Ухвала суду № 42984952, 26.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/2277/14-к Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Провадження № 11кп/790/287/15 Доповідач: Савченко І.Б..

Категорія: ч.3 ст.186 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого - судді - - Савченка І.Б.,

суддів - - Савенко М.Є., Мікуліна М.І.,

при секретарі - - Курок О.В.,

за участю прокурора - - Сурженко М.А.,

обвинуваченого - - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 8 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_6 за ч.3 ст. 186 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 8 вересня 2014 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чугуїв Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

За цивільними позовами з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 стягнуто 3300грн. , потерпілої ОСОБА_8 - 250 грн.

Відповідно до вироку 6 липня 2014 року , близько 18-00 год., бажаючи заволодіти чужим майном , ОСОБА_6 проник в підсобне приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_3, де застосувавши до продавця ОСОБА_8 насилля , яке не є небезпечним для життя та здоровя , штовхнув останню в праве плече , від чого ОСОБА_9 впала на підлогу , отримавши легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на правому плечі і поперековій області , після чого відкрити заволодів грошима в сумі 3300 грн., які належать ОСОБА_7, та мобільним телефоном з чохлом , сім-картою та балансом грошей на рахунку, які належать ОСОБА_9 спричинивши останній матеріальну шкоду в розмірі 245 грн.

В апеляції обвинувачений просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області змінити , застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене покарання. Апеляцію обвинувачений обґрунтовує тим , що має від цивільного шлюбу доньку 2008 р.н., його цивільна дружина, яка утримує двох дітей , та хвора мати потребують матеріальної допомоги, щире каяття в скоєному. Також обвинувачений, посилаючись на зазначені обставини просить застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році» та повністю або частково звільнити від покарання.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу; думку прокурора, який вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим ; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга та клопотання про застосування амністії задоволенню не підлягають , зважаючи на наступне.

Висновки суду відносно фактичних обставин справи , які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги стосовно занадто суворого покарання , колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст. 65 КК України. З достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину ; особу винного, який раніше не судимий та посередньо характеризується за місцем мешкання; наявність обставин , що пом'якшують покарання у вигляді щирого каяття. З врахуванням цього , не зважаючи на те, що ОСОБА_6 скоїв тяжкий корисний злочин з застосуванням насильства , суд першої інстанції призначив йому мінімальне покарання , передбачене санкцією ч.3 ст.186 КК України, яке є достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Посилання обвинуваченого на те, що він має від цивільного шлюбу неповнолітню доньку, його цивільна дружина, яка утримує двох дітей , та хвора мати потребують матеріальної допомоги, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи стосовно особи ОСОБА_6 відсутні відповідні дані. ( а.с.30-34).

Що стосується клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році», то, враховуючи положення ст. 12 Закону , відповідно до яких дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (19.04.14р.), і не поширюється на осіб, які вчинили триваючи або продовжувані злочини , якщо вони закінчені , припинені або перервані після набрання чинності цим Законом, клопотання ОСОБА_6 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання про застосування амністії залишити без задоволення , а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 8 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_6 за ч.3 ст. 186 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді -