Постанова № 42993399, 03.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 908/3815/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування", м. Київ (вх. № 885 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/3815/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя

про стягнення 3 230,00 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування та 26,02 грн. 3 % річних, -

ВСТАНОВИЛА:

03.10.2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя про стягнення 3230,00 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування та 26,02 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. по справі № 908/3815/14 (суддя Н.Г. Зінченко) в задоволенні позову про стягнення з відповідача 3230,00 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування та 26,02 грн. 3 % річних відмовлено.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" не погодився з даним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. по справі № 908/3815/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" 3230 грн. основного боргу, 26,02грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви і 913,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, зокрема характеру та розміру шкоди, просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2015р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування", м. Київ прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду на 03.03.2015р. о 14:30 год.

19.02.2015р. на адресу суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування", м. Київ надійшло клопотання (вх. № 2761) про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, однак в судове засідання 03.03.2015р. свого представника не направив. Причини неявки представника відповідача суду апеляційної інстанції не відомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію сторін підтверджено письмовими доказами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступних обставин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2013 р. о 13-30 годині в м. Запоріжжі на вул. Перемоги, з боку бульвару Шевченка в напрямку вул. Нижньодніпровської, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Toyota CAMRY", державний реєстраційний номер АР 2985 ВТ, під керуванням Панченко О.П., та автомобіля "ЗАЗ", державний реєстраційний номер 05999 НР, під керуванням Безсосєднього Є.В. Вказаний факт підтверджується довідкою від 14.12.2013р., довідкою про ДТП № 9318578 вих. № 10/10-149 від 05.02.2014р. (аркуші справи 13-14) та постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30.12.2013р. по справі № 335/13761/13-п (3/335/2391/2013) (аркуш справи 15).

Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Автомобіль "Toyota CAMRY", державний реєстраційний номер АР 2985 ВТ застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3428/13-Т/ЗП1 від 06.12.2013р. (аркуш справи 8-11).

Згідно пункту 17.2. Договору страхування наземного транспортного засобу № 3428/13-Т/ЗП1 від 06.12.2013р. виплата страхового відшкодування проводиться на базі СТО на вибір страховика.

Згідно рахунку № 9 від 18.12.2013р., складеного та наданого станцією технічного обслуговування Фізичною особою - підприємцем Лобачовим С.О. сума відновлювального ремонту автомобіля "Toyota CAMRY", державний реєстраційний номер АР 2985 ВТ становить 3230,00 грн. (аркуш справи 17).

У відповідності до страхового акту № 3428/13-Т/Зп1-1 від 26.12.2013р., що складений позивачем згідно умов Договору страхування № 3428/13-Т/ЗП1 від 06.12.2013р., сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 3230,00 грн. (аркуш справи 21). Зазначену суму страхового відшкодування в сумі 3230,00 грн. позивач відшкодував страхувальнику - Панченко О.П., шляхом сплати вартості відновлюваного ремонту станції СТО (ФОП Лобачову С.О.), що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 4800 від 27.12.2013р. (аркуш справи 23). В даному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: «страхове відшкодування Панченко Олег Петрович ІПН 2719022215, згідно страхового акту № 3428/13-Т/Зп1-1 від 26.12.2013р., рахунок № 9 від 18.12.2013р.», отримувач - ФОП Лобачов С.О.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ЗАЗ", державний реєстраційний номер 05999 НР - Безсосєднього Є.В. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 2885025 (термін дії до 19.06.2014р.) застрахована на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Оранта-Січ», що підтверджується даними, встановленими підрозділом ВДАІ Орджонікідзевського РВ м. Запоріжжя у довідці № 9318578 від 05.02.2014р., а також не заперечується відповідачем.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30.12.2013р. по справі № 335/13761/13-п (3/335/2391/2013) учасника спірного ДТП - Безсосєднього Євгена Васильовича (водія автомобіля "ЗАЗ", державний реєстраційний номер 05999 НР) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наявні у справі матеріали також свідчать про те, що претензією № 0503/14-6434/К від 05.03.2014 р. позивач звернувся до ПАТ "СК "Оранта-Січ" з вимогою виконати зобов'язання з виплати страхового відшкодування шляхом сплати 3230,00 грн. (аркуш справи 24).

Відповідачем вказана претензія № 0503/14-6434/К від 05.03.2014 р. була отримана 11.03.2014 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ПАТ "СК "Оранта-Січ" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (аркуш справи 25).

Листом № 1592 від 09.04.2014 р. (аркуш справи 64) відповідач надав відповідь на претензію ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" № 0503/14-6434/К від 05.03.2014 р. та повідомив, що при вирішенні питання по сплаті страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ "СК "Оранта-Січ" керується положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Пошкоджений автомобіль "Toyota CAMRY" д/н АР 2985 ВТ оглядався за відсутністю представника (працівника, аварійного комісара або експерта) ПАТ "СК "Оранта-Січ". Таким чином, відповідач був позбавлений можливості оглянути транспортний засіб у пошкодженому стані і тому відмовляє ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у задоволенні претензії № 0503/14-6434/К від 05.03.2014 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу.

У відповідь на лист № 1592 від 09.04.2014р. та в доповнення до претензії № 0503/14-6434/К від 05.03.2014р. позивачем відповідачу була направлена калькуляція № 3428/13 від 25.12.2013р. (аркуші справи 62-63).

Листом № 3828 від 11.09.2014р. відповідач відмовив ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у задоволенні претензії № 0503/14-6434/К від 05.03.2014 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу з підстав, викладених у листі № 1592 від 09.04.2014 р. (аркуш справи 61).

Згідно статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.

Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.

В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував свої право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, оскільки у відповідності з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача у даній справі перейшло право до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Розглянувши позовні вимоги та надані сторонами в обґрунтування своїх вимог письмові докази, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що позивачем не надано на підтвердження вимог по стягненню суми відшкодування Звіту суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначенні збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів". При цьому суд першої інстанції посилався на те, що виключно Звіт суб'єкта оціночної діяльності є належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу.

В обґрунтування висновків про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд також зазначив, що позивачем не доведено розмір шкоди, який відповідно до статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підлягає відшкодуванню в регресному порядку відповідачем.

Проте з даними висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на таке.

У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Із положень вказаної норми вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.

В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (авторизованому сервісному центру), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, переконливо свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору страхування № 3428/13-Т/ЗП1 від 06.12.2013р.

Що стосується висновків суду щодо необхідності проведення саме суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Колегія вважає на необхідне зазначити, що доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність страхового акта від 26.12.2013р. № 3428/13-Т/Зп1-1, платіжного доручення від 27.12.2013р. № 4800, ремонтної калькуляції та рахунку № 9 від 18.12.2013р., виставленого станцією технічного обслуговування - ФОП Лобачовим С.О., яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 3230,00 грн., які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, в даному випадку є саме платіжне доручення від 27.12.2013р. № 4800.

При цьому, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

Чинне законодавство про страхування також не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачені випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, однак вказаною нормою на страховика за договором добровільного страхування не покладено обов'язку з оцінки майна.

Крім того, ані Законом України "Про страхування", ані договором страхування, що укладені між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності. Відтак, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку авторизованого сервісного центру (СТО) ФОП Лобачова С.О. № 9 від 18.12.2013р.

Положеннями статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" також не передбачено проведення саме суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

Таким чином, колегія суддів вважає надані позивачем документальні докази належними та допустимими, які в даному випадку підтверджують розмір шкоди в розмірі 3230,00 грн., що підлягає відшкодуванню в порядку регресу. При цьому, докази перерахування суми страхового відшкодування у вказаній сумі відповідачем позивачу у справі відсутні.

Більше того, здійснена позивачем виплата страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовам Договору страхування наземного транспортного засобу № 3428/13-Т/ЗП1 від 06.12.2013р.

Так, нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 27.10. даного Договору передбачено, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без врахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи відновлення транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО (згідно з умовами пункту 27.11. Договору). В окремих випадках за згодою Страховика та Страхувальника, розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

З огляду на настання в даному випадку страхового випадку, колегія суддів визнає безпідставними твердження відповідача про необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу при розрахунку розміру страхового відшкодування.

Окрім цього, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного тайна України від 24.11.2003 №142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

У пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) зазначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

В розумінні зазначеної Методики автомобілі марки "Toyota" підпадають під визначення "інших легкових КТЗ", а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.

Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем "Toyota CAMRY", державний реєстраційний номер АР 2985 ВТ, 2006 року випуску, ДТП сталася у 2013 році, тобто його строк експлуатації на момент скоєння ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу дорівнює нулю.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про не врахування фізичного зносу пошкодженого у ДТП автомобіля Toyota CAMRY", державний реєстраційний номер АР 2985 ВТ, при розрахунку суми страхового відшкодування.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскільки ні потерпіла особа водій Панченко О.П., ні його страхувальник (винний у скоєнні ДТП) - власник автомобіля "ЗАЗ", державний реєстраційний номер 05999 НР - Безсосєдній Є.В. (поліс ОСЦПВВНТЗ № АС 2885025) до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя не звертались, тому останній був позбавлений можливості визначити розмір спричиненої шкоди.

Проте вказані посилання відповідача не можуть бути прийнятими колегією суддів до уваги в якості підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя від відповідальності, як страхової компанії винної особи за полісом обов'язкового страхування, відшкодувати оцінену шкоду в розмірі, який було підтверджено наявними у справі доказовими матеріалами.

В даному випадку потерпілий водій Панченко О.П. з дотримання приписів вимог пункту 33.1.3. вказаної норми поінформував особу, що причетна до цієї пригоди (Безсосєднього Є.В., винну особу у скоєнні ДТП), а також прибулих на місце скоєння ДТП працівників ДАІ про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надав відомості про наявний у нього страховий поліс.

Втім, згідно з пунктом 33.1.4. статті 33 цього ж Закону саме на страхувальника - водія Безсосєднього Є.В. покладено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику (в даному випадку ПАТ «СК «Оранта Січ»), з яким у нього укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Проте жодних доказів звернення страхувальника - водія Безсосєднього Є.В. з повідомленням про скоєння ДТП до страховика ПАТ «СК «Оранта Січ», з яким у нього укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як то передбачено Законом, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. А згідно зі статтею 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти доводів, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі позивача.

З урахуванням всіх матеріалів справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів вважає, що в даному випадку існують правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 3230,00 грн., оскільки вони ґрунтуються на даних, що підтверджені позивачем належними та допустимими доказами.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 26,02 грн. 3 % річних за прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування в порядку регресу (період прострочення з 11.06.2014р. по 17.09.2014р.).

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Статтю 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів ввжає, що положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування процентів річних, їх відповідність нормам чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача і в цій частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 26,02 грн. 3% річних за прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/3815/14 - скасуванню з прийняттям по справі нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі, оскільки судом при його винесенні були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права. При цьому, висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, колегія суддів вирішила всі витрати по сплаті судового збору, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на відповідача - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/3815/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, код ЄДРПОУ 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 3230,00 грн., 3% річних в розмірі 26,02 грн., 1827,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.