Постанова № 42993513, 06.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 березня 2015 року №826/1861/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком»додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192201,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 30.12.2014 №632/26-57-22-01/37395355 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтермарш», товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Уельс», необґрунтовано прийняті податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Справу №826/1861/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтермарш», товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Уельс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 217 043,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 30.12.2014 №632/26-57-22-01/37395355 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000192201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 325 564,50 грн., у тому числі: 217 043,00 грн. - основний платіж, 108 521,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.12.2014 №632/26-57-22-01/37395355 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтермарш», товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Уельс».

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтермарш» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» (покупець) укладено договір поставки від 01.06.2014 №0106/2, відповідно до якого, постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору-товар (витратні матеріали).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 01.06.2014 №0106/2, додаткової угоди від 01.08.2014 до договору поставки від 01.06.2014 №0106/2, графіку поставок, заявок на поставку, руху ТМЦ, картки рахунків, видаткових та податкових накладних за відповідні періоди, податкових декларацій за відповідні періоди.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» (покупець) укладено типові договори поставки від 18.07.2014 №318-Ахмад, від 23.05.2013 №К/552-Шейк, від 22.05.2013 №К/792-ХБФ, від 22.05.2013 №240-Лукас, від 22.05.2013 №239-АВК, відповідно до яких, постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору-товар.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів поставки від 18.07.2014 №318-Ахмад, від 23.05.2013 №К/552-Шейк, від 22.05.2013 №К/792-ХБФ, від 22.05.2013 №240-Лукас, від 22.05.2013 №239-АВК, додатків до договорів поставки від 18.07.2014 №318-Ахмад, від 23.05.2013 №К/552-Шейк, від 22.05.2013 №К/792-ХБФ, від 22.05.2013 №240-Лукас, від 22.05.2013 №239-АВК, протоколів розбіжностей до вказаних договорів, графіку поставок, картки рахунків за відповідні періоди, товарно-транспортних накладних за відповідні періоди, податкових накладних за відповідні періоди, заявок на поставку, платіжних доручень, руху ТМЦ.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Комфорт Плюс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» (покупець) укладено договір поставки від 01.08.2014 №0108/1, відповідно до якого, постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору-товар (витратні матеріали).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 01.08.2014 №0108/1, графіку поставок, заявок на поставку, руху ТМЦ, картки рахунків, видаткових та податкових накладних за відповідні періоди, платіжного доручення.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Уельс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» (покупець) укладено договір поставки від 31.07.2014 №3107/1, відповідно до якого, постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору-товар (витратні матеріали).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 31.07.2014 №3107/1, графіку поставок, заявок на поставку, руху ТМЦ, картки рахунків, видаткових та податкових накладних за відповідні періоди, податкових декларацій за відповідні періоди, платіжного доручення.

Також позивачем надано суду копії ліцензій на право роздрібної торгівлі, штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком», договорів оренди офісного приміщення та нежитлового приміщення для організації роздрібної торгівлі продовольчими та промисловими товарами (магазину).

Додатково позивачем надано суду примірники декларацій його контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт Плюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Уельс», товариства з обмеженою відповідальністю «Дітрейд», щодо декларування ними своїх грошових зобов'язань по взаємовідносинам із позивачем.

Проаналізувавши всі договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період, судом встановлено, що договірні відносини позивача та його контрагентів були направлені на провадження товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» своєї основної діяльності, а отже на отримання прибутку.

В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства внаслідок взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» з його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтермарш», товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Уельс», ґрунтуються виключно на припущеннях посадової особи, що здійснювала перевірку (ОСОБА_1.) і жодним чином нічім не підтверджені.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено суду обґрунтованості своїх висновків щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, і як наслідок, податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000192201.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Телеком» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000192201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.01.2014 №0000192201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.