Ухвала суду № 42990541, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/59042/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Олендер І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р.

у справі № 804/3160/13-а

за позовом Приватної виробничо-комерційна фірми «Кальтаір»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» (далі - позивач, ПВКФ «Кальтаір») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 000305220 від 22.03.2013 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПВКФ «Кальтаір», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКФ «Кальтаір» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ПК «ЕВРОЛЮКС» за період листопад 2011 року, ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ» за період травень 2011 року, ТОВ «МАТАДОР» за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, лютий - квітень 2012 року, ПП «АТМ» за період червень - жовтень 2012 року, ТОВ «РИВС» за період серпень - вересень 2012 року, ТОВ «ФЕРРІТ-Д» за період квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 231/22-200/19299770 від 05.03.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.2.6 п.7.2. пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2010 року на суму 11 600,00 грн., за червень 2011 року всього в сумі 522 314,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003052220, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 232,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 10/05/11 від 10.11.2010 року, укладеного з ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ», були придбані запчастини, які надалі були використані для ремонту тепловозів замовників (покупців підприємства).

На підставі укладених позивачем з ТОВ «МАТАДОР» договорів № М/19/10/11 від 19.10.2011 року, № М/04/11/11 від 04.11.2011року, № 09/02/12 від 09.02.2012 року, № 12/03/12 від 12.03.2013 року та № 20/04/12 від 20.04.2012 року були отримані послуги по технічному обслуговуванню тепловозів а також придбані від даного постачальника запасні частини для тепловозів.

Також між позивачем та ПК «ЕВРОЛЮКС» на підставі договору купівлі-продажу № 01/11 від 10.11.2010 року були придбані запчастини, які надалі були використані для ремонту тепловозів замовників (покупців підприємства).

Згідно укладених та виконаних договорів з ПП «ATM» № 06/06/12 від 06.06.2012 року, № 16/07/12 від 16.07.2012 року, № 23/08/12 від 23.08.2012 року, № 25/09/12 від 25.12.2012 року та № 22/10/12 від 22.10.2012 року позивачем були придбані запасні частини до тепловозів.

Крім того, позивачем з ТОВ «РИВС» були укладені договори з технічного обслуговування тепловозів № 16/08/12 від 16.08.2012 року, № 21/09/12 від 21.09.2012 року та № 26/09/12 від 26.09.2012 року, та з ТОВ «ФЕРРІТ-Д» було укладено договір № 24/04/12 від 24.04.2012 року купівлі - продажу та надання послуг.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно -транспортними накладними, рахунками -фактури тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ», ТОВ «МАТАДОР», ПК «ЕВРОЛЮКС», ПП «ATM», ТОВ «РИВС», ТОВ «ФЕРРІТ-Д», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

І.Я. Олендер