Постанова № 42987932, 17.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/16652/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: позивач представника відповідача представника третьої особи не з'явився (заява про розгляд справи без участі) Цибульської Т.М. Вологжаніної О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України в якому, з урахуванням уточнень просить: - визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_5 від 30.09.2014р. вх.№2408 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_5 спільно з членами його родини на підставі ордеру №1242 від 11 вересня 1985 року на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009р.; - зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 та вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (Будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009р., за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що він 30.09.2014 року, керуючись статтями 40, 47 Конституції України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Наказом Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993 року, Наказом Міністра оборони України №215 від 21.04.2011 р., Наказом Міністра оборони України №448 від 03.07.2013 р., Наказом Міністра Оборони України № 569 від 15.09.2011 р., звернувся із заявою вх.№ 2408 до КЕВ м.Дніпропетровська щодо приватизації квартири АДРЕСА_1, в якій проживає спільно із членами своєї родини на підставі ордеру № 1242 від 11 вересня 1985 року. Позивачу надано відповідь вих.№ 2824 від 01.10.2014 року, якою йому відмовлено в приватизації квартири на підставі того, що смт.Гвардійське включено до числа «закритих». Позивач дану бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що суперечить діючому законодавству.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що згідно листа Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014 року з метою захисту інтересів Міністерства оборони України, заступником Міністра оборони України прийнято рішення від 22.07.2014 №180/дск, яким передбачено залишити військові містечка №3 смт. Черкаське та №4 смт. Гвардійське в Переліку закритих військових містечок, які мають в своєму складі житловий фонд.

Згідно рішення заступника Міністра оборони України питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад розглянути після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил. Також відповідач зазначає, що заява позивача має розглядатися згідно Закону України "Про звернення громадян", який регулює відносини у сфері звернень громадян, в тому числі розгляд заяв громадян, терміни та порядок надання відповідей на заяви громадян. Тому, у випадку задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання надати розпорядження на заяву позивача відповідь на яку вже було надано, будуть порушені норми ст.8 Закону України "Про звернення громадян", у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог позивача посилаючись на те, що квартира, в якій мешкає позивач, розташована у будинку у закритому військовому містечку, житловий фонд військового містечка № 4 не переданий у комунальну власність та перебуває на балансі КЕВ м. Дніпропетровська та належить Міністерству оборони України. Вирішення питання щодо вилучення та передачі військового майна належить до компетенції Кабінету Міністрів України та Міноборони відповідно до постанови КМУ від 29.08.2002р. №1282, а тому вважає, що начальник КЕВ м. Дніпропетровська не має повноважень передавати військове майно, що знаходиться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська. ПКМУ від 03.08.2006р. № 1081 передбачено, що саме в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є підставою для вселення в надане житлове приміщення, що вказує на те що військове містечко закрите.

Позивач та представники позивача у судове засідання не з'явились, направив заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені в запереченнях, та додатково зазначив що велика кількість військовослужбовців які зараз проходять службу у вказаній військовій частині позбавлені права на військове житло.

Заслухавши представника відповідача та третьої особи, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, будучи військовим пенсіонером, 30 вересня 2014 року надав заяву до КЕВ м.Дніпропетровська вх.№ 2408 про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_3, яку він займає спільно з членами своєї родини на підставі ордеру №1242 від 11 вересня 1985 року.

На вищевказану заяву відповідач відповів листом №2824 від 01.10.2014р., в якому зазначив, що житловий фонд військових містечок селищ Гвардійське, Черкаське у комунальну власність територіальних громад не передано. Згідно Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управління військовим майном здійснює Міністерство оборони. Згідно листа квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/22/1/850 від 05.09.2013 року, військове містечко, в якому мешкає позивач, включено до числа закритих і які не підлягають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.

Тому питання про передачу в приватну власність позивачу вказаної квартири не було розглянуто відповідачем з вищенаведених підстав.

Судом також досліджена копія Талону до ордера № 1242 від 11.09.1985р., згідно якої ОСОБА_5 у складі родини із трьох осіб надано право зайняти в АДРЕСА_1

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п.7 ч.1 ст.92 Конституції України).

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном врегульовано Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання.

Порядок вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність врегульовано приписами Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002р.

Згідно абз.3 п.2 вказаного Порядку військове містечко - це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до п.2-1 цього Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є: 1)військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; 2)нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 3)інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно; 4)житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

За змістом пункту 4 Порядку передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1)Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку; 2)Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

При цьому відповідно до наданого позивачем суду Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України було доручено, зокрема, організувати безоплатне вилучення з балансу Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району військового майна та його безоплатну передачу в комунальну власність територіальних громад згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (додаток 1 до наказу) (а.с.12-13).

Однак, начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Замана В.М. 19.08.2013р. був затверджений перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, в який увійшли смт Черкаське та смт Гвардійське. Також, у примітках до цього переліку вказано, що житловий фонд зазначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.

Крім того, листом від 11.09.2013р. за №303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, підписаного полковником Прогонюком С.Т., було визначено, що до числа закритих військових містечок включені наступні військові містечка: військове містечко №4 смт Гвардійське, військове містечко №3 смт Черкаське, військове містечко №6 смт Орловщина Дніпропетровської області.

Відповідно військовослужбовці звільнені в запас або відставку які проживають у цих військових містечках набули права на відселення відповідно до вимог п.5 ст.18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», направлено звернення з проханням спільно з органами місцевої влади визначитись з колом осіб, які мають право на відселення.

Згідно до листа начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 28.07.2014р. № 303/4/17/418, зазначено що з метою захисту інтересів Міністерства оборони України, заступником Міністра оборони прийнято рішення від 22.07.2014р. № 180/дск, яким передбачається : - залишити військові містечка № 3 смт. Черкаське та № 4 смт. Гвардійське в Переліку закритих військових містечок; - розпочати роботу з органами місцевого самоврядування щодо відселення із закритих військових містечок військовослужбовців, звільнених в запас або відставку; - питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад розглянути після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил.

Правовідносини щодо приватизації державного житлового фонду врегульовані Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XXII від 19.06.1992р. (далі - Закон України №2482-XXII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України №2482-XXII передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч.2 ст.2 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Частиною 5 статті 5 Закону України №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За змістом приписів ч.1 ст.8 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Частиною 3 статті 8 цього Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ч.10 ст.8 Закону України №2482-XXII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, вищенаведеними приписами закону чітко визначено порядок розгляду заяв громадян про передачу квартир (будинків) у їх власність та встановлено, що результатом такого розгляду має бути саме прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або про передачу квартири (будинку) у власність громадянина або про відмову у здійсненні такої передачі, що має бути прийнято не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

При цьому, як зазначалося вище, судом встановлено, що на заяву ОСОБА_5 від 30.09.2014р. відповідачем було надано відповідь листом від 01.10.2014р., яка за своїм змістом фактично не є рішенням уповноваженого органу з цього питання у розумінні приписів ст.8 Закону України №2482-XXII, та не містить конкретної відповіді, а саме: у ньому не зазначено ні про прийняття рішення про приватизацію квартири, ні про відмову у приватизації квартири, у зв'язку з чим суд приходить про протиправність вказаної відповіді Начальника квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України м.Дніпропетровська щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_5 від 30 вересня 2014 року №2408 про передачу у приватну власність квартири.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки розгляд і вирішення питання про вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації, яким у спірних правовідносинах є саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, а вказаними діями були порушені права та інтереси позивача, то суд вважає за необхідне зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська розглянути та прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За таких обставин, позовні вимоги у вищенаведеній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення частини позовних вимог відносно зобов'язання відповідача вжити заходи щодо приватизації цієї квартири, оскільки суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви.

Враховуючи вищевикладене, системний аналіз положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська щодо не розгляду заяви ОСОБА_5 від 30 вересня 2014 року №2408, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська розглянути та прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова