Ухвала суду № 42989718, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4917/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника позивача приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" - Іорданова В.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року № 0000942200 та № 0000932200,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" (далі - ПП "БЕССАРАБІЯ-В", або позивач, або підприємство) до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області (далі - Арцизька ОДПІ, або Арцизька ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року № 0000942200 та № 0000932200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "БЕССАРАБІЯ-В" зареєстровано як юридична особа 19.02.2008 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна в матеріалах справи.

Підприємство знаходиться на податковому обліку в Арцизькій ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, та у період, за який проводилась перевірка, "БЕССАРАБІЯ-В" було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що підтверджується свідоцтвом №200053628 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.15) та п. 2.9. акту перевірки.

За наслідками здійснення своєї господарської діяльності, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ із додатками до неї за травень 2014 року (т.1 а.с.155-159).

На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, згідно наказу Арцизької ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки" від 04 серпня 2014 року № 390 (т.1 а.с.153) та направлення на перевірку від 04 серпня 2014 року № 238 (т.1 а.с.154), головним державним ревізор-інспектором відділу податкового аудиту Арцизької ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області Тельпіс Н.Г., з 05.08.2014 року по 09.08.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В", код ЄДРПОУ 35434347 з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період травень 2014 року.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовувалось представником позивача, перевірку проведено з відома директора ПП "БЕССАРАБІЯ-В" та у присутності головного бухгалтера підприємства.

За результатами вказаної перевірки Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт від 15.08.2014 року № 447/22-35434347, яким встановлено порушення позивачем: п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198,6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення ПП "БЕССАРАБІЯ-В" у декларації за травень 2014 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму ПДВ 681779 грн., що у подальшому призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується до загального державного бюджету за червень 2014 року на суму 199881 грн. (т.1 а.с.26-37).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 року №0000942200 (форма «В4»), яким позивачу за порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 681779,00 грн. згідно декларації №9034610778 від 18.06.2014 року за травень 2014 року (т.1 а.с.39);

- податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 року №0000932200 (форма «Р»), яким позивачу за порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198,6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199881 грн. - за основним платежем та у розмірі 99940,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.38).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (Покупець) та ПП «Довіра-Сервіс» (Продавець) 04.04.2014 року укладений договір купівлі-продажу № 20/03 (т.1 а.с.42-44), згідно умов якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця олію соняшникову (товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар та своєчасно здійснювати оплату (п.1.1. Договору). Ціна на товар розуміється на базисних умовах поставки, визначених цим Договором, на кожну партію товару і визначається сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємними частинами цього Договору (п.2.1 Договору). Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7 Договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями. Умови поставки товару, а також строк поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного Договору. Приймання товару за кількістю здійснюється згідно з найменуванням, кількістю, зазначених в товарних накладних. Сторони узгоджують приймання товару за якістю та кількістю у додатках на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами цього Договору. Перехід права власності на товар та ризики загибелі чи псування товару відбувається в момент фактичного отримання Покупцем товару, що підтверджується підписом (відміткою) у видатковій та/або у товарно-транспортній накладній, уповноваженого представника Покупця у місці поставки. Факт поставки та передачі товару Продавцем Покупцю оформлюється накладною на товар, на який ставиться відмітка про прийняття товару. Накладні повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін негайно після відвантаження товару. Продавець надає Покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру; - видаткову накладну; - податкову накладну; - даний Договір поставки. Покупець надає продавцю наступні документи: - довіреність на отримання товару; - підписану видаткову накладну на відпуск товару; - даний Договір поставки та додаток до Договору. Відповідно до п.4.1 Договору якість товару повинна відповідати показникам, зазначеним в додатках до даного Договору. Згідно п.6.2 Договору порядок оплати і строки визначаються сторонами в додатках на кожну партію товару. Відповідно до п.7.1 Договору, товар постачається Покупцю наливом. Пунктами 11.1, 11.2 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх остаточного завершення.

До вказаного Договору його сторонами складено, зокрема, додаток №11 від 03.05.2014 року (т.1 а.с.45) та додаткова угода до цього Договору від 05.05.2014 року (т.1 а.с.189), якою викладено додаток №11 із змінами. Відповідно до умов цього Додатку, з урахуванням додаткової угоди, товар, що поставляється - олія соняшникова; загальна кількість товару по цьому Додатку складає 340 тон +/- 10% за вибором Покупця; товар повинен відповідати ДСТУ 4492:2005 (1 ґатунок); поставка товару здійснюється наливом автотранспортом за рахунок Продавця на умовах СРТ (склад Покупця) за адресою: м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8. Продавець зобов'язується здійснити поставку товару до 13 травня 2014 року включно. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній згідно прийнятої ваги на кожну одиницю автотранспорту. Ціна на товар розуміється на базисних умовах поставки, визначених цим Додатком і на момент його підписання складає 10055 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ складає 580283,33 грн. Даний додаток та додаткова угода є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №20/03 від 04.04.2014 року, і є дійсними до виконання сторонами своїх обов'язків з поставки та оплати товару.

На підтвердження виконання вказаного договору (додатку №11 до нього та додаткової угоди) позивачем надано належним чином засвідчені копії: рахунків-фактур на оплату товару (олії соняшникової нерафінованої), накладних та податкових накладних на товар (олію соняшникову нерафіновану кількістю 149,340 тон, 187,120 тон та 0,06 тон) № 5 від 05.05.2014 року, № 11 від 07.05.2014 року та №67 від 07.05.2014 року (т.1 а.с.55-61). Сума ПДВ за вказаними податковими накладними складає 250268,95 грн., 313581,93 грн. та 100,55 грн., що загалом становить 563951,43 грн.

Транспортування вказаної продукції позивачу згідно умов зазначених вище договору купівлі-продажу, додатку № 11 до нього та додаткової угоди від 05.05.2014 року, здійснювалось за рахунок постачальника ПП «Довіра-Сервіс», що підтверджується товарно-транспортними накладними, виписаними за 05 та 07 травня 2014 року (т.1 а.с.190-200), в яких відображено, зокрема, найменування вантажу (олія соняшникова нерафінована), вагу товару, пункт навантаження: м. Чернігів, вул. Дніпровська,34 та пункт розвантаження: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8 а, дані водіїв та транспортних засобів перевізника, а також, містяться підписи усіх уповноважених осіб, які дозволи відпуск товару, здали товар, одержали товар, тощо.

Як вбачається з вказаних товарно-транспортних накладних, товар постачався позивачу за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8 а, що визначена у додатку №11 від 03.05.2014 року до Договору купівлі-продажу №20/03 від 04.04.2014 року та додаткової угоди до цього Договору від 05.05.2014 року.

При цьому, на підтвердження наявності у позивача місць для розміщення та зберігання придбаної соняшникової олії у ПП «Довіра-Сервіс» за адресою, що зазначена в ТТН: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8, позивачем надано до суду: засвідчені копії свідоцтва на право власності позивача на нерухоме майно (виробничий комплекс), який розташований за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 від 23.01.2012 року №241 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 (цех по виробництву соняшникової олії та складські приміщення) (т.2 а.с.13-17).

Про фактичне отримання та оприбуткування позивачем вказаного товару від ПП «Довіра-Сервіс», окрім вказаного вище, свідчать також, надані позивачем у засвідчених копіях: довіреності від 05.05.2014 року №430 та від 07.05.2014 року №877, видані ОСОБА_4 (особа, що прийняла товар, яка зазначена у накладних), яка згідно наказу №01-к від 01.02.2009 року (т.2 а.с.60) займає посаду комірника на ПП "БЕССАРАБІЯ-В" на отримання нею товарно-матеріальних цінностей (олії нерафінованої) від ПП «Довіра-Сервіс» згідно виписаних рахунків від 05.05.2014 року та 07.05.2014 року (т.2 а.с.100-105); оборотно-сальдова відомість, складена по контрагенту ПП «Довіра-Сервіс» за травень 2014 року (т.2 а.с.52).

На підтвердження поставки товару належної якості згідно умов договору з боку позивача до суду надані копії листів ПП "БЕССАРАБІЯ-В" від 05.05.2014 року №05/05 та від 07.05.2014 року №07/05, направлених керівнику ПП «Довіра-Сервіс» (т.1 а.с.203-204), із повідомленням про те, що ПП "БЕССАРАБІЯ-В" прийняла від ПП «Довіра-Сервіс» олію соняшникову в кількості 187180 кг. та 149340 кг. з якісними показниками, що відповідають ДСТУ 4492:2005 (1 ґатунку).

ПП "БЕССАРАБІЯ-В" не здійснило оплату грошовими коштами, за отриманий від ПП «Довіра-Сервіс» товар - олію соняшникову нерафіновану та за підприємством станом на 17.10.2014 року рахується кредиторська заборгованість, що підтверджується бухгалтерською довідкою №1 від 17.10.2014 року.

Разом з тим, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ПП «Довіра-Сервіс», дають право на віднесення сплачених в ціні придбаного товару сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказані податкові накладні № 5 від 05.05.2014 року, № 11 від 07.05.2014 року та №67 від 07.05.2014 року, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента на кількість товару відповідно до укладеної угоди та згідно товарно-транспортних накладних, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, витяг з якого наявний в матеріалах справи (т.1 а.с.205-223).

Суму податку на додану вартість у розмірі 563951,43 грн. відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року та додатком 5 до неї (т.1 а.с.16-20,155-159).

Водночас, на підтвердження того, що контрагент позивача станом на момент здійснення господарських операцій був платником податків на додану вартість, з боку позивача надано до суду інформацію з офіційного сайту Державної фіскальної служби відносно ПП «Довіра-Сервіс» (т.1 а.с.49). Водночас, на підтвердження того, що на момент укладання договору купівлі-продажу №20/03 від 04.04.2014 року, контрагент позивача - ПП «Довіра-Сервіс» знаходився за адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34; здійснював види діяльності, зокрема: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; стосовно нього не вносилось відомостей щодо припинення юридичної особи, з боку позивача надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із вказаними відомостями станом на 04.04.2014 року (т.1 а.с.46-48).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (Покупець) та ПСП АФ «Соснівська» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу зерна від 16.05.2014 року (т.1 а.с.231-232), згідно умов якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець купує і оплачує на умовах та по ціні даного договору товар (насіння соняшника) (п.1 Договору). Згідно п.2.1 Договору, відповідно до його умов, Продавець зобов'язується продати Покупцеві товар у кількості 300 тон насіння соняшника. Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначено, що доставка товару проводиться транспортом Покупця. Кожна партія товару супроводжується товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною. Датою поставки товару вважається дата на товарно-транспортній накладній. Згідно п.4.1 Договору загальна сума по даному договору становить 1410000 грн., з розрахунку 4700 грн. за одну тону, в тому числі, ПДВ. Відповідно до п.6.1 Договору, він діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: рахунку-фактури на оплату товару (соняшника) №58 від 20.05.2014 року, видаткової накладної №37/1 від 21.05.2014 року на поставку соняшника та податкової накладної на товар №8/2 від 21.05.2014 року (т.1 а.с.67, 238, 240).

При цьому, слід зазначити, що під час складання ПСП АФ «Соснівська» податкової накладної від 21.05.2014 року №8/2, останнім було допущено помилку у номенклатурі товару, а саме, замість «соняшник» було вписано «овес». 30.07.2014 року вказану помилку підприємством було виправлено шляхом складання розрахунку від 30.07.2014 року №1/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.05.2014 року №8/2, за яким номенклатуру «овес» виправлено на «соняшник» (т.1 а.с.65,242). При цьому, як вбачається з вказаного розрахунку коригувань, жодні інші дані, окрім номенклатури товару, не коригувались. Зазначений розрахунок коригування зареєстровано у Міністерстві доходів і зборів України 12.08.2014 року (т.1 а.с.243). Як вказує позивач, та встановлено судом з матеріалів справи, на виконання п.50.1 ст.50 ПК України, зважаючи на положення пункту 50.3 цієї статті, ПП "БЕССАРАБІЯ-В" склало та подало до податкового органу відповідний розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за підсумками серпня 2014 року (т.1 а.с.244-246), в якому по постачальнику ПСП АФ «Соснівська» зазначено підставою для коригування податкового кредиту з ПДВ зміну номенклатури товару, без зміни, при цьому, показників обсягу постачання та суми ПДВ, яка була включена до податкового кредиту.

Позивачем у його контрагента згідно видаткової накладної №37/1 від 21.05.2014 року та рахунку-фактури на оплату товару №58 від 20.05.2014 року було придбано соняшник.

Транспортування вказаної продукції позивачу згідно умов зазначеного вище договору купівлі-продажу, здійснювалось за рахунок ПП "БЕССАРАБІЯ-В", що підтверджується товарно-транспортними накладними, виписаними 21.05.2014 року (т.2 а.с.83-86), в яких відображено, зокрема, найменування вантажу (соняшник), вагу товару, пункт навантаження: Сумська область, Конотопський район, с. Соснівка, вул. Бондаря,37 та пункт розвантаження: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8 а, дані водіїв та транспортних засобів перевізник - ПП "БЕССАРАБІЯ-В", а також містяться підписи усіх уповноважених осіб, які дозволи відпуск товару, здали товар, одержали товар, тощо.

На підтвердження наявності на підприємстві позивача вказаних у товарно-транспортних накладних транспортних засобів та водіїв, з боку позивача до суду надані копії свідоцтв про реєстрацію таких транспортних засобів та наказів про прийняття на роботу на ПП "БЕССАРАБІЯ-В" на посаду водіїв осіб, зазначених у цих ТТН (т.2 а.с.87-92).

Водночас, як вбачається з вказаних товарно-транспортних накладних, товар постачався позивачу за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8 а. При цьому, на підтвердження наявності у позивача місць для розміщення та зберігання придбаної сільгосппродукції у ПСП АФ «Соснівська» за адресою, що зазначена в ТТН: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8, позивачем надано до суду: засвідчені копії свідоцтва на право власності позивача на нерухоме майно (виробничий комплекс), який розташований за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 від 23.01.2012 року №241 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 (цех по виробництву соняшникової олії та складські приміщення) (т.2 а.с.13-17).

Про фактичне отримання та оприбуткування позивачем вказаного товару, отриманого від ПСП АФ «Соснівська», окрім вказаного вище, свідчить також, надана позивачем у засвідченій копії довіреність від 20.05.2014 року №979 на отримання ОСОБА_4, яка згідно наказу №01-к від 01.02.2009 року займає посаду комірника на ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (т.2 а.с.60) товарно-матеріальних цінностей (соняшника) від ПСП АФ «Соснівська» згідно договору купівлі-продажу №20 від 16.05.2014 року (т.2 а.с.237).

Позивачем згідно рахунку-фактури на оплату товару №58 від 20.05.2014 року була здійснена сплата коштів за отриманий від ПСП АФ «Соснівська» товар (соняшник), що підтверджується копіями платіжних доручень від 22.05.2014 року №316 та від 23.05.2014 року №341 (т.1 а.с.69-70) та банківською випискою по рахункам позивача (т.2 а.с.56).

Разом з тим, надана в матеріалах справи копія податкової накладної , виписаної ПСП АФ «Соснівська» (з урахуванням розрахунку від 30.07.2014 року №1/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.05.2014 року №8/2) дає право на віднесення сплачених в ціні придбаного товару сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказана вище податкова накладна була отримана позивачем від його контрагента на кількість товару відповідно до укладеної угоди та згідно товарно-транспортних накладних, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, витяг з якого наявний в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість у розмірі 563951,43 грн. відповідно до вказаної вище податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року та додатком 5 до неї (т.1 а.с.16-20,155-159).

Водночас, на підтвердження того, що контрагент позивача мав змогу здійснювати вказані господарські операції з постачання соняшника та мав право виписувати податкові накладні, з боку позивача до суду надано копії: свідоцтва про державну реєстрацію ПСП АФ «Соснівська» як юридичної особи; виписку з ЄДР та довідку з ЄДРПОУ по ПСП АФ «Соснівська», свідоцтва платника на додану вартість ПСП АФ «Соснівська» та довідку, про те, що вказане підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку (т.1 а.с.71-75); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із вказаними відомостями станом на 04.04.2014 року на підтвердження того, що на момент виконання договору купівлі-продажу №20 від 16.05.2014 року, контрагент позивача - ПСП АФ «Соснівська» знаходилося за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. Соснівка, вул. Бондаря,37 (зазначена у видаткових та податкових накладних, у ТТН як пункт навантаження); здійснював види діяльності, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; та відносно нього не вносилось відомостей щодо припинення юридичної особи (т.1 а.с.50-52).

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підтвердження наявності умов, основних засобів та обладнання для здійснення своєї господарської діяльності із виробництва соняшникової олії, позивачем надано вже досліджені засвідчені копії: свідоцтва на право власності позивача на нерухоме майно (виробничий комплекс), який розташований за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 від 23.01.2012 року №241; акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе,8 (цех по виробництву соняшникової олії та складські приміщення); експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів на олійножирову промисловість; дозволу №359 від 11.06.2012 року на роботу приміщень олійноекстрактного заводу ПП "БЕССАРАБІЯ-В" (т.2 а.с.11-20).

В свою чергу, на підтвердження того, що позивачем був придбаний вищевказаний -товар (олія соняшникова) у ПП «Довіра Сервіс» та насіння соняшника у ПСП АФ «Соснівська» для подальшого використання в межах господарської діяльності позивача, а саме для подальшої переробки соняшника на соняшникову олію з метою реалізації такої олії для отримання прибутку та для подальшої реалізації позивачем придбаної у контрагента олії, останнім надано до суду копії: договору купівлі-продажу від 12.12.2013 року №12/12-2013-1ш, укладеного між позивачем та TOB «ФОЗЗІ-ФУД» як покупцем, а також укладених сторонами додаткових угод до цього договору купівлі-продажу від 05.05.2014 року №32, від 05.05.2014 року №33, від 05.05.2014 року №34, від 05.05.2014 року №35, від 06.05.2014 року №36, від 08.05.2014 року №37; видаткових та податкових накладних за травень 2014 року, виписаних позивачем його контрагенту - TOB «ФОЗЗІ-ФУД» (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1-10).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться усі необхідні документи,які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "БЕССАРАБІЯ-В" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 року № 0000942200 та № 0000932200,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 04 березня 2015 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.