Постанова № 42983130, 02.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа№ 910/20594/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Кісілевич О.М., довіреність № 36.2/11.5.2 від 07.07.2014;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/20594/14 (суддя Якименко М.М.) за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" про стягнення 58 514 717,31 грн. та 2 754 129,71 доларів США (що еквівалентно 35 650 077,39 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" про стягнення 64 035 917,98 грн. - простроченої заборгованості за кредитом (з яких: 37 164 465,67 грн. та 2 075 941,22 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 26 871 452,31 грн.), 56 062,64 грн. - строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 року по 24.09.2014 року (з яких: 36 655,36 грн. та 1 499,30 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 19 407,28 грн.), 22 979 629,59 грн. - простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 року по 22.09.2014 року (з яких: 15 023 131,26 грн. та 614 675,48 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 7 956 498,33 грн.), 1 717 822,19 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту (з яких: 1 680 500,75 грн. та 2 883,25 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 37 321,44 грн.) та 1 510 653,25 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів (з яких: 982 927,90 грн. та 40 769,17 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 527 725,35 грн.), 263 485,95 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту (з яких: 261 277,28 грн. та 170,63 грн. долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 2 208,67 грн.), 679 954,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів (з яких: 444 490,15 грн. та 18 190,66 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 235 464,01 грн.), 1 406 248,61 грн. - інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати кредиту в сумі та 1 515 020,33 грн. - інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати процентів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/20594/14 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 64 035 917,98 грн. - простроченої заборгованості за кредитом (з яких: 37 164 465,67 грн. та 2 075 941,22 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 26 871 452,31 грн.), 56 062,64 грн. - строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 року по 24.09.2014 року (з яких: 36 655,36 грн. та 1 499,30 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 19 407,28 грн.), 22 979 629,59 грн. - простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 року по 22.09.2014 року (з яких: 15 023 131,26 грн. та 614 675,48 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 7 956 498,33 грн.), 1 717 822,19 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту (з яких: 1 680 500,75 грн. та 2 883,25 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 37 321,44 грн.) та 1 510 653,25 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів (з яких: 982 927,90 грн. та 40 769,17 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 527 725,35 грн.), 263 485,95 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту (з яких: 261 277,28 грн. та 170,63 грн. долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 2 208,67 грн.), 679 954,16 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів (з яких: 444 490,15 грн. та 18 190,66 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 235 464,01 грн.), 1 406 248,61 грн. - інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати кредиту в сумі та 1 515 020,33 грн. - інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати процентів.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/20594/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач не набув права на дострокове стягнення кредитних коштів, оскільки несприятлива подія в розумінні п. 5.3 кредитного договору, як підстава набуття банком права на дострокове стягнення, не відбулась.

Крім цього, апелянт зазначає про невірність розрахунку відсотків за користування кредитними коштами, пені, 3% річних та інфляційних.

В ході здійснення апеляційного провадження відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним кредитного договору від 29.12.2010 № 22.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що заборгованість у даній справі № 910/20594/14 заявлена на підставі кредитного договору від 29.12.2010 № 22, який на даний час оскаржується, тому відповідач вважає, що у випадку визнання його недійсним будуть відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

У даному випадку, при розгляді вимоги позивача про стягнення заборгованості господарський суд має правові підстави надання оцінки відповідності кредитного договору 29.12.2010 № 22 чинному законодавству.

Таким чином, у наведеній ситуації відсутні дійсні обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України можуть свідчити про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи та бути підставами для зупинення провадження у справі.

Крім цього, апелянтом не доведено, що позовна заява про визнання недійсним кредитного договору була ним дійсно подана до суду, оскільки у матеріалах даної справи міститься лише копія позовної заяви без доказів подання до суду (відмітка канцелярії суду) чи доказів її направлення.

Також, не надано доказів порушення провадження у справі за зазначеною позовною заявою.

На підставі наведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі відхиляється колегією суддів за необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребовував.

Крім цього, апеляційна скарга подана відповідачем, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Н-М", як позичальником 29.12.2010 укладено кредитний договір № 22.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) Банк на умовах цього Договору зобов'язується надати Позичальнику Кредит в сумі еквівалентній 71 900 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку Кредит не пізніше 20 листопада 2016 року, а також сплатити Плату за Кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним Договором. Кредит за Договором надається Позичальнику у такій валюті: гривня, долар США.

Згідно п. 2.1 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22), Банк надає кредит Позичальнику у безготівковій формі на підставі письмової заявки Позичальника за формою додатку №1, в межах Ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування Кредиту на поточний рахунок Позичальника, зазначений в п. 11.2. цього Договору або Заявці, за умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань, встановлених цим Договором, та додержання всіх умов надання Кредиту, встановлених Кредитним договором.

Пунктом 3.1 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) передбачено, що плата за користуванням Кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування Кредитом, розмір яких є фіксованим та складає:

- 13% (тринадцять процентів) річних - для Кредиту в доларах США;

- 18% (вісімнадцять процентів) річних - для Кредиту в гривні;

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/360 - Іноземна валют, факт/365. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа поточного місяця, в останній банківський день поточного місяця та день погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі (п.3.2 договору в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22).

Відповідно до п. 3.3 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 11.1 цього договору, у наступному порядку:

- проценти, нараховані в порядку, визначеному п. 3.2 цього договору, сплачуються щоквартально з 25 числа кожного місяця кварталу, але не пізніше останнього банківського дня останнього місяця того ж кварталу (включно) на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 11.1 цього договору. При несплаті процентів в останній банківський день кварталу, з наступного банківського дня вони вважаються простроченими.

- незважаючи на положення попереднього пункту договору, в день розірвання договору/повернення кредиту у повному обсязі, позичальник зобов'язаний повністю погасити всі боргові зобов'язання за цим договором, в т. ч. суму нарахованих процентів за останній місяць кредитування. При сплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з кредитним договором та у передбачений ним строк є несприятливою подією (п. 5.1.2 договору в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22).

Положеннями п. 5.3 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) передбачено, що банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події та у разі, якщо ця несприятлива подія не буде виправлена позичальником протягом періоду виправлення, а позичальник зобов'язаний незважаючи на положення п. 1.1 кредитного договору виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит, пеню, договірні та штрафні санкції, що підлягають сплаті позичальником на користь банку, в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту відправлення банком листа-вимоги.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на дату сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день поверненя кредиту з розрахунку факт/360.

Пунктом 7.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на дату сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день поверненя кредиту з розрахунку факт/360.

Відповідач звертався до позивача із заявками про надання кредитних коштів (т. 2, а.с. 237-250, т. 3, а.с. 1-27).

На виконання умов кредитного договору банк перерахував відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами (т. 3, а.с. 28-81).

Відповідачем зобов'язання з повернення зазначених коштів не виконувалось належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач з метою отримання вказаної заборгованості звернувся до відповідача з листом від 09.09.2014 № 6509/1-2, в якому вимагав повернути всю суму заборгованості за кредитом, а також сплати проценти та штрафні санкції.

Відповідачем зазначений лист було отримано 12.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 233), проте залишено вимогу позивача без задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" 64 035 917,98 грн. - простроченої заборгованості за кредитом (з яких: 37 164 465,67 грн. та 2 075 941,22 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 26 871 452,31 грн.), 56 062,64 грн. - строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 року по 24.09.2014 року (з яких: 36 655,36 грн. та 1 499,30 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 19 407,28 грн.), 22 979 629,59 грн. - простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 року по 22.09.2014 року (з яких: 15 023 131,26 грн. та 614 675,48 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 7 956 498,33 грн.).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 22 з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.1 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит не пізніше 20 листопада 2016 року.

Разом з тим, положеннями п. 5.3 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) передбачено право банку на дострокове стягнення суми кредитних коштів у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Жодних доказів виконання зобов'язань щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами у передбачені договором строки відповідачем не надано.

Банк, враховуючи невиконання позичальником зобов'язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами скористався наданим йому правом на дострокове стягнення кредиту та надіслав відповідачу відповідний лист - вимогу.

Відповідачем зазначений лист було отримано 12.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 233), проте залишено вимогу позивача без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів.

Доводи апелянта про те, що банк не набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів, оскільки несприятлива подія в розумінні п. 5.3 кредитного договору, як підстава набуття банком права на дострокове стягнення, не відбулась, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Положеннями п. 5.3 договору (в редакції договору № 13 від 26.06.2012 про внесення змін до кредитного договору № 22) передбачено, що банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події.

У п. 5.1.2 договору визначено, що несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з кредитним договором та у передбачений ним строк є несприятливою подією.

Відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами виконано не було.

Наведене позичальником не спростовано, доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором не надано.

Отже, у з в'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в частині здійснення кредитних платежів (настання несприятливої події), банк набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів.

За наведених обставин, заперечення апелянта з цього приводу є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредиту за кредитним договором не виконано.

Крім цього, відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів оплати вищезазначеної заборгованості на момент прийняття оскаржуваного рішення позичальником до суду не надано.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 64 035 917,98 грн. - простроченої заборгованості за кредитом (з яких: 37 164 465,67 грн. та 2 075 941,22 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 26 871 452,31 грн.), 56 062,64 грн. - строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 року по 24.09.2014 року (з яких: 36 655,36 грн. та 1 499,30 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 19 407,28 грн.), 22 979 629,59 грн. - простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 року по 22.09.2014 року (з яких: 15 023 131,26 грн. та 614 675,48 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 7 956 498,33 грн.).

Позивачем також заявлено до стягнення 1 717 822,19 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту (з яких: 1 680 500,75 грн. та 2 883,25 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 37 321,44 грн.) та 1 510 653,25 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів (з яких: 982 927,90 грн. та 40 769,17 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 527 725,35 грн.).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на дату сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день поверненя кредиту з розрахунку факт/360.

Пунктом 7.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на дату сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день поверненя кредиту з розрахунку факт/360.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 717 822,19 грн. (з яких: 1 680 500,75 грн. та 2 883,25 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 37 321,44 грн.) та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 510 653,25 грн. (з яких: 982 927,90 грн. та 40 769,17 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 527 725,35 грн.).

Крім цього, позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення повернення кредиту в сумі 263 485,95 грн. (з яких: 261 277,28 грн. та 170,63 грн. долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 2 208,67 грн.), 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 679 954,16 грн. (з яких: 444 490,15 грн. та 18 190,66 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 235 464,01 грн.), інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати кредиту в сумі 1 406 248,61 грн. та інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати процентів в сумі 1 515 020,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Враховуючи те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, вимоги про стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту в сумі 263 485,95 грн. (з яких: 261 277,28 грн. та 170,63 грн. долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 2 208,67 грн.), 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 679 954,16 грн. (з яких: 444 490,15 грн. та 18 190,66 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 року становить 235 464,01 грн.), інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати кредиту в сумі 1 406 248,61 грн. та інфляційних втрат нарахованих у зв'язку з простроченням оплати процентів в сумі 1 515 020,33 грн. обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про невірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, а також пені, 3% річних та інфляційних відхиляються колегію суддів за необґрунтованістю, оскільки судом перевірено розрахунок позивача та встановлено його арифметичну вірність.

Крім цього, відповідач не погоджуючись з нарахованими сумами не був позбавлений права, в обґрунтування своєї позиції, надати контррозрахунок.

Проте, жодного розрахунку відповідачем зроблено не було.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача зазначених сум відсотків за кредитом, пені, 3% річних та інфляційних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 у справі № 910/20594/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/20594/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко