Рішення № 42981475, 03.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/21/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 Справа № 908/656/15-г

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38)

до Державного підприємства "Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)" (70441, с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 32)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Ковальчук О.С. - довіреність №30 від 31.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)" суми пені в розмірі 22287,93 грн., суми 3% річних в розмірі 7321,41 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 43874,19 грн.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 250 від 01.07.2008 р. про постачання електричної енергії, протягом січня, квітня, травня, липня, вересня, жовтня 2013 р., а також з лютого 2014 р. по липень 2014 р. відповідачу була поставлена електрична енергія, що підтверджено актами про спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію, які оформлені належним чином та підписані уповноваженим представником відповідача, скріплені печаткою підприємства без зауважень та заперечень. Відповідно до п. 7.4 договору № 250 розрахунки за активну енергію здійснюються згідно додатка № 4 до договору. Так, п. 7 додатка № 4 до договору № 250 передбачено, що за підсумкам розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку, які у відповідності до п. 10 направляються позивачем відповідачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику відповідача під розпис у пронумерованому, прошитому та скріпленої печаткою позивача журналі. Пунктом 1 Додатка № 4 визначено, що відповідач зобов'язаний в термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем. Дата отримання рахунка також визначена умовами п. 1 додатка № 4 до Договору № 250. За недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати (п. 4.2.1 Договору № 250). За порушення строків виконання грошових зобов'язань по Договору, позивачем було здійснено нарахування пені в сумі 22287,93 грн., 3% річних в сумі 7321,41 грн. та втрати від інфляції в сумі 43874,19 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Правила користування електричною енергією та умови договору № 250 від 01.07.2008 р. про постачання електричної енергії, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/656/15-г, розгляд якої призначено на 03.03.2015 р.

Відповідач - у письмовому відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у відношенні яких закінчився строк позовної давності (за рахунками №№: 250/9а від 30.09.2013р., 250/10а від 31.10.2013р., 250/1а від 31.01.2013р., 250/4а від 30.04.2013р., 250/5а від 31.05.2013р., 250/7а від 31.07.2013р.), а решту позовних вимог задовольнити частково з огляду на скрутне фінансове становище відповідача. При цьому, відповідач зазначив, що перевіривши додані до позовної заяви позивачем розрахунки штрафних санкцій, посилання позивача на документи первинного бухгалтерського обліку, рахунки, їх дати оплати та сума, зазначені вірно. Проте, вважає, що позивачем не надано жодного доказу понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов'язань, в той час, коли підприємство відповідача є збитковим. Пояснив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасного здійснення платежів контрагентами підприємства. Також, відповідач просить суд розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 03.03.2014 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2008р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького РЕМ (Постачальником електроенергії, позивачем у справі) та ДП "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" (Споживачем, відповідачем у справі), був укладений договір про постачання електричної енергії № 250 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник електроенергії взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній, в свою чергу, зобов'язався оплачувати вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, які є невід'ємними його частинами.

Згідно п. 5 додатка № 4 до Договору № 250 Споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для підписання Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою, затвердженою у додатку 5.1. до Договору № 250.

Виконуючи вимоги п. 7 Договору № 250, за підсумками розрахункового періоду позивач виписував відповідачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу для остаточного розрахунку визначалася, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних, наданого відповідачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача.

Відповідно п. 11 Додатка № 4 до Договору № 250 про Порядок розрахунків за активну електричну енергію, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Крім цього, відповідно до п. 2.3.5 договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. У відповідності до п. 3 Додатка № 6 до Договору № 250 Споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для підписання Акту про обсяги перетікання реактивної електричної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду за формою, затвердженою у додатку 6.3 до договору.

В матеріалах справи містяться Акти про спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію: за лютий 2014 р., за березень 2014 р., за квітень 2014 р., за травень 2014р., за червень 2014 р., за вересень 2013 р., за жовтень 2013 р., за квітень 2013 р., за травень 2013 р., за квітень 2013 р., які оформлені належним чином, підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печатками без зауважень та заперечень.

Згідно п. 4.2.1 Договору за недотримання термінів сплати рахунків за активну та реактивну електроенергію відповідач повинен сплачувати пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Виконуючи вимоги п. 4 Додатка № 6 до Договору № 250 за підсумками розрахункового періоду позивач виписує відповідачу рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Відповідно до п. 5 Додатка № 6 Договору споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Зокрема, позивачем були виставлені відповідачу рахунки: № 250/2а від 04.03.2014 р. на суму 97668,35 грн., № 250/3а від 03.04.2014 р. на суму 72307,22 грн., № 250/4а від 06.05.2014 р. на суму 56060,56 грн., № 250/5а від 05.06.2014 р. на суму 60707,99 грн., № 250/6а від 03.07.2014 р. на суму 65054,11 грн., № 250/7а від 06.08.2014 р. на суму 70317,70грн., № 250/9а від 04.10.2013 р. на суму 91592,88 грн., № 250/10а від 06.11.2013 р. на суму 109494,71 грн., № 250/1а від 05.02.2013 р. на суму 134442,96 грн., № 250/4а від 07.05.2013 р. на суму 131408,83 грн., № 250/5а від 03.06.2013 р. на суму 132191,70 грн., № 250/5р від 03.06.2013 р. на суму 1894,20 грн., № 250/7а від 06.08.2013 р. на суму 107038,93грн.

Виставлені на оплату рахунки відповідач сплатив наступним чином: 28.03.2014 р. на суму 97668,35 грн. за рах. № 250/2а від 04.03.2014 р., 25.04.2014 р. на суму 15000,00 грн. за рах. № 250/3а від 03.04.2014 р., 30.04.2014 р. на суму 45000,00 грн. за рах. № 250/3а від 03.04.2014 р., 06.05.2014 р. на суму 12307,22 грн. за рах. № 250/3а від 03.04.2014 р., 12.05.2014 р. на суму 2310,56 грн. за рах. № 250/4а від 06.05.2014 р., 28.05.2014 р. на суму 8600,00 грн. за рах. № 250/4а від 06.05.2014 р., на суму 32917,30 грн. за рах. № 250/4а від 06.05.2014 р., 25.06.2014 р. на суму 45532,00 грн. за рах № 250/5а від 05.06.2014 р., 26.06.2014 р. на суму 15175,99 грн. за рах. № 250/5а від 05.06.2014 р., 28.07.2014 р. на суму 28254,11 грн. за рах. № 250/6а від 03.07.2014 р., 31.07.2014 р. на суму 25800,00 грн. за рах. №250/6а від 03.07.2014 р., на суму 11000,00 грн. за рах. № 250/6а від 03.07.2014 р., 26.03.2014р. на суму 25780,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2014 р., 27.08.2014 р. на суму 15037,70 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2014 р., 29.08.2014 р. на суму 200,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2014 р., на суму 6000,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2014 р., на суму 23300,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2014 р., 29.10.2013 р. на суму 29942,50 грн. за рах. № 250/9а від 04.10.2013 р., 07.11.2013 р. на суму 13000,00 грн., за рах. № 250/9а від 04.10.2013 р., 08.11.2013 р. на суму 9650,38 грн. за рах. № 250/9а від 04.10.2013 р., на суму 39000,00 грн. за рах. № 250/9а від 04.10.2013 р., 26.12.2013 р. на суму 8694,00 грн. за рах. №250/10а від 06.11.2013 р., на суму 28600,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., 27.12.2013 р. на суму 4000,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., на суму 5000,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., 30.12.2013 р. на суму 2850,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., на суму 8400,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., 28.01.2014 р. на суму 10000,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., від 29.01.2014 р. на суму 5300,00 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., від 128.03.2014 р. на суму 36650,71 грн. за рах. № 250/10а від 06.11.2013 р., 27.06.2013 р. на суму 4191,70 грн. за рах. № 250/5а від 03.06.2013 р., 19.08.2013 р. на суму 12000,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2013 р., 28.08.2013 р. на суму 22200,00 грн. за рах. № 250/7а від 06.08.2013 р., 29.08.2013 р. на суму 8300,00 грн. за рах. №250/7а від 06.08.2013 р.

Матеріали справи свідчать, що 15.08.2013р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж про стягнення з державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)" 616299,90 грн., які складаються з 555608,36грн. заборгованості за активну електричну енергію, 37809,10 грн. за перевищення договірних величин, 4972,21 грн. заборгованості за спожиту реактивну енергію, 12406,77грн. пені, 5076,22 грн. 3% річних та 427,24 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2013 р. у справі №908/2778/13 позовні вимоги задоволені частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача борг за активну електричну енергію в сумі 549399,41 грн. та борг за перевищення договірних величин в сумі 37809,10 грн. Розстрочено виконання рішення в частині стягнення 549399,41 грн. боргу за активну електричну енергію та 37809,10 грн. боргу за перевищення договірних величин на п'ять років, шляхом стягнення по 9786,82грн. щомісячно з жовтня 2013 року по серпень 2018 року та 9786,13 грн. у вересні 2018р. Також, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача борг за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 4934,52 грн., пеню в сумі 12406,77 грн., 3% річних в сумі 5076,22грн., втрат від інфляції в сумі 427,24 грн. та судовий збір в сумі 14441,29 грн. Розстрочено виконання рішення в частині стягнення 4934,52 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 12406,77 грн. пені, 5076,22 грн. 3% річних та 427,24 грн. втрат від інфляції на п'ять років, шляхом стягнення по 380,76 грн. щомісячно з жовтня 2013року по серпень 2018 року та 379,94 грн. у вересні 2018р. В частині стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 107038,93 грн. та 4972,21 грн. вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

07.11.2013р. на виконання судового рішення видано відповідні накази.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)" суми пені в розмірі 22287,93 грн., суми 3% річних в розмірі 7321,41 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 43874,19 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої у спірний період електричної енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 7321,41грн. (за період з 18.03.2014 р. по 31.08.2014 р.) та втрат від інфляції в сумі 43874,19грн. (за період березень 2014 р. - серпень 2014 р.) заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції судом перевірено та визнано вірним.

При цьому суд зазначає, що пунктом 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню, однак вказана норма не надає право зменшутвати розмір інфляційних втрат та 3% річних, які за своєю правовою природою у відповідності до ст. 625 ЦК України не є неустойкою.

Тобто ст. 83 ГПК України, на яку послався відповідач процесуально дозволяє зменшувати у виключних випадках саме неустойку (штраф, пеню), однак не дозволяє зменшувати 3% річних та інфляційні втрати, правова природа виникнення яких встановлена ст. 625 ЦК України і є відмінною від правової природи штрафу, пені.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 4.2.1 Договору, яким передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну та реактивну електроенергію відповідач повинен сплачувати пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати отриманої електроенергії за Договором, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», з урахуванням приписів п. 2.1 ст. 258 ЦК України та враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності до нарахованих штрафних санкцій стосовно рахунків: № 250/9а від 30.09.2013 р., № 250/10а від 31.10.2013 р., № 250/1а від 31.01.2013 р., № 250/4а від 30.04.2013 р., № 250/5а від 31.05.2013 р., № 250/7а від 31.07.2013 р., суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Згідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного прав або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Позивач із позовом звернувся до господарського суду 30.01.2015 р., що підтверджується відбитком поштового відділення зв'язку на конверті, в я кому дана позовна заява надійшла до суду.

Згідно розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви, зокрема, за рахунками:

№ 250/9а від 30.09.2013 р., строк позовної давності частково сплив за період нарахування з 17.10.2013 р. по 31.12.2013 р. (на загальну суму 5840,44 грн.);

№ 250/10а від 31.10.2013 р., строк позовної давності частково сплив за період нарахування з 19.11.2013 р. по 28.01.2014 р. (на загальну суму 2087,71 грн.);

№ 250/1а від 31.01.2013 р., строк позовної давності сплив повністю за період нарахування з 01.08.2013 р. по 15.08.2013 р. (на загальну суму 773,51 грн.);

№ 250/4а від 30.04.2013 р., строк позовної давності сплив повністю за період нарахування з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р. (на загальну суму 1562,50 грн.);

№ 250/5а від 31.05.2013 р., строк позовної давності сплив повністю за період нарахування з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р. (на загальну суму 1427,77 грн.);

№ 250/7а від 31.07.2013 р., строк позовної давності сплив повністю за період нарахування з 17.08.2013 р. по 31.08.2013 р. (на загальну суму 499,41 грн.).

Наслідки спливу позовної давності визначені ст. 267 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку позовної давності до нарахованих штрафних санкцій стосовно рахунків: № 250/9а від 30.09.2013 р., № 250/10а від 31.10.2013 р., № 250/1а від 31.01.2013р., № 250/4а від 30.04.2013 р., № 250/5а від 31.05.2013 р., № 250/7а від 31.07.2013р., відповідачем письмово було заявлено до винесення судом рішення у справі.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 12191,34 грн. слід відмовити внаслідок застосування строку позовної давності.

Проте, правомірним є нарахування пені: за рахунком № 250/2а в сумі 347, 86 грн. (за період з 18.03.2014 р. по 31.03.2014 р.), за рахунком № 250/3а в сумі 526,35 грн. (за період з 16.04.2014 р. по 31.05.2014 р.), за рахунком № 250/4а в сумі 272,75 грн. (за період з 06.05.2014 р. по 31.05.2014 р.), за рахунком № 250/5а в сумі 229,11 грн. (за період з 18.06.2014 р. по 30.06.2014 р.), за рахунком № 250/6а в сумі 599,61 грн. (за період з 16.07.2014 р. по 31.07.2014 р.), за рахунком № 250/7а в сумі 408,06 грн. (за період з 19.08.2014 р. по 31.08.2014 р.), за рахунком № 250/9а в сумі 6955,74 грн. (за період з 01.01.2014 р. по 11.04.2014 р.), за рахунком № 250/10а в сумі 757,11 грн. (за період з 29.01.2014 р. по 31.03.2014 р.), всього в сумі 10096,59 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Щодо доводів відповідача про змнешення неустойки, суд відзначає, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів у підтвердження скрутного фінансового становища підприємства та наявності виключого випадку для зменшення пені. Таким чином у суду відсутні правові підстави для зменшення суми неустойки.

Стосовно доводів відповідача про не надання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що предметом позовних вимог є вимоги про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Право позивача на рахування пені передбачене умовами укладеного між сторонами Договору. Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав та одним із видів відповідальності боржника за не виконання грошових зобов'язань.

Крім того, стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних).

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи приписи статей 549, 611 та 625 Цивільного кодексу України та правову позицію Верховного суду України, викладену, зокрема у постанові Судової палати у господарських справах ВСУ від 18.02.2002 р., наголошує, що пеня є самостійним способом захисту цивільних прав та одним із видів забезпечення виконання зобов'язань і, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми інфляційних втрат та річних.

Право кредитора вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином посилання відповідача у візиві на стягнення збитків є безпідставним і не має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)" (70441, с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 32, код ЄДР 08680106) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, код ЄДР 00130926, р/рахунок № 2600208138522 в ПАТ АБ «Украгазбанк», код банку 320478) пеню в сумі 10096 (десять тисяч дев'яносто шість) грн. 59 коп., три відсотки річних в сумі 7321 (сім тисяч триста двадцять одна) грн. 41 коп., втрати від інфляції в сумі 43874 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. та судовий збір в сумі 1516 (одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн. 41 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 05.03.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко