Постанова № 42987796, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 року Справа № 904/8949/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце засідання суду сторони повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року у справі № 904/8949/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір", с. Бичківці, Чортківський район Тернопільської області

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 50056 грн. 08 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року (суддя Панна С.П.) стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" і товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 46760 грн. 13 коп. проіндексованої суми вартості товару (боргу), 3025 грн. 96 коп. процентів за користування товарним кредитом, 269 грн. 99 коп. пені. З товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" стягнуто 4000 грн. витрат на послуги адвоката та 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про відсутність підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на відсутність підстав для скасування судового рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 13357 (а.с. 14-18).

За п.1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Продавець надає покупцю сертифікат якості на кожну партію товару (п. 1.2 договору).

Конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати наведені у специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні згідно розділу 4 цього договору (п. 3.1 договору).

У відповідності з п.3.2 договору його загальна сума складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений п. п. 4.7, 4.8, та суми процентів за користування товарним кредитом.

Шляхом підписання специфікацій від 18.03.2014 року №1, від 19.05.2014 року № 4 сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну товару, вартість товару, еквівалент вартості товару в доларах США, умови оплати товару, строки поставки та інші умови поставки товару.

Відповідно до специфікації 18.03.2014 року №1 продавець постачає 60 л. гранівіт 1*20 л. на загальну суму 7938 грн. 13 коп. (у т.ч. ПДВ - 1323 грн. 02 коп.) у строк до 31.03.2014 року; відповідно до специфікації від 19.05.2014 року № 4 продавець постачає 4кг. крейсера 1 кг. та 100л. дікам плюс (20 л.) на загальну суму 25088 грн. 93 коп. (у т.ч. ПДВ - 4181 грн. 49 коп.) у строк до 30.06.2014 року (а.с. 19,20).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреностей від 19.03.201 року №9 та від 20.05.2014 року № 30, виданих Музикі В.П. (а.с. 23, 24), товар на суму 8069 грн. 12 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 20.03.2014 року № 200302/19 (а.с. 21), та на суму 24888 грн. 30 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 27.05.2014 року № 270505/19 (а.с. 22).

Відповідно п. 4.1 договору оплата товару, порядок та строк здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

У п. 1 специфікацій № 1 від 18.03.2014 року, № 4 від 19.05.2014 року сторони погодили, що товар за даними специфікаціями по договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком його сплати:

- 11,1% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.08.2014 року;

- решту 88,89% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 10.11.2014 року.

Згідно п. 4.7 договору якщо у період часу з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне) офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити покупцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1/А0)*СП=ПСП, де

А1 - офіційний курс гривні до долара США на дату, коли мала місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 - це (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс до іноземної валюти - долара США, визначений у специфікації до договору; (при кожній черговій індексації) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника А1;

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від покупця (сплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця;

- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації як строк погашення товарного кредиту.

ПСП- проіндексована сума вартості товару (боргу).

Якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7 договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долару США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "Актабанк" чи/або ПАТ "ПУМБ" чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу) згідно визначеної договором формули (п. 4.8 договору).

Згідно розрахунку позивача, який перевірений судом апеляційної інстанції та визнаний таким, що складений у відповідності до п. 4.8 договору, проіндексована сума вартості товару (боргу) становить 46760 грн. 13 коп., з яких: 32957 грн. 42 коп. - сума вартості товару (боргу) відповідно видаткових накладних; 13802 грн. 71 коп. - сума індексації (а.с. 12).

Розрахунок вартості товару здійснений позивачем з урахуванням зміни ставки міжбанківського валютного курсу, яка підтверджується довідками ПАТ "ПУМБ" від 02.09.2014 року № DNI-52/1013 та від 19.11.2014 року № DNI-52/1345 (а.с. 76,77).

Втім товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" заборгованість з урахуванням курсової різниці за договором від 18.03.2014 року №13357 не сплатило, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" з позовом до господарського суду.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, про перенесення строку оплат за договором у зв'язку з надсиланням позивачу листа про відтермінування дати оплати по товарному кредиту до 25.12.2014 року визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки пунктом 13.2 договору встановлено, що всі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Матеріали справи не містять додаткових угод або додатків до вказаного договору, підписаних сторонами, з узгодженими строками оплати за товар, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач-1 повинен був оплатити товар у строки, встановлені договором купівлі-продажу № 13357 від 18.03.2014 року та специфікаціями до нього.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" посилається на неякісність поставленого товару, використання якого завдало матеріальної шкоди посівам кукурудзи на площі 100 га, та вказує на порушення позивачем п.п. 2.1, 2.2 договору.

Вищезазначені посилання колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 4.13. договору купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357 сторонами узгоджено перелік документів, який позивач зобов'язаний надати відповідачу-1, серед яких: рахунок, податкова накладна, накладна на передачу товару (видаткова), свідоцтво якості товару.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача-1 в момент одержання товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару.

Пунктом 5.4. договору сторони передбачили, що прийом товару по кількості і якості та документів згідно п. 4.13. проводиться відповідачем-1 у момент одержання товару від позивача. Про виявлені недоліки покупець зобов'язаний письмово заявити продавцю до закінчення прийому товару. За відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені п. 4.13., йому переданими. З боку відповідача-1 не надходило жодних письмових зауважень, про що свідчать належним чином оформлені видаткові накладні.

Пунктами 5.5. та 5.5.1. договору узгоджені два акредитовані заклади (Державне підприємство Інститут екологічної гігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя або Українська лабораторія якості та безпеки продукції АПК Національного Аграрного університету), результати досліджень яких будуть мати доказову силу при пред'явленні претензій чи позовних вимог, пов'язаних із якістю товару.

Претензії покупця розглядаються продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови дотримання покупцем умов пунктів 5.4., 5.5. і 5.5.1., а також вимог інструкцій виробника, нормативних документів по транспортуванню, збереженню і застосуванню товару (пункт 5.6. договору).

Отже, за відсутності будь-яких зауважень з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" в момент одержання товару, наявності належним чином оформлених видаткових накладних, відсутності результатів досліджень якості товару у визначених договором купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357 акредитованих закладах, твердження скаржника про неякісність товару є безпідставним.

В силу ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач з часу отримання товару не скористався передбаченим нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити продавцю строк для передачі необхідних документів, зокрема сертифікату якості заводу-виробника.

Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем-1 не надано.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.1 договору сторони домовились, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікації(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості на кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку за період прострочення оплати основного боргу з 27.08.2014 року по 11.11.2014 року підлягає стягненню 269 грн. 99 коп. пені.

В силу частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3 цього договору. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого у кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом (п. 7.2, п. 7.3 договору).

Розрахунок процентів за користування товарним кредитом перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним.

18.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (поручитель) укладено договір поруки № 13357-ПОР.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 1.1 договору предметом останнього визначено зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 договору поруки, що включає:

- погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору;

- погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору;

- сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами;

- сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

У відповідності з п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням боржника перед кредитором по основному договору. При цьому кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що під основним договором в цьому договорі поруки розуміють договір купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «продавець» та боржником (в основному договорі іменується «покупець»).

Згідно п. 5.1 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором поширюється і на сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких, будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

За ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

12.12.2014 року на адресу господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" надійшла заява, де зазначено, що оскільки предметом позовних вимог є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" зобов'язань по договору купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357, за виконання якого товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" поручилося, останнє вважає позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» доведеним (а.с. 45).

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" на неповідомлення його про укладання договору поруки боржника з кредитором правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованим, оскільки правовідносини поруки регулюються приписами глави 49 Цивільного кодексу України, які не містять обов'язку одержання згоди боржника на укладання договору поруки.

Відповідно п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 Цивільного кодексу України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору. З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Порука, в першу чергу, стосується прав та обов'язків кредитора та поручителя. На права та обов'язки боржника порука впливає побічно, оскільки зобов'язання та права останнього в цьому випадку ані встановлюються, ані припиняються, ані змінюються.

Крім того скаржник не погоджується з рішенням господарського суду в частині стягнення 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на завищений розмір відшкодування цих витрат порівняно з ціною позову.

Колегія суддів з такими твердженнями відповідача-1 не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності із ч.1,5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч.7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

В силу п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

04.09.2014 року між виконавцем - адвокатським бо'єднання «Адвокатське бюро «Баррістер» в особі директора адвоката Савченко О.А. та замовником - товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" в особі директора Мудрака С.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір про надання послуг адвоката у сфері права №42/14 (а.с. 32-33).

Право Савченко О.А. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва від 18.06.2007 року № 1695, яке видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.06.2007 року № 4 (а.с. 34).

Пунктом 2.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів замовника та представництва інтересів останнього у господарському суді Дніпропетровської області з питання стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Простір» проіндексованої суми вартості товару (боргу), процентів за користування товарним кредитом та пені по товарному кредиту зі строком платежу до 25.08.2014 року по договору купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357.

Вартість послуг (гонорару), передбачених у п. 2.1 цього договору, замовник і виконавець погоджують у додатку до цього договору (п. 6.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права).

У додатку № 1 до договору про надання послуг адвоката у сфері права сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорару) складає 4000 грн. (а.с. 79)

Закінчення виконання виконавцем зобов'язань по цьому договору визначається датою підписання акту наданих послуг адвоката в сфері права (п. 3.2 договору про надання послуг адвоката у сфері права).

На виконання вищезазначених умов договору між замовником і виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг адвоката в сфері права від 17.12.2014 року, який підписано з обох сторін без претензій замовника до виконаних послуг (а.с. 81).

Ці послуги сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2014 року № 1515 (а.с. 80).

За ст. 30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивач у клопотанні просив стягнути з відповідача-1 витрати на послуги адвоката в сумі 4000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки адвокат представляв інтереси замовника в суді першої інстанції, здійснював підготовку позовної заяви, проводив розрахунки проіндексованої суми вартості товару (боргу), процентів за користування товарним кредитом, та пені, надавав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які мають значення для справи, а також здійснював інші послуги у сфері права, визначені в акті приймання-передачі послуг адвоката від 17.12.2014 року, господарський суд, оцінивши правові послуги, надані адвокатом Савченко О.А. товариству з обмеженою відповідальністю «Агросфера», обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення судових витрат на послуги адвоката в сумі 4000 грн.

Рішенням господарського суду у даній справі з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" стягнуто 4000 грн. витрат на послуги адвоката та 1827 грн. судового збору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про віднесення судових витрат лише на товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України (п. 6.3 постанови пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В апеляційній скарзі відповідач-1, посилаючись на ст. 554 Цивільного кодексу України, зазначив, що судові витрати повинні стягуватися з боржника та його поручителя солідарно.

Згідно ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як вказувалось вище, у п. 1.1 договору поруки сторони передбачили, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по договору купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357, зокрема, щодо сплати усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметом яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

Пунктом 5.1 договору поруки встановлено, що солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором поширюється і на сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

В п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є однією зі складових частин судових витрат, а тому їх розподіл між сторонами у справі повинен визначатися судом відповідно до загальних правил, встановлених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а розмір судового збору може покладатися судом на винну сторону.

При цьому слід врахувати, що нормами процесуального законодавства не передбачено стягнення судових витрат солідарно. Тому посилання скаржника на солідарне стягнення з відповідачів судових витрат по справі є необґрунтованим.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" та товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" відповідають по зобов'язанням за договором купівлі-продажу від 18.03.2014 року № 13357 солідарно та в повному обсязі, то обов'язок по сплаті судових витрат слід покласти на відповідачів порівну.

За таких обставин рішення господарського суду в частині стягнення судового збору та витрат на послуги адвоката підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року у справі № 904/8949/14 скасувати в частині розподілу судового збору та витрат на послуги адвоката, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір", с. Бичківці Чортківського району Тернопільської області і товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 46760 грн. 13 коп. проіндексованої суми вартості товару (боргу), 3025 грн. 96 коп. процентів за користування товарним кредитом, 269 грн. 99 коп. пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір", с. Бичківці Чортківського району Тернопільської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 913 грн. 50 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 913 грн. 50 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати накази".

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Простір" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських