Постанова № 42993506, 04.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 березня 2015 року №826/2012/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс»

до

державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.09.2014 №2406/26-52-22-01-11/33780468 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 04.09.2014 №2406/26-52-22-01-11/33780468 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція у Деснянському районі головного управління Міндоходів у місті Києві) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання із податку на додану вартість на суму 25873,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 04.09.2014 №2406/26-52-22-01-11/33780468 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 32341,00 грн. у тому числі: 25873,00 грн. – основний платіж, 6468,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.09.2014 №2406/26-52-22-01-11/33780468 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» за договором про надання послуг від 03.02.2014 №42.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.02.2014 №42, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги з прибирання працівниками виконавця на об’єктах замовника, відповідно до переліку робіт за заявкою замовника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання послуг від 03.02.2014 №42, протоколу узгодження договірної ціни, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні за відповідні періоди, платіжного доручення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по коду КВЕД є інша діяльність із прибирання будинків і промислових об’єктів.

Доказів ділової та економічної доцільності укладання договору із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» або неможливості виконання відповідного обсягу робіт власними силами позивачем суду не надано.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.08.2014 №2445/26-55-22-07/32155487 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014».

Так, проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», позивачем не наведено суду як ділової, так і економічної доцільності на укладання договору із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», враховуючи, що основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс», є діяльність із прибирання будинків і промислових об’єктів.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення перевірки позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сервіс», контролюючим органом встановлено порушення фіскальних інтересів держави внаслідок наявності відхилень між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов’язаннями його контрагента на рівні 25 873 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0002902201, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1644,30 грн. (1870,00 грн. – 182,70 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» (02660, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 5, код ЄДРПОУ 33780468) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.