Ухвала суду № 42990336, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року. м. Київ К/800/51503/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України з вимогами про зобов'язання визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо невиплати позивачу грошової премії; віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоведення до позивача наказу від 05.09.2013 р. №1864/5 «Про затвердження Положення про преміювання працівників апарату Міністерства юстиції України»; невстановлення грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи; несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. та від 22.01.2014р.; зобов'язання надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р; стягнення недоплаченої заробітної плати; стягнення компенсації за відрив від звичайних занять.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного надання інформації на запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. та ненадання інформації на запит на отримання публічної інформації від 22.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2014р. скасовано в частині та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті позивача на отримання публічно інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року до інформації з обмеженим доступом. Зобов'язано Міністерство юстиції України надати відповідь на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації». В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2014р. залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанцій виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року до інформації з обмеженим доступом та необхідність зобов'язання відповідача надати позивачеві достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, суди дійшли висновків про відсутність ознак протиправності у бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невстановлення позивачу грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року. Суди зазначили, що керівникам надано право, а не покладено обов'язок, встановлювати надбавку в межах коштів, передбачених у бюджеті установи, за наявності підстав для такої. Саме керівник органу визначає розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи в залежності від завантаженості кожного працівника, кількості завдань, які покладені на нього, важливості виконуваної роботи, результатів праці.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2011р. №2228/к призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю за діяльністю центрального апарату та територіальних органів Контрольно-ревізійного управління. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2012р. №70/к у зв'язку зі зміною структури апарату позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту та встановлено йому надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років. Міністерство юстиції України в період з жовтня 2013 року по січень 2014 року встановило позивачу розмір премії нижчий, відносно встановленого раніше.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013р. № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» позивачу скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2012 № 70/к «Про призначення ОСОБА_2».

15.01.2014р. позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, зокрема, щодо розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року та січень 2014 року.

03.02.2014р. відповідач листом №ПІ-Я-100/17 відмовив позивачу у надані копії розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту та надіслав копію розподілу коштів на преміювання за грудень 2013 року в частині, що стосується безпосередньо позивача.

22.01.2014р. позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації щодо розміру виплаченої йому заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу.

06.02.2014р. відповідачем надано відповідь №ПІ-Я-106/17 на запит позивача від 22.01.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 вказаного закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

Підпунктом 2 пункту 2 вказаної Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01.01.2007р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Право керівника структурного підрозділу встановлювати надбавку за виконання особливо важливої роботи передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268.

Відповідно до вказаної норми керівникам відповідних органів у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Пунктом 3.1 вказаного Порядку передбачено, що наказом Головного управління державної служби України від 31.10.2003 № 122 "Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань" встановлено, що результати щорічної оцінки повинні враховуватися при атестації державних службовців, розгляді питань просування по службі, присвоєнні чергового рангу, установленні передбачених законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження терміну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань проходження державної служби.

Апеляційним судом правильно задоволено частину позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014року та від 22.01.2014року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» та необхідності зобов'язання відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до норм ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно за умови, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Не належать згідно з цим Законом, до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч.ч. 1, 2 ст. 13 цього Закону.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013р. № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13.01.2011р. № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"» вказано , що урозумінні ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України "Про доступ до публічної інформації", частиною 5 статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Таким чином, правильними є висновки апеляційного суду про те, що публічна інформація про осіб, які одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Як встановлено судами, із запитів позивача від 15.01.2014р. та 22.01.2014р., він просив надати йому інформацію, що стосується розподілу коштів на оплату праці, зокрема, преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, що є правомірною вимогою.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що керівник структурного підрозділу розподіляє кошти на преміювання працівників, враховуючи особистий вклад працівника в загальні результати роботи та його виконавську дисципліну. Виходячи з цього, премії працівникам погоджуються із керівником вищого рівня й саме він затверджує розмір премії. Таким чином, нарахування премії позивачу було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, а також погоджено із керівником апарату.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої інстанції в частині не скасованого рішення та висновки суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд першої інстанції в частині нескасованого рішення та суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014р. у залишеній без змін частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.