Ухвала суду № 42990812, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/49790/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а-2071/10/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Група компаній «Діалог-оптім»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення -рішення від 31.08.2010 ДПІ у м. Херсоні № 0003492301/0, яким ПП «Група компаній «Діалог-оптім» донарахований податок на прибуток у сумі 305322,75 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 152661,40 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003502301/0, яким ПП «Група компаній «Діалог-оптім» донарахований податок на додану вартість у сумі 245508,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122754,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПП «Група компаній «Діалог-оптім» сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.08.2010 № 3667/23-5/36129749. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми пункту 1.32 ст. 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено податкові зобов'язання на загальну суму 1836944,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 9 місяців 2009 року, 1-й квартал 2010 року у зв'язку з віднесенням до їх складу вартості реалізованого товару, який попередньо отриманий згідно накладних, виписаних ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та ТОВ «Процион-7» за нікчемними правочинами; завищено валові витрати на загальну суму 3037236,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 9 місяців 2009 року, зокрема: 6792,00 грн. - витрати на оплату послуг мобільного зв'язку, які не підтверджені первинними документами; 1809694,00 грн. - вартість товару згідно накладних, виписаних ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та ТОВ «Процион-7» за нікчемними правочинами; 1220750,00 - витрати на оплату маркетингових послуг, отриманих від ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд», які не пов'язані із господарською діяльністю, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 305322,75 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя 2009 року та завищено на 296,00 грн. за 1-й квартал 2010 року. Крім того, за висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податкові зобов'язання на загальну суму 361939,00 грн. у податковому обліку за березень, липень 2009 року за операціями з реалізації товарів, який попередньо отриманий згідно накладних, виписаних ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та ТОВ «Процион-7» за нікчемними правочинами; завищено податковий кредит у податковому обліку за березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року на загальну суму 607447,00 грн. за нікчемними правочинами з поставки товару від ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та ТОВ «Процион-7» та поставки маркетингових послуг від ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд», які не пов'язані із господарською діяльністю позивача, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 245508,00 грн. у податковому обліку за квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010: № 0003492301/0 - про визначення ПП «Група компаній «Діалог-оптім» податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 457984,15 грн., у тому числі: 305322,75 грн. - основний платіж та 152661,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0003502301/0 - про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 368262,00 грн., у т.ч.: 245508,00 грн. - основний платіж та 122754,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що витрати позивача на оплату інформаційно-маркетингових послуг від ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та послуг мобільного зв'язку від ПП «ВТФ «Агростандарт»пов'язані з його господарською діяльністю з огляду на те, що за наслідками використання інформаційно-маркетингових послуг позивач отримав доход, а засоби мобільного зв'язку за рахунок підприємства використовувались згідно з наказом його керівника від 01.04.2010, яким визначено коло працівників, що мають право на використання послуг мобільного зв'язку.

Як встановлено у судовому процесі, позивач відносив до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів витрати на оплату послуг мобільного зв'язку, які позивачу були передані ПП «ВТФ «Агростандарт» за договором від 01.04.2009. Згідно з умовами цього договору ПП «ВТФ «Агростандарт» (позикодавець) безоплатно передає позивачу (користувач) у тимчасове користування частину послуг мобільного зв'язку за контрактами, укладеними з МТС; позивач відшкодовує позикодавцю витрати за контрактами згідно з виставленими рахунками та актами виконаних робіт (а.с.165, т.1).

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, встановивши у судовому процесі обставини відсутності на балансі позивача мобільних телефонів, відсутності наказів керівника позивача про придбання мобільних телефонів, доказів щодо використання визначеними наказом від 01.04.2010 працівниками мобільного зв'язку для виконання своїх службових обов'язків, результатів перевірки використання цими працівниками мобільного зв'язку для таких цілей, як це встановлено на підприємстві правилами внутрішнього регулювання, зробив обгрунтований висновок про недоведеність у судовому процесі зв'язку витрат з оплати послуг, отриманих від ПП «ВТФ «Агростандарт», із господарською діяльністю позивача. Вищенаведені норми пов'язують правомірність віднесення витрат на придбання товарів (послуг) та сум ПДВ у ціні товарів (послуг) із встановленням факту споживання цих товарів (послуг) платником податків (покупцем) та їх використання в цілях, які пов'язані з його господарською діяльністю. У судовому процесі позивач не надав доказів використання послуг мобільного зв'язку його працівниками та з цілями, які пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідає правильному застосуванню вказаних правових норм також висновок суду першої інстанції про відсутність зв'язку витрат позивача на оплату інформаційно-маркетингових послуг від ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» за договорами від 02.01.2009 № 1/1, від 30.03.2009 № ? та від 30.04.2009 № 1/3, предмет яких визначено як надання послуг з пошуку постачальників сільгосппродукції.

Суд першої інстанції на підставі оцінки вартості наданих ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» інформаційно-маркетингових послуг із пошуку продавців зернових (вівса, рапсу, сорго, соняшнику, жита, кукурудзи) та жмиху у порівнянні із ціною подальшої реалізації цього товару, встановив неспіврозмірність перевищення вартості таких послуг із сумою доходу, який отриманий позивачем у зв'язку із їх споживанням. При цьому суд першої інстанції зробив детальний аналіз цін придбання зернових, інформаційних послуг та продажу зернових позивачем. На підставі встановлених обставин та з врахуванням того, що позивач має в штаті менеджер, до посадових обов'язків якого входить, зокрема, прогнозування попиту на продукцію, пошук нових ринків збуту, збір документів на товари, послуги із пошуку продавців мають суто інформаційний характер, суд першої інстанції зробив висновок, що ці витрати не обумовлені виробничою необхідністю, є надмірними, а отже правомірно виключені податковим органом із загального обсягу валових витрат, а сум ПДВ, нарахованих у ціні цих послуг, - із сум податкового кредиту у податковому обліку позивача.

Суд же апеляційної інстанції при встановлені обстави у справі не дотримався вимог статей 69, 70, 86 КАС України, а висновок щодо встановлених обставин обґрунтував фактично позицією щодо не погодження із висновками суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зробив юридично обґрунтовані та такі, що відповідають встановленим у справі обставинам, висновки про правомірність зменшення у податковому обліку позивача валових витрат і податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» щодо поставки маркетингово-інформаційних послуг та ПП «ВТФ «Агростандарт» щодо надання послуг із мобільного зв'язку, а отже і правомірність донарахованих позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказані висновки були зроблені судом із врахуванням того, що валові витрати та податковий кредит, сформований позивачем з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу товару ТОВ «ВКФ «Укрзернотрейд» та ТОВ «Процион-7», не вплинули на суми донарахованих податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев