Рішення № 42992763, 04.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2015

Справа № 920/18/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/18/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС – Гофропак», м. Харків;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія», м. Охтирка

про стягнення 69068 грн. 86 коп.,

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання продукції № 94 від 02.09.2014 року у розмірі 68116 грн. 80 коп. основного боргу, 952 грн. 06 коп. пені, а також витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар за видатковими накладними: № 3062, № 3059, що підтверджується платіжними дорученнями № 3633 від 12.01.2015 року, № 3634 від 12.01.2015 року, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача 41986 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар та 952 грн. 06 коп. пені.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте у відзиві на позовну заяву від 20.02.2015 року зазначає про невірний розрахунок позивачем суми заборгованості та пені, оскільки 12.01.2015 року відповідачем було здійснено перерахунок коштів на розрахунковий рахунок позивача в сумі 26130 грн.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

02 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АСС-ГОФРОПАК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «СЛАВІЯ» було укладено договір поставки № 94, згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання виготовити та передати, а відповідач приймати та своєчасно здійснювати оплату товару в строки та на умовах, встановлених договором.

На виконання зобов’язань за договором та на підставі поданих відповідачем від 02.10.2014 року заявок, позивач виготовив товар на загальну суму 68116 грн. 80 коп. та згідно видаткових накладних : №№ 3059, 3062 від 13.11.2014 року, № 3077 від 14.11.2014 року, № 3216 від 26.11.2014 року та довіреності № 835 від 13.11.2014 року передав відповідачеві гофроящик в кількості 19600 шт.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином : передплата у розмірі 100% вартості партії товару.

Проте відповідачем не було здійснено передплати, у зв’язку з чим у нього виникла дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію на суму 68116 грн. 80 коп., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2014 року по 28.11.2014 року, який підписаний та визнаний сторонами договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 68116 грн. 80 коп.

Факт погашення відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості після порушення провадження у справі в сумі 26130 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями: № 3633 від 12.01.2015 року на суму 13260 грн. 00 коп. та № 3634 від 12.01.2015 року на суму 12870 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому провадження у справі в частині стягнення 26130 грн. 00 коп заборгованості за поставлений товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Станом на дату розгляду даної справи в суді решта заборгованості відповідачем у добровільному порядку погашена не була, аргументованих заперечень вимогам позивача відповідач також не подав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 41986 грн. 80 коп. у примусовому порядку, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 952 грн. 06 коп. пені.

Згідно п. 6.1 договору у разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня з 14.11.2014 року по 10.12.2014 року і складає 952 грн. 06 коп.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 41986 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар, 952 грн. 06 коп. пені.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не повної та несвоєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «СЛАВІЯ» (42700, Сумська область, м. Охтирка, провулок Фурманова, 1-А і.к. 37761522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-ГОФРОПАК» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4 і.к. 35070443) 41986 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар, 952 грн. 06 коп. пені та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 26130 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар провадження у справі припинити по п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева