Постанова № 42991833, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15665/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Цикломен-Н». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарська операція відбулась, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 травня 2014 року по 03 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Меганом Україна» при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 03 червня 2014 року №1127/26-59-22-03/36856796, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість на загальну суму 212411,00 грн., у тому числі за лютий 2014 року - 212411,00 грн.

На підставі акту перевірки №1127/26-59-22-03/36856796 від 03 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року №0009312203, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 265514,00 грн., у тому числі 212411,00 грн. за основним платежем та 53103,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Цикломен-Н» (продавець) укладено договір №24/02/14-1 від 24 лютого 2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором. Предметом даного договору є продаж кабельно-провідникової, електротехнічної, світлотехнічної продукції вітчизняного та іноземного виробництва, кабельної арматури та будівельних матеріалів (п.1.2). Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюється в рахунках-фактурах (п.2.1). Товар повинен відповідати за якістю сертифікату відповідності заводу виробника. Продавець підтверджує якість товару сертифікатом, що видається за вимогою при отриманні товару на складі продавця уповноваженим представникам покупця. Продавець несе відповідальність за якість товару (п.2.2). Продаж товару за цим договором здійснюється на підставі замовлень, що здійснюються покупцем у письмовій чи усній формі (п.3.1).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем, основними видами діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля, електромонтажні роботи, виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, надано рахунок на оплату №1386 від 28 лютого 2014 року, видаткову накладну №1386 від 28 лютого 2014 року, податкову накладну №1386 від 28 лютого 2014 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень-серпень 2014 року, виписку з поточного банківського рахунку про оплату товару 13 березня 2014 року в сумі 21840,72 грн., замовлення на поставку товару від 03 лютого 2014 року, товарно-транспортну накладну №Р28/02 від 28 лютого 2014 року, паспорт шафи керування МЛР-110 кВ та захисту, паспорт шафи телемеханіки.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 09 квітня 2014 року №1114/26-55-22-08/38150285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Цикломен-Н» при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2014 року», в якому зазначено, що ТОВ «Цикломен-Н» не знаходиться за податковою адресою, стан платника « 9» - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, не має трудових та виробничих ресурсів для провадження господарської діяльності.

Однак, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Цикломен-Н» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентом позивача та відсутності реального здійснення договору, укладеного між ТОВ «Цикломен-Н» та позивачем.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Цикломен-Н» за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №89 від 22 травня 2014 року позивачем на запит податкового органу №4887/10/26-59-22-03/36856796 від 21 травня 2014 року було надано копії бухгалтерських та первинних документів про фінансово-господарські відносини з ТОВ «Цикломен-Н», однак відповідачем було ініційовано проведення перевірки.

Згідно акту перевірки від 03 червня 2014 року №1127/26-59-22-03/36856796 під час перевірки відповідачем використано: декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, додаток №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до зазначеної декларації; акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 09 квітня 2014 року №1114/26-55-22-08/38150285; копії первинних документів; інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

В силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що на запит відповідача позивачем надано первинні документи з питання відображення у податковому та бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ «Цикломен-Н» за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, які і були використані під час перевірки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності первинної бухгалтерської документації, що підтверджує реальність господарських операцій, оскільки позивачем надано первинні документи, що надають йому право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображення зазначених операцій в податковій звітності.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої позивачем від платників податку - ТОВ «Цикломен-Н», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року №0009312203, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №0009312203 від 01 липня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.