення суду, технічної характеристики нежитлового приміщення, який є предметом спору, видно, що створене воно шляхом об'єднання двох існуючих квартир, тобто має прив'язку до вже існуючих об'єктів і створене із використанням його складових елементів, а тому не може вважатися новоствореним об'єктом нерухомого майна, хоча і існує із зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами, що відповідає правовій позиції, викладеній в Ухвалі ВССУ від 19.06.2013 року.

Більш того, кожна із об'єднаних квартир була самостійним предметом договору іпотеки, а тому правовий режим для об'єднаних квартир штучно не може бути іншим, ніж до вчинення таких дій.

Зважаючи на викладене, вважати таку обставину як реконструкцію майна юридичною підставою припинення договору іпотеки не можна, оскільки це не є знищенням майна в розумінні втрати його фізичного існування, а самим договором такі обставини визначені лише підставою для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак висновок суду про те, що банк погодився із реконструкцією і майно фактично вибуло із іпотеки не ґрунтується на нормах права про припинення іпотеки, оскільки закон не містить підстави фактичного вибуття майна із іпотеки, а викладені обставини не впливають на обсяг прав та обов'язків сторін та не позбавляють права звернення стягнення за заставлене майно.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.3,4 ч.1ст.309 ЦПК підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно із ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Така сама позиція викладена і в п.34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Кредитні зобов'язання, що виникли між ОСОБА_3 та ПАТ "Укрсоцбанк" не припинилися, борг в розмірі 497721 грн. залишився невиплаченим, договір іпотеки у встановленому законом порядку не припинив свою дію, відтак є дійсним для набувача майна ОСОБА_2

Відповідно до ч.1ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

З договору іпотеки вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки допускається за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі права власності в порядку ст.ст.37,38 Закону України "Про іпотеку", тому виходячи з таких положень закону та договору, ст.526 ЦК, ч.2ст.16 ЦК, ст.33,36 Закону, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню шляхом визнання права власності за позивачем.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлових приміщень №68-81 в будинку №24 по вул.Ак.Філатова в м.Одесі (а.с.261-296,т.1) їх ринкова вартість складає 865000 грн. без врахування ПДВ, тому виходячи з такої вартості майна підлягають задоволенню вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Надаючи оцінку співмірності заявлених вимог вартості заставленого майна та всім обставинам справи в порядку п.41 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", колегія суддів виходить з того, що ПАТ "Укрсоцбанк" в силу скасування рішення суду та припинення процедури банкрутства, реалізації майна третім особам, наділений єдиним можливим способом захисту прав у вигляді звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки захисти порушене право кредитора в інший спосіб позбавлений можливості.

Задоволення вимог банку як кредитора в порядку ліквідаційної процедури боржника ФОП ОСОБА_3 унеможливлене в силу її припинення, а її припинення саме через скасування постанови суду про порушення справи про банкрутство, робить нікчемними всі дії, які були направлені на її виконання. Жодних доказів на підтвердження того, що до скасування відповідної постанови суду банк встиг отримати кошти на погашення боргу, виручених виконавцями в процесі реалізації майна, не надано., а на час вирішення цього спору таке право слід вважати втраченим.

Внаслідок реалізації майна ФОП ОСОБА_3 в порядку ліквідаційної процедури, майно, належне йому на праві власності, опинилося у власності третіх осіб, і доводи ОСОБА_3 зводяться до правомірності перебування майна у їх власності, відтак він не буде ініціатором приведення сторін у первісний стан. За доводами його представника, викладеними письмово і наданими суду 06.02.2015 року, аукціон не визнаний недійсним, відтак всі його наслідки є законними.

При укладанні договору іпотеки власником майна залишається іпотекодатель, відтак ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель, і, відповідно, не власник майна, позбавлений прав вимоги про витребування майна, що було предметом іпотеки, у третіх осіб в порядку віндикації.

Учасником договору купівлі - продажу майна, яке було предметом іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Еквенто", ПАТ "Укрсоцбанк" не був, відтак не буде мати право вимоги визнання його недійсним, законом передбачено правило незмінності прав та обов'язків за договором іпотеки для наступних власників майна, і вимагати реституції як способу захисту порушеного права він також не зможе з огляду на правила ст.216 ЦК.

Таким чином, у разі позбавлення банка права звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок штучно виниклих умов останній значною мірою позбавляється того, на що розраховував, вступаючи у зобов'язання, оскільки мав підстави сподіватися на його виконання через належне забезпечення у передбачений законом спосіб.

Колегія суддів також виходить з того, що у разі відмови у задоволенні позову будуть порушені загальні засади цивільного судочинства - справедливість, добросовісність та розумність, передбачені ст.3 ЦК, оскільки нікчемні наслідки скасованого рішення суду обмежать обсяг прав, наданих стороні договором та законом, і визнанню буде підлягати те, що незалучення особи до участі у справі, в якій вирішується про її права, може мати наслідком відмову у захисті порушеного права.

Банк є фінансовою установою, яка, окрім іншого, гарантує захист прав його вкладників, тому позбавлення права на отримання належного за невиконаним зобов'язанням боржником, буде опосередкованим порушенням прав осіб, гарантом зобов'язань якого є позивач.

В свою чергу, права ОСОБА_2 захищаються шляхом відшкодування йому перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя після виконання рішення суду. При цьому оцінка предмета іпотеки - 865000 грн., щодо якої спір між сторонами був відсутній, в 1,5 рази перевищує суму за договором купівлі - продажу, яка сплачена ним на користь продавця ТОВ "Еквенто" в розмірі 570000 гривень (а.с.201,т.1).

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового по суті справи про задоволення позову з огляду на викладені обставини.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 30 березня 2006 року в розмірі 497721 грн.(за тілом кредиту 247448,26 грн., за відсотками 191208 грн., за пенею 59064,82 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нежитлове приміщення під АДРЕСА_1 загальною площею 155 кв.м., основною площею 128 кв.м., яке складається з:1-6- коридору, 2,4,5,7,9 - кабінетів, 3 - туалету, 8-кухні, 10 - комори, за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", що належало ОСОБА_2.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: