Ухвала суду № 42989464, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1466/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» (код ЄДРПОУ 22916099) на підставі рішення № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року подання задоволено. Визнано обґрунтованим адміністративний арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» (код ЄДРПОУ 22916099) на підставі рішення № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні подання відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшла постанова старшого слідчого з ОВС 2-го відділу KP СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві підполковника податкової міліції Скирда P.В. від 15 грудня 2014 року про призначення документальної перевірки ТOB «СП «Стан-Комплект».

У зв'язку з чим, заявником прийнято наказ № 81 від 26 січня 2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТOB «СП «Стан-Комплект» (код ЄДРПОУ 22916099) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» (код ЄДРПОУ 38346293) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

З метою вручення копії наказу про проведення перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки заявником здійснено виїзд за юридичною адресою відповідача, а саме: м. Київ, вул. Стельмаха, 10А та складено акт відсутності посадових (службових) осіб за юридичною адресою платника податків № 48/3/22-07 від 28 січня 2015 року.

У зв'язку з чим, заявником здійснено вихід на фактичну адресу відповідача: м. Київ, проспект Московський, 23, та складено акт засвідчення факту неможливості розпочати позапланову виїзну перевірку ТOB «СП «Стан-Комплект» (код ЄДРПОУ 22916099) у зв'язку з відмовою у допуску до перевірки.

У матеріалах справи наявні: копія акту перевірки № 412/1/22-70/22916099 від 04 вересня 2014 року, згідно з яким вбачається, що юридичною адресою ТOB «СП «Стан-Комплект» є м. Київ, вул. Стельмаха, 10А, однак фактичне місцезнаходження товариства, офісні та складські приміщення знаходяться за іншою адресою, а саме: м. Київ, проспект Московський, 23; роздруківка із програми «Податковий блок», згідно з якою вбачається, що юридичною адресою ТOB «СП «Стан-Комплект» є м. Київ, вул. Стельмаха, 10А, а фактичне місцезнаходження товариства: м. Київ, проспект Червоних козаків, 23.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради № 351/511 від 27 березня 2003 року перейменовано проспект Червоних Козаків у Оболонському районі на Московський проспект.

З урахуванням вищевикладеного, 29 січня 2015 року в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТOB «СП «Стан-Комплект» (код ЄДРПОУ 22916099).

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявник звернувся до суду з поданням в порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України.

Перевіряючи обґрунтованість подання податкового органу та його відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п.п. 94.1 - 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з п.п. 94.10, 94.11 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником контролюючого органу (його заступником) рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2015 року відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, в ухвалі зазначено, що як вбачається з прохальної частини позову (предмет позову), позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 2557/10/26-50 від 18 грудня 2014 року. У той же час, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, стосується прийняття іншого рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року. Таким чином, у позові відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 2557/10/26-50 від 18 грудня 2014 року, що є недоліком позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року та призначено судовий розгляд справи на 05 березня 2015 року о 10:30 год.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 183-3 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

За змістом п. 9 Листа Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від

02 лютого 2011 року передбачено, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Згідно з п. 5 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 571/11/13-11 від 22 квітня 2011 року, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд, згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому в ухвалі про закриття провадження у справі в розглядуваних випадках суд повинен роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Тому, у кожному конкретному випадку, в залежності від змісту правовідносин слід оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у провадженні у справах, які виникають з адміністративного-правових відносин, предметом судової діяльності є спір про право публічне, це дає підстави стверджувати, що спір по право, як процесуальна категорія, в повній мірі може бути застосоване й у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року у справі № К/800/5739/14, від 21 жовтня 2014 року у справі № К/800/43965/14 та від 28 травня 2014 року у справі № К/9991/50524/12.

Як зазначалося вище, колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року та призначено судовий розгляд справи на 05 березня 2015 року о 10:30 год.

Наведене підтверджує існування спору про право у даних правовідносинах, з огляду на заперечення платником податків законності прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1695/10/26-50 від 29 січня 2015 року, що було підставою для виникнення обставин для внесення заявником відповідного подання.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Водночас, закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 41, 157, 160, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2015 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за поданням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.