Ухвала суду № 42989752, 26.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4280/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

26 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Швець А.І.,

позивача ОСОБА_2;

представника позивача ОСОБА_3;

представника відповідача Мавроді Рімми Федорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Вінницької митниці Міндоходів в особі Голови комісії з реорганізації Вінницької митниці Міндоходів Барабаша Степана Івановича про визнання протиправним рішення та стягнення коштів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк пред'явлення адміністративного позову й поважних причин для його поновлення судом не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивачка дізналась 10.05.2014 року, однак до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом звернулась лише 16.12.2014 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 3 ст. 99 КАС України.

З огляду на ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, підлягає вирішенню питання щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.

Згідно з ч.1 ст. 56 КАС України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Таким чином, даною нормою констатується право особи діяти в суді через представника поруч з її правом брати участь у судовому процесі особисто. Процесуальне представництво у суді тим і відрізняється від правового, що представник повністю не замінює довірителя у юридично-значимих діях, а діє з ним поруч. Обсяг повноважень представника залежить не лише від повноважень особи, яку він представляє, а обмежується колом прав та обов'язків, визначених довірителем. Суд першої інстанції, зазначаючи про наявність у позивача представника, а отже і можливості останнього звернутися до суду вчасно, не мав достовірних відомостей про те, чи наділений був представник повноваженнями звернутись до суду із позовом у даній адміністративній справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у грудні зверталась до суду, подаючи позов особисто. Жодних відомостей про наявність у неї на той час представника у позовній заяві не міститься. Представник стає учасником судового процесу лише 20 січня 2015 року, надавши у цей день суду і свою довіреність. Дані обставини свідчать про те, що позивач мала бажання на стадії звернення до суду діяти особисто, не зважаючи на свій важкий фізичний стан.

Відмова особі, що має інвалідність, з підстав пропуску нею строку на звернення до суду через бажання діяти особисто є відмовою у її вільному доступі до правосуддя, і, на думку судової колегії, не відповідає приписам ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Комітет Міністрів Ради Європи у своїх Рекомендаціях стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя R (81) 7 від 14.05.1981 року принагідно зауважує, що державам-учасницям (а отже їх органам, в особі в т.ч. судовим) бажано вжити всіх необхідних заходів по спрощенню процедури в усіх можливих випадках задля полегшення доступу приватних осіб до судів з одночасним додержанням належного порядку відправлення правосуддя.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що бажання суду першої інстанції, дисциплінувати учасницю судового процесу, задля виконання нею у майбутньому процесуальних дій своєчасно, на даний момент позбавляє особу, що є інвалідом з протипоказаннями щодо фізичних і динамічних навантажень, можливості захистити порушені права.

Обґрунтування окружного суду неповажності пропущення позивачем строку звернення до суду лише через наявність у неї на момент звернення до суду договору з представником, суд апеляційної інстанції вважає не об'єктивним, таким в якому не надано повноцінної оцінки ситуації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2015 року.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Ватаманюк Руслан Васильович

Сушко Олег Олександрович