Постанова № 42990944, 02.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 922/5109/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Левицька А.В., за довіреністю № 8208-К-О від 20.10.14 р.;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № НАК 73 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №237Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.14 у справі № 922/5109/14

за позовом ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до ФОП ОСОБА_3, м. Барвінкове

про стягнення 22725,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ КБ "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 22 725,96 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року по справі №922/5109/14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - 17546,36 грн. заборгованості за кредитом; 3819,01 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 842,27 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 518,32 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач, ФОП ОСОБА_3, не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року по справі №922/5109/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.15 року у справі №922/5109/14 (колегія суддів у складі: головуючий судя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 02.02.15 року.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.15 року, у зв'язку з хворобою судді Пушая В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В., Потапенко В.І.

Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при розгляді позову, поданого за правовими підставами, що не відповідають дійсності. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу та доповнення до неї відповідач зазначає, що на його думку, суд першої інстанції повинен був з'ясувати чи отримував відповідач позовну заяву та чому відповідачем не було надано відзив на позов. Суд не надав оцінку тому факту, що фактично договір між сторонами відповідно до чинного законодавства не укладався та розглянув справу без відповідних доказів наданих позивачем до справи в підтвердження позовних вимог.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі та доповненні до неї на те, що суд першої інстанції повинен був з'ясувати чи отримував відповідач позовну заяву, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи (аркуш справи 9), позивачем наданий до справи опис вкладення до цінного листа, що завірений поштовим відділенням, про відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві і отримана ним, що підтверджено поштовим повідомленням (аркуш справи 52).

Доказів звернення до суду першої інстанції з повідомленням про неможливість прибути в судове засідання відповідач не надав.

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Безпідставним є і посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що фактично договір між сторонами відповідно до чинного законодавства не укладався та розглянув справу без відповідних доказів наданих позивачем до справи в підтвердження позовних вимог.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона -підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України: закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 22 травня 2013 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 15.02.2013 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно пункту 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З огляду на викладене, можна роботи висновки щодо правової природи договору, укладеного між сторонами даного спору шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Згідно пункту 3.2.1.1.3. "Умов та правил надання банківських послуг" - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.8. "Умов та правил надання банківських послуг" проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно пункту 3.2.1.1.6. "Умов та правил надання банківських послуг" ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з п. 3.18.4.1. Умов та Правил, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3.).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов та Правил).

Пунктом 3.18.4.4. Умов та Правил встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 Умов та Правил, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, держателями яких є сам власник поточного рахунку або інші пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань (п. 3.18.1.17. Умов та Правил).

Що стосується отримання грошових коштів відповідачем за зазначеним вище договором та невиконання своїх зобов'язань за цим договором, позивачем були надані суду першої інстанції наступні докази.

Згідно Наказу Банку від 28.01.2011 р. №СП-2011-85 "О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративных клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года" з 01.02.2011 р. затверджено продукт Банку "кредитний ліміт на поточний рахунок" для корпоративних клієнтів Малого та Середнього Бізнесу банку. Даним Наказом були затверджені умови розділу 3.18 "Умов та правил надання банківських послуг" (витяг з яких доданий до позовної заяви).

Кредитний ліміт надається клієнтам Банку з метою кредитування, платіжних розривів, що виникають в процесі їх діяльності

Кредитний ліміт надається всім корпоративним клієнтам Малого та Середнього Бізнесу Банку, як невід'ємна риса контркорректного поточного рахунку.

Для продукту "кредитний ліміт на поточний рахунок" окремої кредитної справи не ведеться - обслуговування здійснюється на підставі Заяви клієнта, підписаної в паперовій чи електронній формі. Після підписання клієнтом заяви про приєднання до оферти Банку, формується операція по обліку невикористаного ліміту кредитування в розмірі встановленого клієнту кредитного ліміту.

Зобов'язання по видачі кредиту або його частини виникають у Банка в день надання клієнтом платіжних доручень на видачу кредиту в межах вказаних сум;-

Так відповідно до укладеного договору Позичальнику було встановлено кредитний ліміт:

15.02.2013 року в розмірі 1000 грн.;

15.03.2013 року в розмірі 4000 грн.;

21.06.2013 року в розмірі 16000 грн.;

31.10.2013 року в розмірі 18000 грн.;

01.03.2013 року в розмірі 18000 грн.;

02.03.2014 року в розмірі 17200 грн.;

Зазначене підтверджується довідкою Банку.

Як правомірно зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу, для клієнта на поточному рахунку при закритті банківського дня надається можливість формування дебетового сальдо в межах встановленого кредитного ліміту ( ліміт-сальдо рахунку 8819), що передбачається програмним забезпеченням.

Проведення операцій клієнта на протязі операційного дня понад залишок на поточному рахунку здійснюється за рахунок кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому формується дебетове сальдо по ДТ рахунку 2600 (Поточний рахунок)

За результатами операцій, проведених на поточному рахунку Клієнта на протязі банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку Клієнта може бути сформовано як кредитове сальдо (у випадку перевищення розміру надходжень на поточний рахунок клієнта над розміром списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення розміру списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над розміром надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

При закриття банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використаного кредиту в цей день.

Так, першим беззаперечним доказом того, що відповідач скористався наданою послугою банку є 2 платежі, проведені після встановлення кредитного ліміту, а саме: 06.03.2013 року у розмірі 900,00 грн. (зняття готівки) та 27,00 грн. (еквайрінгова комісія), які відповідач зробив шляхом видачі готівки зі свого рахунку НОМЕР_1. Зазначений факт підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку НОМЕР_2 за 07.03.2013 р., меморіальними ордерами до неї від 06.02.2013 р. та випискою по картковому рахунку НОМЕР_3

На момент здійснення платежу на рахунку відповідача НОМЕР_1 власних коштів не було (вхідний залишок 0,00 грн.), перераховані кошти були коштами кредитного ліміту в сумі 927,00 грн.

Погашення даної суми кредиту було здійснено відповідачем 15.03.2013 року платежем в сумі 3240,00 грн., який надійшов йому на рахунок. В результаті операція за 15.03.2013 р. зафіксована так: Разом по Кт 3240.00. Разом по ДТ 0.00 грн. Вхідний залишок - 927.00 грн. Вихідний залишок 2313.00 грн. Після здійснення даної операції на рахунку з'явився позитивний баланс у сумі 2313.00 грн. Ці кошти належали відповідачу.

Надалі відповідач ще скористався коштами кредитного ліміту в сумі 3917,96 грн. 18.03.2013 р. перерахувавши зі свого рахунку НОМЕР_1 платежі на загальну суму 6230,96 грн., при тому, що залишок власних коштів на 18.03.2013 р. становив лише 2313,00 грн. Таким чином, сума кредитних коштів склала 3917,96 грн. ( виписка по рахунку НОМЕР_1 з меморіальними ордерами додається). Вказана сума кредиту була погашена повністю 26.03.2013 р. (виписка з меморіальними ордерами оглянута судом першої інстанції та додана до матеріалів справи).

Наступний раз відповідач скористався кредитним лімітом 27.03.2013 року, коли здійснив операції по видачі готівки на загальну суму 25414,70 грн., при тому, що залишок особистих коштів на його рахунку складав лише 21417,04 грн. Таким чином, на кінець дня у відповідача знову сформувався "мінусовий" баланс - 3997,66 грн. 29.03.2013 р.на рахунок відповідача НОМЕР_1 поступили кошти в сумі 4800.00 грн., в результаті чого було погашено кредит в сумі 3997,66 грн., а на кінець дня на рахунку відповідача були власні кошти в сумі 802,34 грн.

В подальшому відповідач неодноразово користувався кредитним лімітом та повністю або частково погашав його, сплачуючи при цьому нараховані проценти та винагороду за користування кредитним лімітом.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що з серпня 2013 року операції по рахунку не здійснювались, але це не відповідає дійсності. Так, з виписки по рахунку НОМЕР_1 вбачається, що відповідач продовжував як в 2013 р. так і в 2014 р. користуватися коштами кредитного ліміту, частково сплачуючи заборгованість.

Так, з виписки за 24.10.2013 р. вбачається, що відповідачем було внесено 1000 грн. на рахунок НОМЕР_1. Призначення платежу: "Готівкові надходження власних коштів ОСОБА_3".

Крім того, на рахунок відповідача НОМЕР_1 продовжували надходити кошти від контрагентів (виписка за 14.11.2013 р.), відповідач активно здійснював зняття готівки з рахунку, а також поповнював рахунок власними коштами, що підтверджено виписками з меморіальними ордерами від 27.11.2013 р. та 28.01.2014р.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку НОМЕР_1 станом на 15.02.2014 року заборгованість за кредитним договором складала 22725.96 грн., яка складається з наступного:

- 17546.36 грн. - заборгованість за кредитом;

- 3819.01 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 842.27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

- 518.32 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у правовідносинах, які склались між сторонами по даній справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського рахунку без № від 15.02.2013 р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Таким чином, укладений між сторонами у справі договір у формі за своєю правовою природою є кредитним договором на умовах овердрафту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливістю кредитування за овердрафтом є те, що при видачі кредиту позичковий рахунок банком не відкривається, а заборгованість за кредитом обліковується на рахунку клієнта, як дебетовий залишок.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. І, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18,06.2003. (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Позивачем, в підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів, надано, зокрема виписки з розрахункового та карткового рахунку ФОП ОСОБА_3

Крім того, виписками з рахунків ФОП ОСОБА_3 підтверджено, що умови договору банківського рахунку від 15.02.2013 року виконувались обома сторонами, зокрема банк здійснював овердрафтове обслуговування відповідача, а останній поповнював свій рахунок, чим зменшував дебетове сальдо (залишок) на рахунку (тобто вчиняв дії, направлені на погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами). Таким чином, ці обставини, свідчать про визнання самим відповідачем факту отримання кредитних коштів від ПАТ КБ "Приватбанк" та їх використання.

Будь-яких доказів щодо оскарження дій (бездіяльності), або надсилання претензій про невиконання чи порушення виконання умов договору з боку ПАТ КБ "Приватбанк" відповідач не надав.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому частиною 1 статті 216, частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року у справі №922/5109/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2014 року у справі №922/5109/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.