Постанова № 42987819, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 року Справа № 904/8549/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Петровська А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдай Р.В. представник, довіреність №14/11/14 від 14.11.14;

від відповідача-1: Братцева Н.С. представник, довіреність №01/10 від 01.10.14; Поліщук І.О. представник, довіреність № 13 від 08.01.15,

представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року у справі №904/8549/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТА ПЛАНЕТА", м. Дніпропетровськ

відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Київ

про визнання договору поруки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року (суддя Золоторьова Я.С.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТА ПЛАНЕТА", м. Дніпропетровськ та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ про визнання договору поруки від 26 жовтня 2013 року недійсним відмовлено.

Господарський суд дійшов висновку, що оскільки законодавством України не передбачено обов'язковості надання згоди боржника на укладення договору поруки, то відсутність згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" на укладення договору поруки від 26 жовтня 2013 року не є підставою для визнання спірного договору недійсним, що підтверджується певною судовою практикою. Крім того, позивачем не доведена фіктивність даного договору належними доказами.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач його оскаржує на предмет порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Посилаючись на положення п.8.17 договору поставки від 01 січня 2013 року №37820, укладеного між позивачем та відповідачем -1 приписи ст.512, 516, 556 Цивільного кодексу України, а також наводячи наприклад постанову Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року по справі №42/492-52/116 позивач зазначає, що згідно з основним договором його сторона не може передавати належні їй права за основним договором третій особі без згоди іншої сторони основного договору, укладення кредитором договору поруки з третьою особою можливо лише за участю або згодою боржника. Апелянт зазначає, що письмової згоди Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" про передачу права вимоги часткового виконання зобов'язання від відповідача-1 до відповідача-2 за вказаним договором поставки, не надавало.

Скаржник вважає, що відповідно до приписів ст.ст.511, 554, 556, 557, 558 Цивільного кодексу України укладення договору поруки створює для боржника певні обов'язки, а отже, згода Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" на укладення договору поруки необхідна.

На думку позивача, фіктивність оскаржуваного договору поруки вбачається з суми на яку було укладено цей договір, а саме -1 000 грн., що не є співрозмірною із сумою основного договору -220 708, 27 грн., що в силу ст.553 Цивільного кодексу України є доказом того, що оскаржуваний договір поруки було укладено не з метою реального забезпечення виконання основного зобов'язання, а з метою штучної зміни підсудності спору про стягнення з позивача на користь відповідача-1 грошових коштів за договором поставки №37820 від 01 січня 2013 року -господарський суд м. Київ (за місцезнаходженням поручителя) замість господарського суду м. Дніпропетровська.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" вважає договір поруки від 26 жовтня 2013 року таким, що суперечить вимогам законодавства.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір поруки від 26 жовтня 2013 року.

Відповідач-1 та відповідач-2 доводи апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду законним, посилаються на те, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, отже боржник не є стороною договору поруки. Відповідачі просять залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулась 26 лютого 2015 року з клопотанням про розгляд справи за її відсутності. В судове засідання 05 березня 2015 року представник відповідача-2 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 26 лютого 2015 року оголошувалась перерва до 05 березеня 2015 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТА ПЛАНЕТА", м. Дніпропетровськ (відповідач-1) було укладено договір поставки №37820, відповідно до положень якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧИСТА ПЛАНЕТА" зобобв'язується передати товар у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", а останній прийняти та оплатити цей товар. Договір укладено на 12 місяців (п.10.1 договору).

26 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чиста Планета" (відповідач-1, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику за договором поставки № 37820 від 01 січня 2013 року зі всіма змінами та доповненнями на суму не більше 1000 грн.

Послуга по наданню поручительства по даному договору є безкоштовною (пункт 1.2 договору поруки).

Поручитель зобов'язаний виконувати за боржника зобов'язання останнього відносно сплати вартості товару, переданого кредитором боржнику у відповідності з основним договором (пункт 2.1 договору поруки).

Кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, який виник на підставі основного договору на суму, що перевищує 1000,00 грн. (пункт 2.2 договору поруки ).

Всі права та зобов'язання по Основному договору залишаються у боржника (пункт 2.3 договору поруки ).

Протягом строку дії даного договору, кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди на це поручителя. В іншому випадку поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань з моменту внесення таких змін (пункт 2.4 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару по основному договору.

Сторони несуть передбачену діючим законодавством України відповідальність за збитки, нанесені один одному у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань по даному договору (пункт 3.2 договору поруки ).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015року. (пункт 4.1 договору поруки).

Поручительство по даному договору діє до 31 грудня 2015року. (пункт 4.2 договору поруки).

Загальні засади поруки визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч.1,2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Порука як вид забезпечення зобов'язання спрямована на можливість задоволення вимог кредитора за рахунок солідарного або субсидіарного боржника за цим зобов'язанням у випадку його порушення основним боржником.

Загальні правила щодо заміни сторони в зобов'язанні встановлені статтями 512-520 Цивільного кодексу України. Цими правилами визначений перелік випадків, внаслідок яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений, у тому числі, в інших випадках, встановлених законом. При цьому, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Щодо заміни боржника у зобов'язанні, діє правило про те, що таке можливо лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, закон не встановлює обов'язкову участь або надання згоди при укладенні договору поруки з боку основного боржника, якщо це не передбачено договором щодо основного зобов'язання або прямо не заборонено спеціальними нормами (нормами законодавства в окремих правовідносинах).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоди боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним. Згідно з пунктом першого Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року за №01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що діючим законодавством не передбачено обов'язок боржника щодо надання згоди на укладення договору поруки між кредитором та поручителем.

Доводи апелянта, що п.8.17 договору поставки №37820 від 01 січня 2013 року встановлена заборона на передачу третім особам права вимоги за цим договором без попередньої письмової згоди покупця до уваги не приймаються, оскільки вказаний пункт договору стосується укладення договорів цесії.

Щодо доводів скаржника про фіктивність договору поруки від 10 січня 2014 року слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Матеріали справи свідчать про те, що підтвердженням реальності настання правових наслідків за спірним договором поруки є дії поручителя, відповідача -2 у цій справі, який частково виконав передбачені договором поруки б/н від 26 березня 2013 року зобов'язання з оплати вартості товару, що був поставлений відповідачем -1 позивачу за договором поставки №37820 від 01 січня 2013 року, а саме сплатив відповідачу-1 грошову суму у розмірі 650, 00 грн., що підтверджується копією квитанції №112186073 від 31 жовтня 2014 року (а.с.73).

Враховуючи викладене, і те, що позивачем не надано доказів щодо укладання спірного Договору з метою зміни підсудності іншого спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те позивачем не доведено, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року.

Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на апелянта відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року у справі №904/8549/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 06.03.15 р.)