Постанова № 42983279, 03.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 908/3107/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" м. Запоріжжя (вх. №4225 З/3-10) на рішення господарського суду Запорізької області від 27 жовтня 2014 року по справі № 908/3107/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м.Запоріжжя

про стягнення 5884,81 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 по справі №908/3107/14 (суддя К.В.Проскуряков) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" збитки у розмірі 5884 ,81 грн., судовий збір у розмірі 1827 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Металург" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 по справі №908/3107/14 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" відзиву на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання 03.03.2015 представника не направило, причини неявки суду невідомі. Про час та місце проведення судового засідання у справі був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в справі повідомлення про вручення уповноваженій особі позивача рекомендованого поштового відправлення за №001363/1 від 22.01.2015.

Водночас, представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" в судове засідання 03.03.2015 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання у справі був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення 29.01.2015 уповноваженій особі відповідача поштового відправлення за №001363/2 від 22.01.2015, яке наявне в матеріалах справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що позивач та відповідач своїх представників у судове засідання 03.03.2015 не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів визначила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2012 між позивачем (страховик) та Токарем Володимиром Васильовичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №9568Га/12зп, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер АР9517ВТ, 2010 року випуску.

Як зазначено у відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9139950 10.01.2013 сталася ДТП - зіткнення легкового автомобіля SKODA OCTAVIA, номерний знак АР5777АК (який належить Супрунюк З.П., водій Міхеенко В.М.) з легковим автомобілем Mazda 626, номерний знак АР6846ВО (який належить Стародубу О.В., водій Стародуб О.В.), та легковим автомобілем Ford Focus, номерний знак АР9517ВТ (який належить Токарю В.В., водій Токар В.В.) в зв'язку з недотримання водієм автомобіля SKODA OCTAVIA, номерний знак АР5777АК Правил дорожнього руху (недотримання швидкості безпечного руху).

21.01.2014 постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №337/271/13-П (3/337/109/2013) винним у скоєні ДТП визнано Міхеенко В.М., водія легкового автомобіля SKODA OCTAVIA, номерний знак АР5777АК.

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №3850 від 29.01.2013, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Focus, номерний знак АР9517ВТ внаслідок скоєння 10.01.2013 ДТП склав 42733,62 грн.

Виставлений ТОВ «Брив Авто» рахунок-фактура за №БА-02/05/2 від 05.02.2013 за ремонт автомобіля Ford Focus АР9517ВТ у відповідності до калькуляції 1.0022.13.0 складає 35785,16 грн.

07.02.2013 приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі заяви страхувальника від 07.02.2013 був складений страховий акт за №1.002.13.003330/VESKO4472, та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких визнав, що сплаті підлягають 33139,33 грн. Зазначену суму страхового відшкодування в розмірі 33139,33 грн. позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №8535 від 08.02.2013 (а.с. 26).

Оскільки, згідно полісу серії АВ/3322631, цивільна відповідальність винного у ДТП водія Міхеенко В.М. застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Металург", 27.08.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 33139,33 грн.

Відповідачем частково було виконано регресне зобов'язання за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та здійснено виплату приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування у розмірі 27254,52 грн.

В зв'язку з відсутністю повної оплати зворотної вимоги зі сторони відповідача позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 5884,81 грн. (що є різницею між сплаченим позивачем страховим відшкодуванням та частковою проплатою відповідачем регресного платежу).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За нормами статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 990 Цивільного Кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (з даною статтею Кодексу кореспондується стаття 27 Закону України "Про страхування").

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України).

Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

За змістом частина 2 статті 8 Закону України "Про страхування" вбачається, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Міхеенко В.М., однак, його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у страховика (відповідача по справі), у зв'язку з чим останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, а відтак, є правомірним звернення з позовом щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.

У листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" Верховний Суд України вказує, що визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення (постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2014 у справі №910/11450/13)

Тобто, в розрізі зазначеного вбачається, що наявність страхового акта від 07.02.2013 №1.002.13.003330/VESKO4472, платіжного доручення від 08.02.2013 № 8535, ремонтної калькуляції та рахунку від 06.02.2013 № 1.002.13.003330 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 33139,33 грн., які виникли внаслідок ДТП.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного тайна України від 24.11.2003 №142/5/2092, встановлено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

У пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) зазначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відомо, що Ford - американська автомобілебудівна компанія, тому автомобілі марки Ford підпадають під визначення "інших легкових КТЗ" (в розумінні Методики), а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.

Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем Ford Focus, номерний знак АР9517ВТ, 2010 року випуску, ДТП сталася у 2013 році, тобто його строк експлуатації на момент скоєння ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого ТЗ дорівнює нулю.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про врахування фізичного зносу пошкодженого у ДТП автомобіля Ford Focus, номерний знак АР9517ВТ, при розрахунку суми страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/3322631 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 Цивільного Кодексу України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.) та з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля, при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (33139,33 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.) та відшкодованої суми в порядку регресу (27254,52 грн.) до стягнення з відповідача підлягає 5884,81 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегією суддів встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статті 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 по справі №908/3107/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27 жовтня 2014 року по справі № 908/3107/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови складено 05 березня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.