Ухвала суду № 42980474, 02.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.15р. Справа № 904/2149/13

За скаргою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області

на дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції

у справі:

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 97 871 грн. 43 коп.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Від скаржника: не з'явився

Від боржника: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

22.01.2015 року на адресу господарського суду надійшла скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно якої останній просить визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 про повернення стягувачеві виконавчого документа - наказу №904/2149/13 виданого 29.05.2013 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості 94 065, 81 грн., винесену 24.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП №43497023.

Скарга обґрунтована тим, що зазначена постанова винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, а саме державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження не використовував всі надані йому права та повноваження, таким чином не забезпечив виконання рішення суду. Він не виявив майно боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб", хоча балансова вартість майна становить 24 478 400 грн., не здійснив арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення суду.

Також, скаржник зазначає, що оскаржувану постанову отримав поштою тільки 14.01.2015 року, тоді і дізнався про її винесення, що підтверджується довідкою від 15.01.2015 року №09/1-01-70, виданої заступником начальника центру поштового зв'язку №4 м. Мелітополь.

Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції заперечує проти задоволення скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця посилаючись на те, що скаржником не надано жодних доказів в підтвердження поданої скарги. Натомість матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що при виконанні рішення суду по справі №904/2149/13 державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених чинним законодавством.

У зв'язку з закінченням повноважень у судді ОСОБА_4., відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду скаргу передано для розгляд судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2015 року скарга прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 10.02.2015 року.

Розгляд скарги відкладався з 10.02.2015 року на 02.03.2015 року.

Представники позивач (скаржник), державної виконавчої служби та відповідач (боржник) у судове засідання не з'явилися, останній відзив на скаргу не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відділу державної виконавчої служби, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" 91 256 грн. основного боргу, 5 512, 86 грн. пені та 1 102, 57 грн. 3% річних, а всього 97 871,43 грн. грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань по поставці товару згідно видаткової накладної №829 від 28.08.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року залишене без змін, позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 91 256 грн. основного боргу, 965, 37 грн. 3% річних, 1 844, 44 грн. судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено.

29.05.2013 року на виконання вищевказаного рішення видано наказ про примусове виконання.

З виконавчим документом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, яким 23.09.2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

23.09.2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в порядку ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014 року, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року залишена без змін, скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" задоволено та визнано неправомірною постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гукайло В.В., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.13р. по виконавчому провадженню ВП№39932004.

21.03.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку з тим, що майно боржника, на яке може бути звернення стягнення в межах суми боргу, відсутнє.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повторно пред'явив до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління для виконання наказ господарського суду Дніпропетровської області №904/2149/13 від 29.05.2013 року.

28.05.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції винесена постанова ВП№43497023 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/2149/13 від 29.05.2013 року.

З метою виконання рішення суду, державним виконавцем було вжито наступних заходів примусового виконання.

28.05.2014 року з метою виявлення майна боржника зроблено запити до ДАІ, Державної інспекції сільського господарства, Управління архітектури та містобудування, Відділу держземагенства в м. Нікополі, Реєстраційної служби, та з метою виявлення рахунків в банках до ДПС України.

Згідно відповіді серверу ДАІ від 28.05.2014 року за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2014 року за боржником зареєстровано будівля цеху 2ЦТНП-2 за адресою м. Нікополь, пр-т. Трубників, 56.

17.06.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції на підставі інформації ДПС України накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках: №26002054115027, №26003057000655, №26057054115027 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299; №26007193877, №26009273375, №2604411753, №26001308442 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, та належать боржнику товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" у межах суми 103 547, 39 грн.

Згідно відповідей банків, арешт на рахунки накладено, однак грошові кошти на рахунках відсутні.

Відповідно до відповіді Управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради за боржником тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності не зареєстровано.

03.09.2014 року державним виконавцем здійснено виходи за адресами боржника м. Нікополь, пр-т. Трубників, 38 та пр-т. Трубників, 56, де встановлено, що майно боржника, на яке може бути звернене стягнення в межах суми боргу, відсутнє, підприємство господарської діяльності не веде, про що складено відповідні Акти державного виконавця.

При цьому боржником надано копію оборотно-сальдової відомості за серпень 2014 року згідно якої за боржником зареєстровано будівля цеху 2ЦТНП-2 за адресою м. Нікополь, пр-т. Трубників, 56, що являє собою цілісний комплекс, вартістю 22 762 633, 33 грн. та зварювальна установка Термотул вартістю 1 141 911, 74 грн., яка згідно Договору застави основних засобів №12/С04-115-1/428 від 21.12.2012 року укладеного між боржником та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" перебуває в заставі останнього з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб", що виникають та/або виникнуть в майбутньому з Генеральної кредитної угоди №01/98-51/49 від 10.12.2010 року та з договорів, які укладені або будуть укладені в рамках зазначеного Генерального договору на здійснення кредитних операцій, а також змін до них.

15.09.2014 року виконавчою службою виставлені платіжні вимоги №№ 733, 734, 735, 736, 737, 738, 739 для стягнення коштів з арештованих рахунків боржника, які повернулися банками без виконання в зв'язку з відсутністю коштів.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

24.09.2014 року в порядку ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції винесена постанова ВП №43497023 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод електрозварювальних труб" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

24.11.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції наказ господарського суду Дніпропетровської області №904/2149/13 від 29.05.2013 року про стягнення 94 065, 81 грн. повернуто стягувачу оскільки майно боржника, на яке може бути звернене стягнення в межах суми боргу, відсутнє про винесена постанова ВП№43497023 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Спірна постанова отримана скаржником лише 14.01.2015 року (а.с.193) та не оспорюється органом державної виконавчої служби.

Передбачений статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк звернення зі скаргою на дії органів державної виконавчої служби обчислюється з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли відповідній особі стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки скаржником стало відомо про винесення спірної постанови лише 14.01.2015 року, то подана 19.01.2015 року скарга є поданою в межах строку, визначеного статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Позивача (стягувач, скаржник) вважає зазначену постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених дійсною Конституцією межах та відповідно до Законів України.

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України господарським судом розглядаються скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 Закону); зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 2 статті 30 Закону).

Згідно з частиною 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Частиною 3 статті 65 названого Закону встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленням стягувача.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в ході примусового виконання наказ №904/2149/13 від 29.05.2013 року органом державної виконавчої служби були виявлені рахунки в банківських установах відкритих боржником на яких грошові кошти відсутні.

Частина 5 статті 52 Закону передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 3 ст. 57 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

В ході вчинення виконавчих дій органом державної виконавчої служби було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.211, 212) від 28.05.2014 року із змісту якої вбачається, що у власності боржника є нерухоме майно, а саме будівля цеху 2ЦТНП-2.

24.09.2014 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Із аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 з подальшими змінами (далі - Інструкція) вбачається, що виконавчі дії мають бути проведені державним виконавцем в повному обсязі.

Пунктом 4.1.8. Інструкції передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Проте, після виявлення майна боржника, яке є власністю боржника, державний виконавець не вжив заходів щодо з'ясування можливості продажу частини майна - будівлі цеху 2ЦТНП-2 вартістю 22 762 633, 33 грн.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст.54 Закону).

Державним виконавцем не досліджено яким є розмір заборгованості боржника перед заставодержателем на момент вчинення виконавчих дій та не з'ясовано його співвідношення з дійсною вартістю заставного майна боржника, і відповідно не з'ясовано можливість звернення стягнення на заставне майно боржника в порядку абз. 3 ч. 3 ст. 54 Закону.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 2, 54, 43 Закону України "Про виконавче провадження" господарський суд вважає, що звернення стягнення на майно боржника в порядку примусового виконання допускається і за рахунок заставленого майна боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, у конкретно визначених випадках, та в свою чергу не забороняє здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває в заставі, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому, частиною 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.11.2014 року винесено заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 передчасно без дотримання вимог статті 11 Закону щодо здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню наказу у даній справі в повному обсязі.

Отже, скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції підлягає задоволенню.

Крім того, господарський суд вважає необхідним звернути увагу учасників судового процесу на положення частини 1 статті 51 Закону, відповідно до якої якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду. Відповідно до частини 3 цієї статті про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову від 24.11.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесену заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №43497023.

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя С.В. Мартинюк