Постанова № 42985263, 25.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 914/3348/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Львівської області від 03 грудня 2014 року по справі №914/3348/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 879625,00 грн. коштів безпідставно отриманих у період з 21 вересня 2011 року до 04 квітня 2012 року.

Господарський суд Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) рішенням від 03 грудня 2014 року стягнув з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 17592,50 грн. судового збору.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03 грудня 2014 року по справі №914/3348/14 та винести постанову, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні вимог позивача.

Вважає, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясував обставини справи, не взяв до уваги те, що твердження позивача викладені у довільній формі, які абсолютно не відповідають фактичним обставинам. Стверджує, що 01 січня 2010 року сторони уклали договір доручення, фактичне виконання якого відповідачем підтверджено наданими суду доказами (акти про надання агентських послуг від 31 березня 2010 року та від 30 червня 2010 року). Позивач починаючи з липня 2010 року здійснював оплату послуг частинами. Крім того, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, оскільки суд не навів мотивів відхилення поданих доказів, а саме копії довідки комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, листів Червоноградської центральної міської лікарні від 01 грудня 2014 року за №1642/01-14, Мукачівської центральної районної лікарні, Мостиської комунальної центральної лікарні, постанови про повернення виконавчого документа стягувану ВП №43222895 від 12 вересня 2014 року, заяви від 11 вересня 2014 року, листа №16/13-Д-38 від 09 вересня 2014 року, додатку №1.

У додатково наданих поясненнях відповідач наголошує на існуванні між сторонами договірних правовідносин, отримання спірної суми за виконанні відповідачем зобов'язання за договором доручення на виконання функцій агента №02 від 01 січня 2010 року.

У судове засідання з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03 грудня 2014 року по справі №914/3348/14 слід залишити без змін з наступних підстав.

Позовну заяву подав і підписав ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» арбітражний керуючий Мельник Ю.А., оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» перебуває у судовій процедурі банкрутства. А саме, 13 січня 2014 року господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі №909/1547/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина». Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 22 травня 2014 року у справі №909/1547/13 припинив повноваження керівника ТзОВ «Медсервіс-Галичина» ОСОБА_3, виконання обов'язків керівника поклав на розпорядника майна арбітражного керуючого Мельника Ю.А.; зобов'язав ОСОБА_3 передати розпоряднику майна Мельнику Юрію Анатолійовичу усю бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Примусове виконання ухвали в частині передачі документів, печаток і матеріальних цінностей здійснював державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ. 11 червня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №43570111 у зв'язку із виконанням рішення суду - ОСОБА_3 передав Мельнику Ю.А. усю бухгалтерську документацію, печатки,штампи, матеріальні та інші цінності, що підтверджено актом державного виконавця від 10 червня 2014 року.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» визнано банкрутом, уведено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мельника Юрія Анатолійовича, якого зобов'язано здійснювати повноваження ліквідатора банкрута згідно із положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Названі обставини підтверджено копіями процесуальних документів, які є у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 , а.с.49-72; т.2., а.с.2-6, а.с.39-42).

За змістом ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Позивач зазначає, що у період з 21 вересня 2011 року до 04 квітня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» без підтверджуючих документів перераховувало на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 879625,00 грн., за надані посередницькі послуги: 21.09.2011р. сумі 15 000,00 грн.; 28.09.2011р. в сумі 5 000,00 грн.; 29.09.2011р. в сумі 110 000,00 грн.; 29.09.2011р. в сумі 40 000,00 грн.; 06.10.2011р. в сумі 40 000,00 грн.; 12.10.2011р. в сумі 62 000,00 грн.; 14.10.2011р. в сумі 13 000,00 грн.; 19.10.2011р. в сумі 420,00 грн.; 20.10.2011р. в сумі 22 000,00 грн.; 14.11.2011р. в сумі 50 000,00 грн.; 23.11.2011р. в сумі 70 000,00 грн.; 29.11.2011р. в сумі 58 000,00 грн.; 07.02.2012р. в сумі 85 000,00 грн.; 15.02.2012р. в сумі 50 000,00 грн.; 07.03.2012р. в сумі 100,00 грн.; 12.03.2012р. в сумі 150 800,00 грн.; 16.03.2012р. в сумі 50 000,00 грн.; 27.03.2012р. в сумі 10 000,00 грн.; 04.04.2012р. в сумі 48 305,00 грн.

У банківських виписках з особового рахунку №26000010408000 позивача в АТ «УкрСибБанк» за період з 21 вересня 2011 року до 04 квітня 2012 року зазначено, що ТзОВ «Медсервіс-Галичина», директором якого був ОСОБА_3, перераховувало кошти ФОП ОСОБА_3 на його розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ «УкрСибБанк» із призначенням платежу - оплата заборгованості за посередницькі послуги по договору №02 від 01.01.2010р. Усього в означений період перераховано 879 625,00 грн.

Проте в акті передачі документів ТзОВ «Медсервіс-Галичина», складеному 10 червня 2014 року у присутності державного виконавця, у числі переданих арбітражному керуючому Мельнику Ю.А. документів відсутній договір №02 від 01 січня 2010 року, акти виконаних робіт за вказаним договором та ніші документи, які би підтверджували факт надання відповідачем послуг позивачу.

27 червня 2014 року ТзОВ «Медсервіс-Галичина» надіслало ФОП ОСОБА_3 вимогу повернути безпідставно отримані кошти в загальній сумі 891465,00 грн. Вимога надіслана за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_3: АДРЕСА_1, підтверджене Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, 27 серпня 2014 року ТзОВ «Медсервіс-Галичина» направило на адресу ФОП ОСОБА_3 вимогу про надання документів, що засвідчують господарські відносини між ТзОВ «Медсервіс-Галичина» та ФОП ОСОБА_3

Господарський суд Львівської області дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнув із відповідача 879625,00 грн. безпідставно набутих коштів. Суд констатував, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів укладення сторонами 01 січня 2010 року договору №02 і надання послуг ФОП ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Медсервіс-Галичина».

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Перерахування коштів ФОП ОСОБА_3 за період з 21 вересня 2011 року до 04 квітня 2012 року у сумі 879625,00 грн. підтверджується банківськими виписками з особового рахунку ТзОВ «Медсервіс-Галичина». Цей факт підтверджує й відповідач.

Оскільки у банківських виписках підставою перерахування коштів названо договір №02 від 01 січня 2010 року, а позивач доводить факт відсутності такого договору місцевий господарський суд витребував від відповідача оригінал договору про надання посередницьких послуг №02 від 01 січня 2010 року, акти виконаних робіт та інші документи, які підтверджують господарські відносини між сторонами.

Відповідач надав суду примірники договору доручення на виконання функцій агента №02 від 01.01.2010р., акту про надання агентських послуг від 30 червня 2010 року на суму 529 851,66 грн., акту про надання агентських послуг від 31 березня 2010 року на суму 364 123,34 грн., які назвав дублікатами. При цьому пояснив, що у зв'язку з виникненням конфлікту між засновниками ТзОВ «Медсервіс-Галичина» (ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (мати відповідача)) йому чинились перешкоди входу на територію ТзОВ «Західно-Український цент «Медсервіс», де зберігались усі документи ФОП ОСОБА_3, у зв'язку із чим він був змушений відновити договір та акти між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Медсервіс-Галичина» за період 2010 року.

Також відповідач надав суду оригінал акту звіряння з кінцевим нульовим сальдо підписаний від ТзОВ «Медсервіс-Галичина» головним бухгалтером Шийка Т.І., скріплений печаткою товариства та підписаний ФОП ОСОБА_3 з іншої сторони. В акті відсутня дата його підписання.

У «дублікаті» договору доручення на виконання функцій агента №02 від 01 січня 2010 року, в актах про надання агентських послуг від 31 березня 2010 року та від 30 червня 2010 року зазначено, що такі від імені ТзОВ «Медсервіс-Галичина» підписав директор ОСОБА_8. Слід зазначити, що означені докази не містять підписів. Тому суд першої інстанціїі викликав для дачі пояснень колишнього директора ТзОВ «Медсервіс-Галичина» ОСОБА_8.

ОСОБА_8 у наданій суду нотаріально завіреній заяві від 02 грудня 2014 року повідомив, що на посаді директора ТзОВ «Медсервіс-Галичина» він перебував з 01 січня 2009 року до 25 липня 2011 року. Договору № 02 від 01 січня 2010 року від імені ТзОВ «Медсервіс-Галичина» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не укладав, актів про надання послуг за вказаним договором не підписував. Пошук покупців товару для ТзОВ «Медсервіс-Галичина» під час його перебування на посаді директора цього товариства здійснювали працівники, які працювали на посадах менеджерів. ФОП ОСОБА_3 за час перебування ОСОБА_8 на посаді директора ТзОВ «Медсервіс-Галичина» жодних послуг товариству не надавав.

З урахуванням змісту дублікату договору доручення на виконання функцій агента №02 від 01 січня 2010 року, в якому ТзОВ «Медсервіс-Галичина» виступає довірителем, а ФОП ОСОБА_3 повіреним, визначених обов'язків повіреного та доказів виконання ним договірних зобов'язань (звітів про вчинені від імені довірителя дії; примірник кожного договору купівлі-продажу товару, укладеного повіреним від імені довірителя; документації про виконання цього договору та про витрати, понесені ним при цьому), господарський суд Львівської області витребував у відповідача докази виконання ним обов'язків повіреного. Однак відповідач таких доказів суду не надав.

Однією із основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України. (п.п. 2.2, 2.4.).

Відповідач не надав суду витребуваних оригіналів договору, актів чи інших належних доказів, що підтверджують факт надання послуг на загальну суму 879625,00 грн. А з урахуванням фактичних обставин, у т.ч. пояснення ОСОБА_8, «дублікати» договору та актів не є належними і допустимими доказами. Крім того, відповідач не пояснив яким чином і коли він отримав чи виготовив дублікати означених документів. Адже за своїм визначенням дублікат передає зміст оригіналу документа.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що банківські виписки із вказаним призначенням платежу засвідчують тільки факт сплати позивачем і отримання відповідачем коштів, який сторони не заперечують, однак жодним чином не підтверджує виникнення правовідносин з надання послуг. Також суд вказав, що акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки у силу закону такий не належить до числа первинних документів.

Відповідно до приписів ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, такий є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який не підтверджує факт виконання зобов'язання за договором, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами: договором, накладними, рахунками тощо.

Надані відповідачем копії довідок Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова, листа вих. №148 від 12.05.2014р. Червоноградської центральної міської лікарні, листа вих. №1642/01-14 від 01.12.2014р. Мукачівської центральної районної лікарні, листа Мостиської комунальної центральної лікарні, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №43222895 від 12.09.2014р., заяви від 11.09.2014р., листа №16/13-Д-38 від 09.09.2014р., додатку №1 теж не підтверджують факт надання відповідачем агентських послуг по договору №02 від 01 січня 2010 року.

Адже у довідці Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова і в листі Червоноградської центральної міської лікарні повідомлено про укладення у 2010 році договорів з ТзОВ «Медсервіс-Галичина» за посередництвом повіреного ОСОБА_3 (а не ФОП ОСОБА_3) та про знищення цих договорів за терміном зберігання. Листи ж Мукачівської центральної районної лікарні і Мостиської комунальної центральної лікарні повідомляють про неможливість надати копії договорів з причини їх передачі в архів. Відомостей про предмети договорів, дати їх укладення, суми названі копії листів і довідки не містять.

Повідомлення про викрадення документів ОСОБА_3 у травні 2014 року, про які зазначено у листі Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 09 вересня 2014 року №16/13-Д-38 та у постанові про повернення виконавчого документа від 12 вересня 2014 року ВП №43222895 теж не доводять того факту, що серед викрадених документів були саме договір доручення на виконання функцій агента №02 від 01 січня 2010 року та акти про надання агентських послуг від 31 березня 2010 року та від 30 червня 2010 року на загальну суму 879625,00 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З урахуванням фактичних обставин справи висновок суду першої інстанції про безпідставність отримання відповідачем 879625,00 грн. від позивача та про повернення цих коштів позивачу є законним і обґрунтованим.

Крім того, місцевий господарський суд констатував, що підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинена 26 вересня 2014 року, про що внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг за №19410322 від 07 жовтня 2014 року).

Пленум Вищого господарського суду України у постанові «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 (п.п. 4.7 п. 4) роз'яснив, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи-підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою - сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Оскільки підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинена 26 вересня 2014 року - після порушення провадження у справі (23 вересня 2014 року), господарський суд Львівської області правильно стягнув безпідставно набуті кошті в сумі 879625,00 грн. з фізичної особи ОСОБА_3

Таким чином господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору. Отже, рішення господарського суду Львівської області від 03 грудня 2014 року по справі №914/3348/14 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 03 грудня 2014 року по справі №914/3348/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.