Рішення № 42982136, 04.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 р. Справа № 914/26/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура», м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів,

про: стягнення 26 842 грн. 00 коп. суми основного боргу, 13 896 грн. 58 коп. пені, 2 594 грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 5 786 грн. 72 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Чайковський А.М. - керівник;

Від відповідача: Луцюк Н.Д. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» до Публічного акціонерного товариства «Іскра» про стягнення 26 842 грн. 00 коп. суми основного боргу, 13 896 грн. 58 коп. пені, 2 594 грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 5 786 грн. 72 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.01.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 16.01.2015 року рекомендованою поштою №79049 0472560 0, відповідач - 14.01.2015 року рекомендованою поштою №79066 0443685 5 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 27.01.2015 року відкладено на 10.02.2015 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Козак І.Б. судове засідання 10.02.2015 року не відбулось. Ухвалою від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 04.03.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 04.03.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 23890918, знаходиться за адресою: 79049, Львівська область, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 3, кв. 7, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 26.01.2015 року №19967591 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Іскра» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 00214244, знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №777452 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 29.12.2014 року №19852812 (докази в матеріалах справи).

15.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сакура» (надалі - позивач, підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Іскра» (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір підряду №41 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами доставити будівельні матеріали замовника зі складу №7 ПАТ «ІСКРА» на дах головного корпусу №01, спланувати ухили і покрити руберойдом площею згідно Додатку №2, що є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, що узгоджена сторонами, згідно фактичних об'ємів робіт. Обсяг робіт визначається у повній відповідності до наданої замовником проектної документації розмежування між осями (Додаток №2 до договору).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором будівельного підряду у відповідності до статті 875 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору вартість робіт з урахуванням податку на додану вартість вказана в Додатку №1 «Договірна ціна» до договору. Вартість договору складає 44 800 грн. 00 коп., в тому числі 7 466 грн. 67 коп. податку на додану вартість.

Пунктом 3.1. договору сторонами встановлено, що початок виконання робіт - протягом п'яти днів після проплати авансу. Закінчення робіт - протягом 35 робочих днів після проплати авансу.

Згідно пункту 4.1. договору замовник здійснює оплату щомісячно шляхом перерахування суми вартості робіт вказаних в актах на розрахунковий рахунок підрядника.

Пунктами 4.2. та 4.3. договору встановлено, що замовник зобов'язується здійснити оплату авансу в сумі 15 відсотків від договірної ціни на закупку допоміжних матеріалів. Оплата вартості виконаних робіт проводиться з врахуванням суми авансу.

Відповідно до пункту 6.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється згідно нормативних документів і оформляється відповідними актами виконаних робіт форми Ф-2 і форми Ф-3 після завершення робіт і підписується представниками сторін договору.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що замовник гарантує виконання своїх фінансових зобов'язань перед підрядником і прийняття виконаних робіт протягом 5 днів після передачі їх підрядником, або надати свої зауваження для їх наступного виправлення підрядником за рахунок підрядника.

Розділом 8 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 10 - термін дії договору.

Так, відповідно до пункту 8.1. договору при порушенні договірних зобов'язань по договору сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючих законодавчих актів України.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що за порушення зобов'язань, передбачених договором, винна сторона платить іншій стороні пеню в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення від неоплаченої вартості робіт підрядника, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 8.4. договору виплата санкцій і компенсація збитків не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 8.5. договору встановлено, що всі майнові претензії сторони зобов'язуються вирішувати за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди спір підлягає вирішенню в Господарському суді України у встановленому порядку.

Згідно пункту 10.1. договору договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в листопаді 2011 року здійснив роботи з ремонту покрівлі на суму 44 800 грн. 00 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2011 року від 30.11.2011 року №1 та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за листопад 2011 року. Вказані акт та довідка підписані повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірені копії в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт належним чином не виконав, сплатив 23 958 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20 842 грн. 00 коп. (розрахунок суми позовних вимог в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач 03.12.2014 року звертався до відповідача із Претензією від 01.12.2014 року вих. №1/12 про сплату заборгованості за договором. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія претензії та докази її скерування на адресу відповідача в матеріалах справи).

26.02.2015 року відповідачем супровідним листом (вх. №6356/15) подано до суду відзив на позовну заяву, у якому повідомляє суд про те, що після порушення провадження у справі ним сплачено Платіжними дорученнями від 28.01.2015 року №15777 на суму 5 000 грн. 00 коп., від 02.02.2015 року №15798 на суму 5 000 грн. 00 коп., від 03.02.2015 року №15827 на суму 4 000 грн. 00 коп. та від 04.02.2015 року на суму 2 842 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором в розмірі 16 842 грн. 00 коп. та просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

В підтвердження викладених доводів відповідачем до матеріалів справи долучено оригінали вищевказаних платіжних доручень.

Окрім того, відповідач зазначає, що до порушення провадження у справі ним погашено заборгованість за договором в розмірі 27 958 грн. 00 коп.

Так, зокрема, Платіжними дорученнями від 15.12.2014 року №15327 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 16.12.2014 року №15357 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 23.12.2014 року №15465 на суму 2 000 грн. 00 коп., від 25.12.2014 року №15525 на суму 2 000 грн. 00 коп., від 08.01.2015 року №15601 на суму 2 000 грн. 00 коп., від 14.01.2015 року №699 на суму 2 000 грн. 00 коп. здійснено погашення суми заборгованості за договором на загальну суму 10 000 грн. 00 коп.

Як вбачається із позовних матеріалів, позовну заяву подано до суду 29.12.2014 року, що підтверджується відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про прийняття до пересилки цінного листа з описом вкладення №79060 0108301 0.

Відтак, відповідачем до порушення провадження у справі погашено 23 958 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором, а відтак, позивачем при поданні позовної заяви до суду не враховано часткового погашення заборгованості Платіжними дорученнями від 15.12.2014 року №15327 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 16.12.2014 року №15357 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 23.12.2014 року №15465 на суму 2 000 грн. 00 коп., від 25.12.2014 року №15525 на суму 2 000 грн. 00 коп.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду сума основної заборгованості за договором становила 20 842 грн. 00 коп.

З підстав наведеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості є безпідставними і необґрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).

Представникам сторін роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 20 842 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Окрім того, відповідач у своєму відзиві заперечує проти нарахування пені за період з 30.12.2011 року по 30.11.2014 року з підстав того, що, згідно частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, згідно розрахунку відповідача, сума пені за період з 31.12.2011 року по 30.06.2012 року становить 2 855 грн. 54 коп.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13 896 грн. 58 коп. пені, нарахованої відповідно до пункту 8.2. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

В судовому засіданні 04.03.2015 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення3884206.12.2011 - 22.03.20121087.7500 %0.042 %*1781.413884223.03.2012 - 24.05.2012637.5000 %0.041 %*1002.893384225.05.2012 - 05.06.2012127.5000 %0.041 %*166.44

Так, загальна сума пені становить 2 950 грн. 74 коп. (1 781,41 + 1 002,89 + 166,44).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13 896 грн. 58 коп. пені підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 2 950 грн. 74 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 594 грн. 31 коп. трьох відсотків річних та 5 786 грн. 72 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

Приписами частини п'ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

три відсотки річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів3884206.12.2011 - 24.05.20121713 %545.923384225.05.2012 - 19.06.2012263 %72.323284220.06.2012 - 19.12.20121833 %493.983084220.12.2012 - 23.12.201243 %10.142884224.12.2012 - 27.12.201243 %9.482784228.12.2012 - 21.01.2013253 %57.212684222.01.2013 - 30.11.20146783 %1495.80

інфляційні втрати:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?06.12.2011 - 24.05.2012388421.006233.1739075.1725.05.2012 - 19.06.2012338420.997-101.5333740.4720.06.2012 - 19.12.2012328420.997-98.6932743.3128.12.2012 - 21.01.2013278421.00255.6827897.6822.01.2013 - 30.11.2014268421.2165795.4432637.44

Так, загальна сума трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 2 684 грн. 85 коп. (545,92 + 72,32 + 493,98 + 10,14 + 9,48 + 57,21 + 1495,80), інфляційних втрат - 5 884 грн. 07 коп. (233,17 - 101,53 - 98,69 + 55,68 + 5795,44).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 594 грн. 31 коп. трьох відсотків річних та 5 786 грн. 72 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтованим, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 842 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду Платіжним дорученням від 29.12.2014 року №29/12 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 196 грн. 70 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних за договором робіт, а часткове погашення суми основної заборгованості за договором відбулось після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження в частині стягнення з боржника: Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; код ЄДРЮО та ФОП 00214244) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» (79049, Львівська область, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 3, кв. 7; код ЄДРЮО та ФОП 23890918) 20 842 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.

3. Стягнути з боржника: Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; код ЄДРЮО та ФОП 00214244) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура» (79049, Львівська область, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 3, кв. 7; код ЄДРЮО та ФОП 23890918) 2 950 грн. 74 коп. пені, 2 594 грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 5 786 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 1 196 грн. 70 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

04.03.2015 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 04.03.2015 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.