Постанова № 42991744, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/11781/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» компанії «Снд Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ДП з ІІ «Євро Нафта» компанії «Снд Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі якого 09 квітня 2013 року проведена позапланова невиїзна перевірка ДП з ІІ «Євро Нафта» (код ЄДРПОУ 32075873) з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827). Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з проведення позапланової невиїзної перевірки ДП з ІІ «Євро Нафта» за результатами якої складений акт 10 квітня 2013 року за №985/221-09/32075873 та формування в цьому акті висновків про визнання відсутності у ДП з II «Євро Нафта» об'єкта оподаткування по операції з придбання товару у ПП «Екоскан Сервіс» 30 грудня 2012 року. Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000592210 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 146425,00грн. (в тому числі за основним платежем 117140,00 грн., штрафних санкцій 29285,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року № 0000602210 за платежем податок на додану вартість з вироблених товарів (робіт, послуг) на суму 63387,50 грн. (в тому числі за основним платежем 50710,00грн. та штрафних санкцій 12677,50грн.). Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо корегування показників податкової звітності ДП з II «Євро Нафта» за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, яке відбулось на підставі акта перевірки від 10 квітня 2013 року за №985/221-09/32075873 з ПП «Екоскан Сервіс» в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, зобов'язати Державну податкову інспекцію в Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України показники, відображення Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» (код ЄДРПОУ 32075873 ) в податковій декларації з податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) 30.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність законних підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, передбачених ст.78 ПК України, видачі оскарженого наказу та безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності поставки товарів контрагентами ПП «Екоскан Сервіс», за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ДП з II «ЄВРО Нафта Компанії «Снд оіл Петроліум корпорейшн» (код ЄДРПОУ 32075873) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Екоскан Сервіс» (код ЄДРПОУ 33517827) за грудень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Перевірку прводено на підставі наказу № 284 від 04.04.2013 року прийнятого на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1, ст 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.

За результатами перевірки складений акт від 10 квітня 2013 року № 985/221-09/32075813, яким встановлено порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.1983, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого ДП з II «ЄВРО Нафта» Компанії «Снд оіл Петроліум корпорейшн» занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 50710, 00грн., - ст.134, п.137.10 ст.137, п.п.138.11 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого ДП з II «ЄВРО Нафта» Компанії «Снд оіл Петроліум корпорейшн» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у 4 кварталі 2012 року на загальну суму 117139,00грн.

Таких висновків податковий орган прийшов на підставі актів перевірки ДПІ у Бабушкінському районі від 09.09.2011 за №171/23-325/37206352 та від 21.12.2012 за №7207/224/33517827 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Екоскан Сервіс» під час господарських відносин з БПП «Сура» за листопад 2011 року, висновками яких встановлено нікчемність укладених правочинів.

Перевірка податковим органом проведена 09 квітня 2013 року, акт за результатами цієї перевірки складений 10 квітня 2013 року, а платника податків про перевірку повідомлено 16 квітня 2013 року. Повідомлення про перевірку від 04.04.2013 та Наказ від 04.04.2013 р. № 284 отримані ДП з II «Євро Нафта» 16 квітня 2013 року, про що свідчить довідка Поштампта ЦПЗ №1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 15.05.2013. Навіть повідомлення про перевірку прийнято раніше наказу про проведення перевірки.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Види перевірок передбачені у п.75.1 ст.75 ПК України, за приписами якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначаються статтею 79 Податкового кодексу України, зокрема п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За приписами п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наказу про проведення перевірки позивача від № 284 від 04.04.2013 року встановлено, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом визначено п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкової кодексу України. При цьому податковим органом отримано акти перевірки ДПІ у Бабушкінському районі від 09.09.2011 за №171/23-325/37206352 та від 21.12.2012 за №7207/224/33517827 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Екоскан Сервіс» під час господарських відносин з ПП «Сура» за листопад 2011 року.

В зв'язку з чим оскаржений наказ прийнято з додержанням норм податкового законодавства і підстави для його скасування відсутні. А тому колегія апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого наказу.

Відповідно до ч. 2 статті 79 Податкового Кодексу України - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що документальна невиїзна перевірка здійснюється органом державної податкової служби за наявності виключних підстав для її проведення та за умови доведення до платника податку рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, про проведення такої перевірки.

В той же час перевірка податковим органом проведена 09 квітня 2013 року, акт за результатами цієї перевірки складений 10 квітня 2013 року, а платника податків про перевірку повідомлено 16 квітня 2013 року. Повідомлення про перевірку від 04.04.2013 та Наказ від 04.04.2013 р. № 284 отримані ДП з II «Євро Нафта» 16 квітня 2013 року.

В зв'язку з чим дії податкового органу при проведенні перевірки не узгоджувались із зазначеними нормами ПК України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

З аналізу зазначених норм впливає, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства на підставі якого виноситься податкове повідомлення-рішення, відповідно довідка навпаки про невстановлення фактів.

Таким чином, акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного висновку також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

В зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправними формування у акті перевірки висновків про визнання відсутності у позивача об'єкта оподаткування по операції з придбання товару у ПП «Екоскан Сервіс».

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

За наслідками перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому вимоги позивача про коригування показників податкової звітності є похідними від оцінки правомірності цих рішень, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.04.11) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, по господарським операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ДП з ІІ «Євро Нафта» компанії «Снд Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у ПП «Екоскан Сервіс» нафтопродуктівна підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копіями довіреностей на отримання товару. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентом позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» компанії «Снд Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при проведенні позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Євро Нафта» компанії «Снд Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 32075873) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Екоскан Сервіс» за грудень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 07.05.2013 №0000592210 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 146425,00грн. (в тому числі за основним платежем 117140,00 грн., штрафних санкцій 29285,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року № 0000602210 за платежем податок на додану вартість з вироблених товарів (робіт, послуг) на суму 63387,50 грн. (в тому числі за основним платежем 50710,00грн. та штрафних санкцій 12677,50грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: В.Ю. Поплавський