Ухвала суду № 43001389, 17.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2172/14 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1379/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишин О.Ф.

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача Жарського І.Р., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановила:

В серпні 2014 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33017,44 грн. за кредитним договором № б/н від 14 лютого 2011 року, яка складається з: 24342,91 грн. - заборгованість за кредитом; 6076,08 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 550,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; штрафи - 500,00 грн. (фіксована частина), 1548,45 грн. (процентна складова).

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором у розмірі 33017,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 330,17 грн.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4, вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Звертає увагу на те, що жодних доказів про те, що вона отримала від банку 14.02.2011 року кредитні кошти в сумі 25000,00 грн., немає.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що 14.04.2011 року відповідач оформила у ПАТ КБ "ПриватБанк" тільки анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з метою оформлення та отримання платіжної картки "Універсальна" із зазначенням бажаного кредитного ліміту за кредитною карткою "Кредитка Універсальна" в розмірі 1200,00 грн. та підписала Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки "Кредитка Універсальна" 30 днів пільгового періоду по договору SAMDN50000040965120, а не по договору б/н від 14.02.2011 року.

Звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості наданий позивачем за період з 21.02.2013 року по 30.05.2014 року, а відтак, заборгованість виникла в період з 24.03.2013 року за межами дії платіжної картки, що оформлена згідно заяви від 14.02.2011 року.

У матеріалах справи відсутні докази про термін дії кредитного договору, продовження строку дії кредитного договору, а також про те, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач продовжувала нею користуватися, або отримувала у ПАТ КБ "ПриватБанк" нову кредитну картку, а також наявність грошових коштів на картковому рахунку.

Крім цього, на думку апелянта, позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Просить рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, а також пояснення представника позивача Жарського І.Р. на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі кредитного договору відповідачу надано кошти в сумі 25000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, ці обставини підтверджені розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви. В свою чергу, власні зобов"язання за договором відповідач не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 33017,44 грн., яку суд стягнув в користь позивача.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки такий відповідає зазначеним вище вимогам закону.

В ході розгляду справи встановлено, що 14.02.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір у формі подання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року.

Відповідно до умов договору, відповідачу ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 25000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних за користування на суму залишку заборгованості за кредитом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами був укладений договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ КБ "ПриватБанк" власні зобов"язання за договором виконав, надавши ОСОБА_4 кредит у встановленому розмірі, що підтверджується випискою руху коштів по основній картці НОМЕР_2 за період з 14.02.2011 року по 31.01.2015 року, яку надав представник позивача в додатку до заперечення на апеляційну скаргу.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім цього, відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов"язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно із п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов"язань за договором на вимогу банку позичальник зобов"язується виконати обов"язок з повернення кредиту (в тому числі простроченного кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не надала своєчасно банку кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 33017,44 грн., яка складається з: 24342,91 грн. - заборгованість за кредитом; 6076,08 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 550,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; штрафи - 500,00 грн. (фіксована частина), 15848,45 грн. (процентна складова), що підтверджується доданим розрахунком.

Доводи апелянта про те, що заборгованість виникла в період з 24.03.2013 року за межами дії платіжної картки, що оформлена згідно заяви від 14.02.2011 року, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до п. 1.1.7.41 договір діє без будь-яких обмежень, при цьому відповідно до п. 1.1.7.43 клієнт має право в любий момент розірвати договір, повідомивши про такий намір банк шляхом надання письмового повідомлення про розірвання договору по формі, встановленій банком, якщо інше не встановлено конкретним розділом Умов та правил.

Також, безпідставним є твердження апелянта, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, оскільки заборгованість виникла у відповідача перед банком з 24.03.2013 року, при цьому з позовною заявою позивач звернувся 05.08.2014 року, а відтак визначений ст.256 ЦК України строк звернення з позовом до суду позивач не пропустив.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не подано.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин