Рішення № 43003169, 06.03.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16191/14-ц

Провадження № 2/520/368/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

28.11.2014 року позивач звернулась до суду з позовом та просила постановити рішення, яким встановити факт проживання її, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з вересня 2005 року по день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру № 27, загальною площею 33,3 кв.м., яка складається із житлової кімнати площею - 17, 10 кв.м., кухні площею - 6,6 кв.м., сан вузлу - площею 2, 8 кв.м., коридору площею - 2,6 кв.м., відповідно технічного паспорту від 13.08.1993 року, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона та ОСОБА_3 з 2005 року по 2012 рік спільно проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1.

Позивач стверджує, що вона разом з ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали загальний сімейний бюджет, піклувалися один про одного, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що вона опікувалась померлим, займалась його лікуванням та похованням, матеріально забезпечувала, надавала допомогу, що дає їй право на визнання за нею права власності на вищевказану квартиру.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовну заяву підтримали, просили її задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представники відповідача ОМР та третьої особи ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини не явки суду не повідомили.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та стосуються сімейних відносин та спадкування, у зв`язку з чим підлягають розгляду відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Сімейного кодексу України.

Суд, вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3, про що Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей зроблений актовий запис за №3012, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 виданим повторно в квітні 2013 року (а.с. 62).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 жовтня 2007 року квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач пояснила суду, що вона та ОСОБА_3 протягом довгого періоду часу проживали разом однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, разом вирішували повсякденні питання, справлялися з виникаючими проблемами, мали спільний бюджет. Вона дбала про здоров'я ОСОБА_3 його матеріальну та моральну стабільність. Також, позивач пояснила, що вона разом з померлим самостійно намагалися повноцінно забезпечувати квартиру, в якій вони проживали, предметами першої необхідності, створити затишок у оселі та придбати необхідні побутові прилади та прибори.

Зазначені обставини підтвердили ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитані у судовому засіданні в якості свідків.

Так свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 познайомилась у 2005 році та пізніше почали проживати як чоловік та дружина без шлюбу. Вона навідувалась до подруги приблизно 1-2 рази на місяць та підтвердила, що вони поводили себе як чоловік та дружина, купували меблі, хвалились цим.

ОСОБА_8, двоюрідна сестра позивача, пояснила суду, що має з сестрою теплі стосунки, часто навідувала її в квартирі АДРЕСА_1, де остання приблизно з 2005 року проживала з ОСОБА_3, надавала йому допомогу, лікувала, доглядала.

Також матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_3 позивач замовила та оплатила послуги з його поховання та облаштування пам'ятного надгробку.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом врахована норма ст. 3 СК України, яка вказує, що сім`ю складають особи, які проживають разом, мають спільні права та обов'язки. Відповідно до ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд вважає, що спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не суперечить моральним засадам суспільства, тому можна вважати іх сім`єю. Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Суд, вирішуючи справу по суті, вважає, що шлюб - це добровільний, рівноправний союз чоловіка та жінки, спрямований на створення сім`ї. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я - це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові, солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають однин одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того з ким людина має проживати однією сім`єю.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Отже, суд вважає доведеним факт знаходження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, у зв'язку з чим у цій частині позовних вимог позов підлягає задоволенню.

Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1268 п.3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями ст.ст. 1261, 1264 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що Шостою Одеською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 619/2012 за заявою ОСОБА_9, однак, останньому було запропоновано надати документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим (а.с. 9).

Після чого, ОСОБА_9 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, Третьої Одеської державної нотаріальної контори в якому просив встановити факт його постійного проживання понад п'ять років однією сім'єю разом із ОСОБА_3 на час прийняття спадщини, а також визнання його спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_9 в повному обсязі (а.с. 58-61).

Проте, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2014 року було задоволено частково апеляційну скаргу Одеської міської ради, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року скасовано, а в позові ОСОБА_9 до Одеської міської ради, Третьої Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та поновлення строку на прийняття спадщини - відмовлено (а.с. 153-155).

Крім того, 15.11.2012 року із заявою, засвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_11, однак їй також було запропоновано надати документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим (а.с. 41, 43).

Для встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_3 ОСОБА_11 у лютому 2013 року звернулась до Малиновського суду м. Одеси з позовом до Третьої одеської державної нотаріальної контори.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_11 було задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_3 Визнано ОСОБА_11 спадкоємицею четвертої черги спадкування, після смерті ОСОБА_3, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_3. Визначено ОСОБА_11 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, тривалістю три місяця з моменту набуття рішення чинності.

Однак, рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до Третьої одеської державної нотаріальної контори про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту спільного проживання - відмовлено.

Зважаючи на викладене, суд не знайшов достатніх підстав для притягнення зазначених осіб до участі у справі, так як будь-яке можливе рішення у справі не порушує законні права та інтереси ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Більш того, в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа 520/1931/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_11 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Проте до теперішнього часу рішення по справі не ухвалено, а провадження по справі зупинено.

ОСОБА_2 була притягнута судом до участі у справі у якості третьої особи, однак, до суду не з'явилась, будь-яких окремих вимог на предмет спору не заявляла.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на теперішній час крім позивача ОСОБА_1 інших спадкоємців до майна померлого ОСОБА_3 немає.

Як вбачається з вимог ч.2 ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, розглянувши позовні вимоги ретельно та неупереджено, суд доходить до висновку про те, що в справі міститься достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, так як вона проживала тривалий час зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка, опікувалась ним, лікувала, доглядала, поховала, оплачувала комунальні послуги, у зв`язку з чим має право на спадкування його майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 234, 256, 258, 1220, 1221, 1228, 1259,1261, 1268, 1269,1277 ЦК України, ст. ст. 15, 16, 208, 212,213,214,215,218, п.5 ч.1 ст. 256 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з вересня 2005 року по день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру № 27, загальною площею 33,3 кв.м., яка складається із житлової кімнати площею - 17, 10 кв.м., кухні площею - 6,6 кв.м., сан вузлу - площею 2, 8 кв.м., коридору площею - 2,6 кв.м., відповідно технічного паспорту від 13.08.1993 року, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.