Ухвала суду № 42997565, 04.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18972/14-ц

Провадження № 22-ц/779/600/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Бойчука П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретаря: Гавриляк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ДМП «Івано - Франківськтеплокомуненерго» звернувся з позовом в суд до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Посилався на те, що він надає послуги теплопостачання для квартири загальною площею 48,40 м.кв. АДРЕСА_1, в якій проживають відповідачі. Однак, всупереч вимог чинного законодавства України, відповідачі не виконують належним чином зобов'язань по їх оплаті, внаслідок чого станом на 01.11.2014р. утворилась заборгованість у розмірі - 5324,46грн. Крім цього зазначив, що він попередньо звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 4421,70 грн., однак наказ був скасований, тому просив позов задоволити та стягнути з відповідачів 5324,46 грн. боргу за послуги теплопостачання та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.02.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) гривні 41коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі по 81 (вісімдесят одній) гривні 20 коп. з кожного. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись невідповідність рішення суду вимогам чинного законодавства, зазначає, що після встановлення індивідуального електричного опалення звернулись до позивача про розірвання договору про надання послуг центрального опалення та водопостачання теплої води, про перерахунок абонплати та від'єднання квартири від центрального опалення у зв'язку із неякісним або ненаданням взагалі послуг теплопостачання та економії грошових коштів. Разом тим, суд взяв до уваги розрахунок заборгованості, який не відповідає вимогам закону і справедливості, оскільки відповідач ОСОБА_4 з квітня 2010 року не проживає за зазначеною адресою, а тому з нього не можна стягувати зазначені кошти. Просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача ОСОБА_6 вимоги скарги заперечив, інші сторони

в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи буди повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, що надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_8 (як домовласником) та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» укладено договір про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання зазначеної квартири. У вересні 2010 року ОСОБА_8 звернулась до позивача про від'єднання від центрального опалення, однак у встановленому законом порядку дане питання не було вирішено, що підтверджується Актом про самовільне відключення від опалення, складеним у присутності ОСОБА_8 від 12.10.2010р. /а.с.38, 40/.

Згідно представленого розрахунку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість відповідачів за теплопостачання станом на 01.11.2014 року становила 5324,46 грн. (а.с.4).

Відповідно до ст.ст. 21,22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» теплопостачальна організація є виробником послуг і укладає договір поставки з органами місцевого самоврядування на виробництво і створення житлово-комунальних послуг, а також і виконавцем послуг - житловою організацією. А відповідно до ст. 29 цього ж Закону укладання договорів про надання житлово - комунальних послуг та інших видів послуг з виконавцем входить в обов'язки споживача.

Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. № 1478/11758 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007р. № 169, яким визначено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена схемою теплопостачання затвердженою органами місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання», за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеним нормам, відповідачами не подано суду доказів на підтвердження наявності дозволу спеціальної міжвідомчої комісії органу місцевого самоврядування на від'єднання квартири за вказаною вище адресою від мережі централізованого опалення.

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачами здійснено самовільне відключення від системи централізованого опалення.

Враховуюче викладене, суд не вбачав вини позивача в тому, що відповідачі в опалюваний сезон за період з 12.10.2010 р. по листопад 2014 р. фактично не отримували послуги з теплопостачання, а тому не повинні їх оплачувати оскільки при самовільному відключенні від системи централізованого опалення нарахування за ці послуги позивачем проводилось правомірно, відповідно до вимог діючого законодавства.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги за період з 01.11.2011р. по 01.11.2014р. в сумі 5324,46 грн., при цьому, станом на 01.11.2011р. у відповідача була заборгованість - 1002,05грн. за минулий період, яка включена позивачем у загальну суму заборгованості.

Відтак, враховуюче вищенаведене, суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги слід задоволити в частині стягнення з відповідачів заборгованості за послуги теплопостачання за останні три роки, тобто з 01.11.2011р. по 01.11.2014р. в сумі 4322,41грн. виходячи з такого розрахунку:5324,46грн. (загальна заборгованість відповідача) - 1002,05грн. (заборгованість станом на 01.11.2011р. за минулий період) = 4322,41грн.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.М. Вакарук

Судді: І.В.Бойчук

Л.В. Ясеновенко