Ухвала суду № 42989326, 26.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 379/59/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бойко М.Г. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 15.01.15р. у справі №379/59/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.14р. по 31.12.14р.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 15.01.15р. позовні вимоги за період з 01.01.14р. по 13.07.14р. залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України; у частині позовних вимог за період 13.07.14р. по 31.12.14р. відмовлено у відкритті провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 109 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для залишення адміністративного позову без розгляду слугував висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду, що встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, без поважних на те причин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині.

Так, частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В даному випадку, пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць, а відтак позивач мав можливість дізнатись про виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії у меншому розмірі, аніж передбачено Законом своєчасно, а тому покликання позивача на лист пенсійного фонду, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав у січні 2015 року - необґрунтоване.

Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 30.01.15р., про що свідчить відтиск штампу суду на позовній заяві, тоді як позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати та пенсії заявлені за період з 01.01.14р., тобто з пропуском строку звернення до суду.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги в частині скасування ухвали в частині залишення позовної заяви без розгляду за період з 01.01.14р. по 13.07.14р.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали в частині відмови у відкритті провадження за період з 13.07.14р. по 31.12.14р., виходячи з наступного.

Так, підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 109 КАС України в частині вимог за період з 13.07.14р. по 31.12.14р. слугував висновок суду першої інстанції про те, що вже є рішення, яке набрало законної сили у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20.08.10р., адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано неправомірними дії УПФУ у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахуванні доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 15% від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано УПФУ у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 15% від мінімальної пенсії за віком за період з 16.08.07р. по 31.12.107р. та з 22.05.08р. з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Отже, покликаючись на вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що було задоволено позовні вимоги позивача на майбутнє, а відтак заявлені вимоги у даній справі щодо періоду 13.07.14р. по 31.12.14р. увійшли до періоду задоволеного вказаним рішенням.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту тільки порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, а тому адміністративний суд не може визнати протиправними дії або зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії на майбутнє, тобто за період, в який не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача.

Задоволення позову на майбутнє не випливає і з рішення суду від 20.08.10р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог заявлених за період з 13.07.14р. по 31.12.14р., а відтак в цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду у вказаній частині.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 204, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 15.01.15р. у справі №379/59/15-а - задовольнити частково.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 15.01.15р. у справі №379/59/15-а в частині відмови у відкритті провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 109 КАС України - скасувати, справу №379/59/15-а у цій частині направити до Таращанського районного суду Київської області для продовження розгляду.

У іншій частині ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 15.01.15р. у справі №379/59/15-а - залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не підлягає оскарженню відповідно до ч.2 ст. 211 КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Глущенко Я.Б.