Ухвала суду № 42990850, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/40982/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 0670/8006/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Кредитної спілки «Оберіг»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000241740 повністю та № 0000042320 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 22750,00 грн.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.02.2011 № 33/23-12/26018121, про порушення позивачем підпункту 9.2.3 пункту 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІУ), про порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (Положення), а саме: не оприбутковано готівку в сумі 7000,00 грн.; не утримано та не перераховано до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді процентів, нарахованих на суму внесків членам кредитної спілки в загальній сумі 341000,00 грн.

За наслідками перевірки МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2011: № 00000423203 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35000,00 грн. (оспорюється в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22750,00 грн.) та № 0000241740 - про донарахування грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 21312,50 грн., з яких 17050,00 грн. - основний платіж, а 4262,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У судовому процесі встановлено, що 18.03.2010 касиром головного офісу Кредитної спілки «Оберіг» згідно з видатковим касовим ордером № 1229 видані готівкові кошти на поповнення готівки каси відділення № 5, але відповідно до касової книги відділення № 5 за 18.03.2011 оприбутковано лише кошти в сумі 3450,00 грн.

Решта готівкових коштів в сумі 4550,00 грн. оприбутковано у відділенні № 12 згідно із прибутковим касовим ордером № 416 за 18.03.2010. Даний факт підтверджують наявні в матеріалах справи докази, а саме: витяг з касової книги відділення № 12 (а.с.35) та копія прибуткового касового ордеру № 416 (а.с.34).

У зв'язку з цим правильним є висновок суду, що касиром головного офісу було лише здійснено невірне оформлення видаткового касового ордеру № 1229, а оприбуткування коштів було проведено відповідно з нормами Порядку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про кредитні спілки», пунктом 15 статуту Кредитної спілки «Оберіг», затвердженого рішенням загальних зборів членів кредитної спілки № 9 від 15.05.2010, члени кредитної спілки мають право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів членів кредитної спілки.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 ст. 4 Закону № ІУ до складу загального місячного оподаткованого доходу громадян включається дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів, інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статі.

Згідно із пунктом 7.2 статті 7 цього Закону ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

Такі ж правові положення закріплені і в пункті 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України.

Наведене свідчить про те, що термін «вклад (внесок)» стосується як вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.

Відповідно до підпунктів 9.2.1, 9.2.2 пункту 9.2 зазначеного Закону податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат (далі-проценти) є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду. Податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого вкладу (депозиту) фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається. Форма зазначеного податкового розрахунку встановлюється у порядку, визначеному законом, та для банків узгоджується з Національним банком України; для небанківських фінансових установ узгоджується з відповідним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль та нагляд за такими небанківськими фінансовими установами відповідно до закону.

Підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 ст. 22 цього Закону норми цих підпунктів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми матеріального права, зробивши висновок, що у Кредитної спілки «Оберіг» не виникло обов'язку щодо утримання та перерахування до державного бюджету податку з доходів, сплачених членам кредитної спілки як проценти на пайові внески (Кт 673 (розрахунки з членами кредитної спілки за нарахованою платою (процентами) на пайові внески) впродовж 2010 року.

Доводи касаційної скарги правильність цього висновку не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев