Рішення № 42987769, 04.03.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2015 Справа № 907/1250/14

Суддя Ващиліна Н.М. розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод"

про стягнення суми 6211,35 грн., в тому числі 442,78 грн. 3% річних, 3022,89 грн. інфляційних втрат та 2745,68 грн. пені (з врахування поданої в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви вих.№2юр. від 12.01.2015 про зміну предмету спору),

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Лишенко Н.С., представник за довіреністю №12 від 22.01.2015.

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" про стягнення суми 6211,35 грн., в тому числі 442,78 грн. 3% річних, 3022,89 грн. інфляційних втрат та 2745,68 грн. пені (з врахування поданої в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви вих.№2юр. від 12.01.2015 про зміну предмету спору).

У судовому засіданні 04.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язання по повній та своєчасній оплаті за поставлений товар згідно договору № 01 від 01.01.2013, що призвело до виникнення заборгованості, яка на день подання позову становила 14327,56грн.

Надісланою на адресу суду 14.01.2015 заявою №2/юр. від 12.01.2015 в порядку ст. 22 ГПК України позивач у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного зобов'язання в розмірі 14327,56 грн. змінив позовні вимоги (предмет позову), відповідно до якої просив стягнути суму 6211 грн., в тому числі 442,78 грн. 3% річних, 3022,89грн. інфляційних втрат та 2745,68грн. пені.

Вказане клопотання подано позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси з огляду на що прийняте судом.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. До початку даного судового засідання позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - надіслано клопотання №5/юр. від 27.02.2015, згідно з яким позовні вимоги з врахування поданої в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви вих.№2юр. від 12.01.2015 про зміну предмету спору підтримано та одночасно, заявлено клопотання про розгляд справи без її участі. На виконання вимог суду позивачем до вищевказаного клоптання долучено докази про перерахування суми основного боргу відповідачем - платіжне доручення №1051 від 08.01.2015 на суму 14327,56грн. та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на теперішній час стосовно позивача.

Представник відповідач на виконання вимог суду подав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зокрема в частині пені у зв'язку з її погашенням строком позовної давності. На виконання вимог суду подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на теперішній час, довідку управління статистики у Мукачівському районі та фіскальний чек про надіслання позивачу відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

СУД ВСТАНОВИВ:

Першого січня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник за договором) та товариством з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" (далі - відповідач, покупець за договором) було укладено договір №01 на постачання продукції (далі - договір).

Згідно пункту 1 договору постачальник зобов'язується постачати продукцію згідно попереднього замовлення, погодженого з покупцем, а покупець приймати та оплачувати її в строки обумовлені даним договором. Продукція, замовлена по даному договору, поставляється постачальником на протязі 3-х календарних днів з моменту одержання заявки від покупця (п.3 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідачу товар, згідно накладних на загальну суму 14327,56 грн., а саме:

- накладна №01 від 04.01.2013 на суму 1650,60 грн.;

- накладна №15 від 16.01.2013 на суму 1975,80 грн.;

- накладна №28 від 25.01.2013 на суму 1782,60 грн.;

- накладна №74 від 07.03.2013 на суму 2695,80 грн.;

- накладна №85 від 20.03.2013 на суму 2610,60 грн.;

- накладна №92 від 27.03.2013 на суму 2177,40 грн.;

- накладна №359 від 04.12.2013 на суму 1434,76 грн.

У відповідності до п.4 договору продукція, що поставляється, оплачується покупцем на протязі 7 (семи) календарних днів згідно накладних у безготівковій формі. Проте відповідач даної умови договору не дотримався - за отриману продукцію не розрахувався у зв"язку з чим за даними позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16 грудня 2014 року становила 14 327,56 грн.

Восьмого січня 2015 відповідачем повністю оплачено суму основного боргу в розмірі 14 327,56грн. (підтверджується платіжним дорученням №1051 від 08.01.2015) у зв"язку з чим позивач змінив позовні вимоги (предмет позову) та просить стягнути з відповідача:

- за період з 01.01.2014 по 12.01.2015 суму 442,78грн. трьох відсотків річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України;

- за період 01.01.2014 по 01.01.015 суму 3022,89грн. інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню в розмірі 2745,68 грн. з суми боргу в розмірі 14327,56грн., а саме:

- за період з 01.01.2014 по 15.04.2014 в сумі 535,81 грн.;

- за період з 15.04.2014 по 17.07.2014 в сумі 693,61 грн.;

- за період з 17.07.2014 по 13.11.2014 в сумі 1167,79 грн.;

- за період з 14.11.2014 по 01.12.2014 в сумі 648,47 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступне.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 13 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс/індекси інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних та річних (3%), то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим суд встановив, що при перерахунку судом за вказаними позивачем періодами існування заборгованості розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних мають більше значення (розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних додаються до матеріалів справи): інфляційні втрати - 3563,20 грн. (за період з 01.01.2014 по 01.01.2015, сума боргу 14327,56 грн., сукупний індекс інфляції 1,249); три відсотки річних - 443,96 грн. (за період з 01.01.2014 по 12.01.2015, сума боргу 14327,56 грн., 377 днів прострочення).

Однак, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 3022,89 грн. інфляційних втрат та 442,78грн. трьох відсотків річних.

Що стосується вимоги про стягнення 2745,68 грн. грн. пені нарахованої за період з 01.01.14 по 01.12.14 з суми 14 327,56грн., то суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")

У відповідності до ч. 2 п. 4 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У відповідності до п. 6. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2745,68 грн. пені за період з 01.01.14 по 01.12.14 з суми боргу 14 327,56 грн. Тоді як пеня за прострочення виконання зобов"язання в даному випадку за розрахунком суду з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України становить: за період з 11.01.13 по 11.07.13 (накладна №01 від 04.01.2013 на суму 1650,60 грн.) суму 122,01грн.; за період з 23.01.13 по 23.07.13 (накладна №15 від 16.01.2013 на суму 1975,80 грн.) суму 145,40грн.; за період з 01.02.13 по 01.08.13 (накладна №28 від 25.01.2013 на суму 1782,60 грн.) суму 130,74грн.; за період з 14.03.13 по 14.09.13 (накладна №74 від 07.03.2013 на суму 2695,80 грн.) суму 195,35грн.; за період з 27.03.13 по 27.09.13 (накладна №85 від 20.03.2013 на суму 2610,60 грн.) суму 187,32грн.; за період з 03.04.13 по 03.10.13 (накладна №92 від 27.03.2013 на суму 2177,40 грн.) суму 154,63 грн.; за період з 11.12.13 по 11.06.14 (накладна №359 від 04.12.2013 на суму 1434,76 грн.) суму 107,19грн.

Однак відповідач в останньому судовому засіданні у своєму відзиві просить застосувати строк позовної давності щодо нарахованої пені по причині пропуску позивачем строків позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 257, п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково на суму 96,46 грн. нарахованої за період з 01.01.14 по 11.06.14 з суми 1434,76грн. (накладна №359 від 04.12.2013).

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" (код 00382467, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Підгорянська, 101) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, Закарпатська обл., АДРЕСА_1) суму 3562,13 грн. (три тисячі п"ятсот шістдесят дві грн. 13 коп.), в тому числі 3022,89 грн. інфляційних втрат, 442,78 грн. трьох відсотків річних та 96,46 грн. пені; а також суму 1047,76 грн. (одна тисяча сорок сім грн. 76 коп.) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.03.2015.

Суддя Н.М. Ващиліна