Постанова № 42989170, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2013 рокусправа № 2а/0470/8013/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

у адміністративній справі № 2а/0470/8013/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року відмовлено у задоволені позову ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 14.06.2011р. № 0000952301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість - 200935,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 68629,25 грн.; № 0000972301, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість - 13996,50 грн.; № 0000962301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - 194 775,75 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 48 693,94 грн.; № 0000922301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - 72 119,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 18 029,75 гривень.

Зазначена постанова суду першої інстанції мотивована законністю оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем у відповідності до чинного законодавства України, та доведеністю податковим органом відсутності реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентими: ТОВ "Петра Плюс" та ТОВ "ОТП "Укруніверсал" і формування валових витрат та податкового кредиту по цим господарським операціям на підставі недостовірних, неповних та суперечливих первинних документів, а також недоведеності позивачем належними доказами правомірності включення до складу податкового кредиту отриманої від ТОВ "ЮНІВЕСТ-СЕРВІС" податкової накладної №040801 від 04.08.2008 року на суму ПДВ 22160,71 грн., та включення до складу податкового кредиту раніше виданих податкових накладних.

Постанова суду першої інстанції у цій справі оскаржена позивачем з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неврахування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення виниклого спору, та визнання встановленими тих обставин, які податковим органом є недоведеними, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0000952301 від 14.06.2011р., №0000972301 від 14 червня 2011 року, №0000962301 від 14 червня 2011 року, №0000922301 від 14 червня 2011 року.

Як встановлено судовою колегією під час апеляційного перегляду судового рішення у цій справі за скаргою позивача, оскаржувані ним в судовому порядку податкові повідомлення рішення від 14 червня 2011 року №0000952301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 269 564,25 гривень; № 0000972301, яким позивачузбільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 996,50 гривень; №0000962301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 243 469,69 гривень; та №0000922301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 90 148, 75 гривень - були прийняті Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі акту №1022/230/34811030 від 24.05.2011 року, за висновками якого, під час проведеної на підставі направлень від 18.05.2011 року №288, згідно до п.20.1.4 ст.20, п.78.1.5, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 17.05.2011 року №488 позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" з питань, висвітлених в листі ДПА у Дніпропетровській області від 13.05.2011 року №14533/7/25-014 "Про проведення позапланової перевірки", було встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.10 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 72119 гривень, у тому числі: 4 квартал 2008 року - 61154 гривень; 4 квартал 2009 року - 10965 гривень; пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 200935 гривень, в тому числі: грудень 2008 року - 8798 гривень; січень 2009 року - 40125 гривень; липень 2010 року - 152012 гривень.

Зазначена перевірка позивача проводилася у зв'язку з адміністративним оскарженням ним до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень № 0000372301 від 28.03.2011 року: за основним платежем по податку на прибуток 275 486,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 68 871,50 гривень та № 0000402301 від 28.03.2011 року: за основним платежем по податку на додану вартість 274 517,00 гривень, штрафні санкції 68 629,25 гривень, що приймалися відповідачем на підставі акту №414/230/34811030 від 12.03.2011 року, складеного за результатом проведеної Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі направлень від 28.01.2011 року №49, від 25.02.2011 року № 123, згідно із п.20.1.4 ст.20, абз.1 п.75.1, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 18.01.2011 року №37 документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 30.09.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, та рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №16381/10/25-008 від 31.05.2011 року, яким були скасовані вищеназвані податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі від 28 березня 2011 року №0000372301 в частині збільшення ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 254 208, 75 гривень (за основним платежем - 203367,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 50841,75 гривень), а в іншій частині скаргу платника податків залишила без задоволення, збільшила на 243 469,69 гривень (за основним платежем - 194775,75 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 48693,94 гривні) суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, визначену ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" в податковому повідомленні-рішенні Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі від 28 березня 2011 року №0000372301; скасувала податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі від 28 березня 2011 року №0000402301 в частині збільшення ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73 582,00 гривень (за основним платежем), в іншій частині скаргу залишено без задоволення; збільшила на 13 996,50 гривень суму штрафної (фінансової) санкції, визначену ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" в податковому повідомленні-рішенні ЦМДПІ у м. Кривому Розі від 28.03.2011 року № 0000402301.

За висновками зазначених вище актів планової та позапланової перевірки позивача, а також згідно зроблених за результатом їх переврки висновків ДПА у Дніпропетровській області, позивачем в перевіряємий період було порушено вимоги: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.10 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 72119 гривень, у тому числі: 4 квартал 2008 року - 61154 гривень; 4 квартал 2009 року - 10965 гривень; пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 200935 гривень, в тому числі: грудень 2008 року - 8798 гривень; січень 2009 року - 40125 гривень; липень 2010 року - 152012 гривень.

Висновки акту перевірки податкового органу ґрунтуються на актах перевірки Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську від 21.10.2010 року №8517/23-3/34883676 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Петра Плюс" з питань правильності дотримання податкового та іншого законодавства за період з 19.02.2007 по 28.04.2010 роки", і ДПІ у Ленінському районі від 02.09.2010 року №1761/233-35447406 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ОТП "Укруніверсал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2007 по 22.04.2010 роки", та вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 1-298/2009 від 13.08.2009 року.

Судовою колегією встановлено, що відмовляючи у задоволені вимог позивача по справі суд першої інстанції виходив з законності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, та винесення їх відповідачем у відповідності до чинного законодавства України, а доводи позивача необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції мотивовані відсутністю реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентими, та формування позивачем своїх валових витрат та податкового кредиту на підставі недостовірних, неповних та суперечливих первинних документів, що унеможливлювало включення таких сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обгрунтовуючи наведене, суд першої інстанції послався: на акти перевірки №414/230/34811030 від 12.03.2011 року та №1022/230/34811030 від 24.05.2011 року, якими встановлені порушення ТОВ "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ", та які відповідно до п.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 року №984 є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; та на вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2009 року, що набрав законної сили та в силу ст..72 КАСУ є обовязковим до врахування у цій справі, оскільки цим вироком було визнано винним ОСОБА_1 (посадову особу ТОВ "ОТП "Укруніверсал" в період з 01.09.2008 року по 23.04.2009 року) за ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ст.202, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, а ОСОБА_2 (директора ТОВ "Петра Плюс" в створили підприємства ТОВ "ОТП "Укруніверсал" і ТОВ "Петра Плюс" з метою фіктивного підприємництва, а їх дії спричинили настання таких наслідків як винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги надані представником позивача для підтвердження використання товару та послуг придбаних у ТОВ "Петра Плюс" та ТОВ "ОТП "Укруніверсал" у господарській діяльності ТОВ "НВП ГОНТА - ТЕХНОЛОГІЯ", оскільки фактичного здійснення господарських операцій у позивача з вказаними контрагентами не відбулось

Не прийнято до уваги доводи позивача стосовно неправомірного викладеного в акті перевірки висновку податкового органу про нікчемність укладеної з ТОВ "Петра Плюс" угоди, та нереальності фінансово-господарської діяльності з контрагентими ТОВ "Петра Плюс" та ТОВ "ОТП "Укруніверсал", і формування валових витрат та податкового кредиту по цим господарським операціям на підставі недостовірних, неповних та суперечливих первинних документів, оскільки висновки акту перевірки відносно позивача не містить вказівок на порушення позивачем положень Цивільного кодексу України щодо дійсності правочинів, а з описової частини актів преревірок вбачається, що податковим органом в ході проведення перевірки було досліджено питання реальності проведених господарських операцій з ТОВ "Петра Плюс" та ТОВ "ОТП "Укруніверсал" з огляду на отримані акти перевірок цих підприємств, що відповідає повноваженням органів державної податкової служби.

