Ухвала суду № 42984864, 03.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1715/15 Головуючий 1 інст.: Мішуровська С.Т.

Справа № 629/1138/14-ц Доповідач: Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Кіпенка І.С.,

суддів - Макарова Г.О., Котелевець А.В.,

при секретарі - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства «Агрофірма Наірі» Приватного малого підприємства «Апер», ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Агрофірма Наірі» Приватного малого підприємства «Апер», треті особи: Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області про визнання правочину недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди,, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненою в подальшому позовною заявою до Дочірнього підприємства «Агрофірма Наірі», Приватного малого підприємства «Апер», третіх осіб: Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 1 лютого 2007 року.

Просила припинити дії відповідача з незаконного користування земельною ділянкою (паєм) площею 7,7418 га, що належить позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності на землю згідно державного акту серія 1-ХР № 077050, виданого Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області 01 квітня 2002 року, відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення майна у стані не гіршому - порівняно з тим, у якому орендар отримував його в оренду; стягнути з відповідача у справі ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» на її користь завдані майнові збитки у розмірі 99356,82 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вона на підставі Державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 7,7418 га, розташованої на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

З 01.05.2002 року ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» користується її ділянкою. На початку 2011 року їй стало відомо про зміни у законодавстві і вона звернулася до орендаря у січні 2012 року з вимогою надати примірник договору. У лютому 2012 року їй було надано примірник договору оренди від 01 лютого 2007 року, з якого їй стало відомо, що він укладений на 25 років, орендна плата визначалась у натуральній формі, що нібито становило 1,5% від вартості землі та у грошовому вигляді складало суму 1252 грн. Оскільки ОСОБА_2 не підписувала даний договір оренди та не погоджувала з стороною умови договору, строк його дії у 25 років, то вважає, що він укладений проти її волі та під впливом обману. За результатами висновку експерта № 0768 від 28.02.2014 року підпис у договорі вчинено іншою особою, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У судовому засіданні першої інстанції представники позивачки позовні вимоги підтримали, представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що при укладанні договорів законодавство не порушувалося також просив застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи Управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області не заперечував проти позову в частині визнання договору оренди не дійсним, представник Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області посилаючись на відсутність реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки просив суд про розгляд справи за відсутності їх представника.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2015 року позов задоволено частково.

Суд визнав не дійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,7418 га, що належить позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності на землю згідно державного акту серія 1-ХР № 077050, виданого Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області 01 квітня 2002 року, та зобов'язав відповідача повернути спірну земельну ділянку ОСОБА_2 у стані не гіршому порівняно з тим, у якому орендар отримував його в оренду. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» та ОСОБА_1, - представник ОСОБА_2 оскаржили рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, - представник ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови у позові та задовольнити позов у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог в частині визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Вимогами ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст.20 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту ст.ст.210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 7. Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Системне тлумачення зазначених положень законів дає підстави дійти висновку, що вчинення правочину закон пов'язував з фактом його державної реєстрації, яка має правовстановлювальне значення, оскільки у випадку відсутності державної реєстрації правочину він вважається неукладеним й не створює прав та обов'язків для сторін.

Отже та обставина, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди земельної ділянки або договір підписаний особою, яка не мала на це повноваження та відсутнє волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» фактично користувався земельною ділянкою, належною позивачу і сплачував орендну плату, не спростовують висновків суду і не створюють для нього правових наслідків.

Доводи відповідача ДП «АФ «Наірі» ПМП «Апер» про те, що висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 0768 від 28.02.2014 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься в графі «Орендодавець» договору оренди землі від 1 лютого 2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, була проведена не в межах цивільної справи, а тому у розумінні ст. 58 ЦПК України не є належним доказом, безпідставні. ( а.с. 215 )

Висновок експерта був досліджений в судовому засіданні та ніким не оспорювався.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні доні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів.

Письмовими доказами у розумінні ст. 64 ЦПК України є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 0768 від 28.02.2014 року, як на письмовий доказ, який не спростований відповідачем.

Відповідачем не надано до суду доказів, відповідно до вимог ст.. 10, 60 ЦПК України, як на підставу своїх заперечень.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Позивачка отримувала плату за користування майном. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування майнових збитків та моральної шкоди.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Агрофірма Наірі» Приватного малого підприємства «Апер» та ОСОБА_1 представника ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: