Вирок № 429981, 09.01.2007, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа №1-25/07 ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

9 січня 2007 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Василенко В.В.

при секретарі Мосіній Т.В.

за участю прокурора Похиленко Н.В.

захисника підсудного,

адвоката ОСОБА_1

представник потерпілого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Сизівка Сакського району Кримської АР, Україна, українця, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей 1994, 1997 та 2003 років народження, не працюючого, не військовозобов'язаного, не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 296 ч.3, 121 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_5, діючи умисно, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, при слідуючих обставинах:

10 лютого 2006 року, приблизно 22.15 год., підсудний ОСОБА_5 перебуваючи

у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні бару, який належить

приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, у присутності відвідувачів та

працівників бару, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушив

громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, гучно висловлювався

нецензурною лайкою, вів себе зухвало, на зауваження бармена ОСОБА_6 не

реагував, безпричинно наніс удар кулаком у груди відвідувачу бару ОСОБА_7,

спричинивши йому фізичний біль.

Не реагуючи на зауваження потерпілого ОСОБА_3, який за руку вивів його з приміщення бару у хол, вчинив опір у холі бару, ухопивши його за одяг та декілька разів вдарив о стінку, спричинивши йому фізичний біль та пошкодивши лист шиферу, вартістю 50.00 грн., яким була обкладена стінка, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 матеріальних претензій до підсудного ОСОБА_5 не мав, в зв'язку з чим цивільний позов відсутній.

Підсудний ОСОБА_5 діючи умисно, спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя

2

в момент заподіяння, при слідуючих обставинах:

10 лютого 2006 року, приблизно 22.35 год., підсудний ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у холі бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, у процесі сварки повалив на підлогу та підтяг потерпілого ОСОБА_8 до вхідних металевих дверей та дверима наніс йому з силою удар в ділянку лівої гомілки, чим спричинив йому тілесні ушкодження, у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки-багатоосколкового перелому великої гомілкової кістки та перелому лівої малої гомілкової кістки зі зміщенням, рана гомілки розташована в зоні перелому по зовнішній поверхні гомілки, які, згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 4 липня 2006 року, за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею.

В процесі досудового слідства матеріальна шкода не відшкодована, в зв'язку з чим потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 769.00 грн.-вартість лікування, 1400.00 грн.-транспортні витрати, всього на суму 2169.00 грн., та 10000.00 грн. моральної шкоди.

Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину в інкримінованих злочинах, передбачених:

ч. 3 ст. 296 КК України визнав повністю і показав суду, що підтверджує у повному обсязі скоєння ним злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України при обставинах викладених в обвинувальному висновку та у постанові про притягнення його в якості обвинуваченого;

ч.1 ст. 121 КК України винним себе не визнав, пояснивши, що 10 лютого 2006 року, приблизно 22.30 год., він, дійсно, перебуваючи у стані алкогольного сп'янення, знаходився у приміщенні бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, танцював та висловлювався нецензурною лайкою, в зв'язку з чим неодноразово був виведений з приміщення бару барменом ОСОБА_6, та один раз своєю матір'ю, але знов повертався до приміщення бару, повернувшись в останнє підійшов до відвідувача бару ОСОБА_7, який сидів за столом разом з потерпілим ОСОБА_3, і один раз, без приводу, вдарив його рукою у груди, від чого він упав на підлогу разом із стільцем, після цього потерпілий ОСОБА_3 вивів ОСОБА_5 з приміщення бару у хол, потім вони разом вийшли на вулицю, де тягали один одного за одежу і ОСОБА_3 рукою подряпав йому обличчя, а потім ОСОБА_5 відчув сильний удар по голові, від якого втратив свідомість. Пояснив, що потерпілому ОСОБА_3 він металевими дверима ногу не ламав, в зв'язку з чим цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 не визнав.

Вина підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України у судовому засіданні, крім повного визнання своєї вини самим підсудним підтверджена:

показами потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав, що 10 лютого 2006 року, приблизно 23.00 год., йому до дому зателефонував ОСОБА_6, який працює у його барі барменом, та повідомив, що підсудний ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчиняв у приміщенні бару хуліганські дії, в наслідок яких був пошкоджений лист шиферу, який був закріплений на двері у холі бару, після того як там знаходились підсудний ОСОБА_5 з потерпілим ОСОБА_3, та про те, що ОСОБА_8 зламано ногу, після чого ОСОБА_4.

з

приїхав до бару, при світлі ліхтарика оглянув територію вулиці біля бару, ніяких слідів боротьби не виявив, та металеві двері, яки були без пошкоджень. Цивільний позов не заявив;

показами свідка ОСОБА_6, який показав, що в вечері 10 лютого 2006 року, підсудний ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'янення, ОСОБА_5 гучно висловлювався грубою нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження не реагував, ОСОБА_7 тричі виводив їх з приміщення бару, після чого кожний раз вони поверталися, один раз ОСОБА_5 безпричинно вдарив рукою у груди відвідувача бару ОСОБА_7, який сидів за столиком з потерпілим ОСОБА_3, від чого той впав на підлогу разом із стільцем і потерпілий ОСОБА_3 вивів його з приміщення бару у хол;

показами свідка ОСОБА_11, який показав, що в вечері 10 лютого 2006 року, він знаходячись у приміщенні бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, бачив протиправну поведінку з боку підсудного ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався грубою нецензурною лайкою, на неодноразові зауваження не реагував, безпідставно ударив один раз рукою в груди відвідувача бару ОСОБА_7, після чого потерпілий ОСОБА_3 вивів його з приміщення бару у хол;

показами свідка ОСОБА_10, який показав, що ввечері 10 лютого 2006 року, він зі своїм братомОСОБА_5, знаходячись у приміщенні бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, перебували в стані алкогольного сп'яніння, танцювали у приміщенні бару та підсудний ОСОБА_5 висловлювався грубою нецензурною лайкою, після чого був неодноразово видалений з зали бару, але кожного разу повертався, один раз безпідставно вдарив рукою у груди відвідувача бару ОСОБА_7, який сидів за одним столиком з потерпілим ОСОБА_3, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, після цього ОСОБА_10 пішов з бару, тому звідки у потерпілого ОСОБА_3 травма лівої ноги йому не відомо -

дослідженими і перевіреними у судовому засіданні, з якими був згодний і не заперечував проти них сам підсудний ОСОБА_5

Хоча підсудний ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому злочині, передбаченому ст. 121 ч.1 КК України не визнав, його вина у скоєнні вказаного злочину підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та здобутими у судовому засіданні в їх сукупності:

показами потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав, що він 10 лютого 2006 року, приблизно о 22.30 год., знаходився у приміщенні бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, підсудний ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався грубою нецензурною лайкою, тричі його та його брата ОСОБА_10 виводив з приміщення бару бармен ОСОБА_7 та один раз їх мати, але вони знову

4

поверталися, один раз підсудний ОСОБА_5 безпідставно вдарив рукою у груди відвідувача бару ОСОБА_7, який сидів за одним столиком разом з потерпілим, в наслідок чого той упав зі стільця на якому сидів, а ОСОБА_5 продовжував стояти біля їх столику та висловлюватися грубою нецензурною лайкою, після чого ОСОБА_3 з метою припинення хуліганський дій вивів ОСОБА_5 з приміщення бару у хол, намагався повернутися, але підсудний ОСОБА_5 схопив його обома руками за ворот дублянки і вдарив його спиною о лист шиферу, закріплений на стіні, спричинивши йому фізичний біль, потім підсудний ОСОБА_5 з ОСОБА_10 підтягли його до металевих дверей, яким ОСОБА_5 з силою вдарив по лівій гомілці, від нанесеного удару ОСОБА_3 відчув сильний біль, після цього ОСОБА_5 з ОСОБА_10 під руки витягли його на доріжку перед баром, ОСОБА_5 сів зверху на його грудну клітку і наніс йому декілька ударів кулаком по його рукам, якими він закривав обличчя, а ОСОБА_10, який стояв з зліва від нього, наніс декілька ударів ногою по тулубу, коли припинили його побиття, залишили лежати на доріжці біля бару, де його знайшли ОСОБА_7 і ОСОБА_11. Заявив цивільний позов на суму 769.00 грн.-вартість лікування, 1400.00 грн.-транспортні витрати, всього на суму 2169.00 грн., та 10000.00 грн. моральної шкоди.;

показами свідка ОСОБА_11, який підтвердив свої пояснення дані на досудовому слідстві і показав, що він 10 лютого 2006 року, приблизно 23.00 год., виходив з приміщення бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, у хол, там побачив, як підсудний ОСОБА_5 тримав за ворот дублянки його дядька - потерпілого ОСОБА_3, і бив його спиною о лист шиферу, він намагався припинити протиправні дії ОСОБА_5 і вважаючи, що він заспокоївся повернувся до приміщення бару, а коли через декілька хвилин вийшов на вулицю побачив, що потерпілий ОСОБА_3 сидить на сходинках бару з переламаною ногою;

показами свідка ОСОБА_6, який підтвердив свої пояснення дані на досудовому слідстві і показав, що після того, як потерпілий ОСОБА_3 вивів підсудного ОСОБА_5, який вчиняв протиправні дії, з приміщення бару у хол, він стоячи за барною стійкою через музику почув грохот, коли вийшов з приміщення бару у хол то побачив сидячого на підлозі потерпілого ОСОБА_3 та стоячих біля нього підсудного ОСОБА_5 з ОСОБА_10, а також зламаний лист шиферу, спитав ОСОБА_5, навіщо він це зробив, але той нічого не відповів, повернувшись до приміщення бару через декілька хвилин знову вийшов у хол для того, щоб перевірити чи пішли ОСОБА_5 з ОСОБА_10 та побачив потерпілого ОСОБА_3, який сидів на сходинках бару і повідомив, що підсудний ОСОБА_5 підтяг його до металевих дверей бару, та навмисно ударив ними по його нозі, зламавши її;

показами свідка ОСОБА_7, який підтвердив свої пояснення дані на досудовому слідстві і показав, що 10 лютого 2006 року, приблизно о 23.00 год., він вийшов з приміщення бару за власною потребою, коли через деякий час повернувся то побачив потерпілого ОСОБА_3, який сидів на сходинках бару і повідомив йому про бійку з ОСОБА_5 та про те, що той ударом металевих дверей зламав йому ногу;

5

показами свідка ОСОБА_13, який підтвердив свої пояснення дані на досудовому слідстві і показав, що 10 лютого 2006 року, приблизно 22.40 год., він знаходився біля бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, розташованому по АДРЕСА_2, до нього підбіг ОСОБА_11, сказав, що ОСОБА_3 зламали ліву ногу, попросив відвезти його до лікарні у м. Скадовськ, бармен ОСОБА_7 з ОСОБА_11 помістили потерпілого, у якого на лівій нозі через джинси проступала кров, на заднє сидіння його машини. По дорозі ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_5, умисно наніс металевими дверима бару удар по його лівій нозі, скаржився на сильний біль;

показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які показали, що в процесі бійки біля бару, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_3 було зламано ногу;

протоколом відтворення обстановки і обставин події з фототаблицею від 29 червня 2006 року з потерпілим ОСОБА_3, який пояснив і показав при яких обставинах ОСОБА_5 поламав йому ногу (а.с. 63-67);

показами, наданими ОСОБА_3 на досудовому слідстві, в ході проведення очної ставки між ним і підсуднимОСОБА_5, який підтвердив обставини скоєння злочину відносно нього підсудним при обставинах, які він виклав у судовому засіданні (а.с. 78-82);

висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 4 липня 2006 року про спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки-багатоосколкового перелому великої гомілкової кістки та перелому лівої малої гомілкової кістки зі зміщенням, рана гомілки розташована в зоні перелому по зовнішній поверхні гомілки, які, за критерієм небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею (а.с. 71-72).

Оцінюючі докази зібрані по справі у процесі досудового слідства, дослідженні і перевірені у судовому засіданні, здобуті у судовому процесі, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного у інкримінованих йому злочинах, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії правильно кваліфіковані:

за ст. 296 ч.3 КК України, оскільки він діючи умисно, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язані з опіром громадянам, які припиняли хуліганські дії;

за ст. 121 ч.1 КК України, оскільки він, діючи умисно, спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд, не приймає до уваги доводи підсудного ОСОБА_5 і не визнання його вини у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, оскільки він сам пояснив, що підстав для його оговору у потерпілого ОСОБА_3 не було, його доводи в судовому засіданні не тільки не підтверджуються жодним доказом, але і спростовуються усіма вищевказаними матеріалами справи - доказами, зібраними по справі в їх сукупності, які взаємо-підтверджують один одного, тому суд кладе їх в основу вироку, не приймає до

6

уваги доводи підсудного ОСОБА_5 і не визнання їм своєї вини розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 328 КПК України, цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_3 про стягнення з підсудного ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 769.00 грн.-витрат на лікування, 1400.00 грн.-транспортні витрати, всього на суму 2169.00 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 769.00 грн., оскільки транспортні витрати у розмірі 1400.00 грн. документально не підтвердженні.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_5 моральної шкоди - 10000.00 грн., підлягає задоволенню, але частково - 7000.00 грн., виходячи із засад розумності, виваженності та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини по справі,приймаючи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість спричинених злочином тілесних ушкоджень, нинішній стан здоров'я потерпілого, необхідність проведення чергової хірургічної операції та прикладання значних зусилль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріальний стан підсудного, на утриманні якого знаходиться не працююча дружина та троє неповнолітніх дітей 1994, 1997 та 2003 років народження.

Згідно ст. 93 КПК України - витрати на проведення судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 4 липня 2006 року у розмірі 23.34 грн. покласти на підсудного ОСОБА_5

При призначенні підсудному покарання, суд відповідно зі ст. 65 КК України враховує те, що злочин скоєний ним за ст. 296 ч.3 КК України, згідно ч.3 ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, за ст. 121 ч.1 КК України, згідно ч. 4 ст. 12 КК України тяжким, його особу, яка за місцем його мешкання характерезується позитивно, а також обставини, впливаючі на його покарання, з яких, пом'якшуючими покарання обставинами, відповідно ст. 66 КК України, визнає те, що він не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 1994, 1997 та 2003 років народження та не працюючу дружину, обтяжуючими, згідно ст. 67 ч.1 п.13 КК України - скоєння злочину у стані алкогольного сп'янення, із урахуванням усіх обставин по справі, особи підсудного, тяжкості ним скоєного злочину, вважає, що його виправлення можливе без відбуття покарання з застосуванням ст. 75 КК України - призначенням іспитового строку й покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Підсудного ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 296 ч.3, 121 ч.1 КК України і призначити йому покарання:

за ст. 296 ч.3 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

за ст. 121 ч.1 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно ст. 70 ч.1 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання й назначити іспитовий строк - 1 рік, забов'язавши, згідно ст. 76

7

ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання та роботи, переодично з'являтися для реєстрації в органи КВС.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 769.00 грн., 7000.00 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди, всього 7769.00 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 судові витрати за проведення судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 4 липня 2006 року у розмірі 23.34 грн. на користь держави через УДК по Херсонській області, код ОКПО-02009933, МФО-852010, р/р 35426002001461.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 - підписку про невиїзд, залишити без змін до набрання вироком чинності.

Вирок може бути оскаржений протягом 15-ти діб з дня проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд, а засудженим в тому ж порядку в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя

Василенко В.В.