Не погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, судова колегія виходить з того, що в основу судового рішення першої інстанції покладено фактично лише висновки актів податкової перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та вирок суду, яким засуджено посадових осіб контрагентів позивача.

При цьому судом була встановлена наявність у позивача первинних документів, на підставі яких ним у відповідності до Закону № 168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР сформовано податковий кредит та валові витрати, бухгалтерський та податковий облік придбаних товарів (послуг) у ТОВ "Петра Плюс" та ТОВ "ОТП "Укруніверсал", що у повному обсязі позивачем оплачені вказаним контрагентам, які в свою чергу на час здійснення господарських операцій мали спеціальну податкову та господарську правосуб'єктність.

Разом з тим, за змістом ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обмежився лише дослідженням доводів суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд залишив поза увагою доводи позивача, що товар (послуги) у контрагентів був реально придбаними і використаними в господарській діяльності, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями первинних документів.

Так, реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Петра Плюс" підтверджується долученими до матеріалів справи копіями:

- податкової накладної №94 від 02.02.2009 року, на суму 31499,93 гривень, згідно договору №02-0202/09 від 02.02.2009 року, виданої ТОВ "Петра Плюс", податкової накладної № 109 від 06.02.2009 року, на суму 24 192,00 гривень, згідно договору № К 03/09 від 02.02.3009 року на суму 24 192,00 гривень, податкової накладної № 117 від 10.02.2009 року, на суму 101295,18 гривень, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 101 295,18 гривень, податкової накладної №130 від 13.02.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 75 681,90 гривень, податкової накладної № 138 від 17.02.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 139 405,45 гривень, податкової накладної № 193 від 04.03.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 67 401,84 гривень, податкової накладної № 219 від 12.03.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 59 563,60 гривень, податкової накладної № 229 від 17.03.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 38 790,62 гривень, податкової накладної № 244 від 22.03.2009 року, згідно договору №К 03/09 від 02.02.2009 року на суму 267 889,64 гривень

- рахунками № 109 від 06.02.2009 року на суму 24 192,00 гривень, № 117 від 10.02.2009 року на суму 101 295,18 гривень, № 130 від 13.02.2009 року на суму 75 681,90 гривень, № 138 від 17.02.2009 року на суму 139 405,45 гривень, № 193 від 04.03.2009 року на суму 67 401,84 гривень, № 219 від 12.03.2009 року на суму 59 563,60 гривень, № 229 від 17.03.2009 року на суму 38 790,62 гривень, № 244 від 22.03.2009 року на суму 267 889,64 гривень; накладними № 109 від 06.02.2009 року на суму 24 192,00 гривень, № 117 від 10.02.2009 року на суму 101 295,18 гривень, № 130 від 13.02.2009 року на суму 75681,90 гривень, № 138 від 17.02.2009 року на суму 139 405,45 гривень, № 193 від 04.03.2009 року на суму 67 401,84 гривень, № 219 від 12.03.2009 року на суму 59 563,60 гривень, № 229 від 17.03.2009 року на суму 38 790,62 гривень, № 244 від 22.03.2009 року на суму 267 889,64 гривень; простого векселя серії АА № 1723950 від 30.09.2009 року на суму 805 719,93 гривні та акту приймання передачі векселя від 30.09.2009 року, і акту приймання-передачі від 23.07.2010 року, відповідно якого ТОВ "Фінансова компанія "Дніпро-Актив" пред'являє, а позивач приймає до сплати вексель АА 1723950 на суму 805 719,93 гривні, акту приймання-передачі векселя від 20.08.2010 року, відповідно якого ТОВ "Фінансова компанія "Дніпро-Актив" пред'являє, а позивач приймає до сплати вексель АА 1723950 на суму 805 719,93 гривні;

- а також товарно-транспортними накладними від 06.02.2009 року, від 10.02.2009 року, від 13.02.2009 року, від 17.02.2009 року, від 02.03.2009 року, від 04.03.2009 року, від 05.03.2009 року, від 06.03.2009 року, від 09.03.2009 року, від 10.03.2009 року, від 12.03.2009 року, від 16.03.2009 року, від 17.03.2009 року, від 18.03.2009 року, від 20.03.2009 року, від 21.03.2009 року, від 22.03.2009 року, якими підтверджується переміщення товару.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ОТП "Укруніверсал", що здійснювалися на підставі договорів на виконання робіт №У-46 від 01.10.2008 року, №У-47 від 01.10.2008 року, №У-48 від 01.10.2008 року, і укладених до цих договорів додаткови угод, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: -податкової накладної №41 від 13.10.2008 року на суму 205 475,38 грн. виписаної за договором №У-47 від 01.10.2008 року; податкової накладної № 46 від 14.10.2008 року на суму 22 374,77 гривень виписаної за договором № У-48 від 01.10.2008 року, податкової накладної № 112 від 31.10.2008 року на суму 65690,81 гривень, виписаної за договором № У-46 від 01.10.2008 року; - калькуляцією на виготовлення металоконструкцій опор контактної мережі згідно креслень; -актами виконаних робіт: №112 від 31.10.2008 року по виготовленню металоконструкцій опор контактної мережі згідно креслень в кількості 18,9 тон на суму 65690,81 грн., в т.ч. вартість робіт без ПДВ - 54742, 34 гривні, ПДВ - 10948,47 гривень, № 46 від 14.10.2008 року; -рахунками: №112 від 31.10.2008 року на загальну суму 65 690,81 гривень, №41 від 13.10.2008 року, №46 від 14.10.2008 року; -актами приймання-передачі: від 06.10.2008 року, від 08.10.2008 року, від 22.10.2008 року; -товарно-транспортними накладними: від 02.10.2008 року, від 06.10.2008 року, від 08.10.2008 року, від 22.10.2008 року, № 41 від 13.10.2008 року, від 13.10.2008 року, від 14.10.2008 року; платіжними дорученнями: №864 від 13.04.2009 року на суму 200 000,00 гривень, №907 від 27.04.2009 року на суму 65 690,81 гривень, №923 від 28.04.2001 року на суму 5475,38 гривень, №858 від 09.04.2009 року на суму 22 374,77 гривень; та угоди про перевід боргу №02/02 від 20.04.2009 року.

Дослідивши наведені вище первинні долучени позивача, які були предметом перевірки податкового органу та досліджувалися судом першої інстанції, судова колегія зазначає помилковим висновки суду першої інстанції про неможливість їх врахування як доказ реальності господарськи операцій позивача з його контрагентами із-за виявлених в деяких із документів неточностей та помилок, оскільки це не є безумовним доказом та підставою для висновків про безтоварність господарських операцій, а із сукупності наданих позивачем первинних документів вбачається, що фактичний рух активів позивача, та зміна у власному капіталі і зобов'язань у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймаються як докази встановлення фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" акти перевірки №1022/230/34811030 від 24.05.2011 року, та №414/230/34811030 від 12.03.2011 року

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Неспроможним судова колегія визнає посилання суду першої інстанції на вирок суду, яким були засуджені посадові особи контрагентів позивача, оскільки у ході розгляду зазначеної кримінальної справи судом не було встановлено безтоварність (нереальність) господарських операцій позивача з його контрагентами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість та з податку на прибуток колегії суддів не надано, а висновки перевіряючих, що викладені в актах перевірки не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток, та по податку на додану вартість в є неправомірним.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкових зобов'язань: по податку на прибуток і по податку на додану вартість, що послужило підставою до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток і по податку на додану вартість передбачає вилучення позивача грошових коштів у зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобов'язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, доводи апеляційної скарги позивача повністю спростували висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0000952301 від 14.06.2011р., №0000972301 від 14 червня 2011 року, №0000962301 від 14 червня 2011 року, №0000922301 від 14 червня 2011 року .

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов