Рішення № 42978233, 26.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3754/14-ц 26.02.2015 26.02.2015

Провадження №22-ц/784/190/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/784/190/15 Головуючий першої інстанції Корнешова Т.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Леванчука О.М.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

секретар судового засідання Кудра В.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2014 р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С ТА Н О В И Л А :

11 квітня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), що є правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), та факторинговою компанією «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу щодо вимог по кредитних договорах, які остання в той же день, на підставі договору факторингу, відступила позивачу.

У зв'язку з чим, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 1401/0107/88-002 (кредит фізичній особі - під заставу нерухомості) від 30 січня 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4

За умовами цього кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США на строк з 30 січня 2007 року по 30 січня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Між тим, внаслідок не належного виконання позичальником обов'язків за кредитним договором станом на 19 березня 2014 року прострочена заборгованість за кредитом складала 13 385,57 доларів США (133 317 грн. 60 коп.), з яких:

- 6707,12 доларів США (66 801 грн. 57 коп.) заборгованості за кредитом;

- 5121,21 доларів США (51 006 грн. 23 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 1557,24 доларів США (15 509 грн. 80 коп.) пені за останні 12 місяців перед звернення до суду.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 133 317 грн. 60 коп. заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3, заперечуючи проти позову зазначав, що позивач не має права вимоги, оскільки договір факторингу, на підставі якого він звернувся з позовом, є незаконним. До того ж, зазначав, що позивач не надав суду належних первинних документів щодо наявності заборгованості відповідача на час укладення договорів факторингу, а також не повідомив про підстави звільнення від доказування виникнення саме такого розміру заборгованості. Також, представник відповідача вказував на необхідність застосування позовної давності при вирішенні даного спору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2014 року позов задоволено у повному обсязі. З відповідача на користь позивача стягнуто 133 317 грн. 60 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені ним фактичні обставини свідчили про невиконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, а тому не повернені кредитні суми, заборговані відсотки і пеня підлягають стягненню з неї. При цьому, вважав, що доказів, які б спростовували викладені факти відповідач не надав, а тому його заперечення є необґрунтованими.

Між тим, колегія суддів апеляційного суду не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 30 січня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1401/0107/88-002 (кредит фізичній особі - під заставу нерухомості).

За умовами договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США на строк з 30 січня 2007 року по 30 січня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Натомість позичальник зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів частинами на позичковий рахунок щомісяця згідно з графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору (п. 3.1), а також в період з 1 по 10 число включно сплачувати проценти за користування кредитом за попередній місяць (п. 3.3). Кількість днів у році для обрахування процентів визначена у 360 днів (п. 3.2).

Згідно з пунктом 10.5 договір діє з дня його підписання і до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Крім того, сторони передбачили у кредитному договорі (ст. 8) відповідальність позичальника за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або строків сплати процентів за користування кредитом у формі пені за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Кількість днів у році приймається - 360.

Позичальник зобов'язання за договором належним чином не виконувала. У зв'язку з чим 15 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 був виданий виконавчий напис № 4798. Цим виконавчим написом були задоволені вимоги ПАТ «Сведбанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 на погашення заборгованості ОСОБА_4 на загальну суму 8303,33 долари США. Заборгованість складалася із заборгованості за кредитом 6707,12 доларів США, заборгованості за процентами 1596,21 доларів США та 12 884 грн. 21 коп. пені за період з 11 жовтня 2007 року по 6 липня 2010 року.

Вказаний виконавчий напис був звернутий до виконання. Однак, на сьогодні не виконаний.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та факторинговою компанією «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу щодо вимог по кредитних договорах.

В той же день між факторинговою компанією «Вектор Плюс» та позивачем був укладений договір факторингу щодо цих же вимог і позивач набув статусу кредитора за кредитним договором № 1401/0107/88-002 від 30 січня 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4

Згідно з Реєстром заборгованостей боржників, який є додатком до вказаного договору факторингу, позивач придбав заборгованість ОСОБА_4 по основній сумі кредиту станом на 28 листопада 2012 року в сумі 6707,12 доларів США (а. с. 37).

З роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року вбачається, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про стягнення звернення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Однак, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, а також не застосував наступні норми закону, у зв'язку з чим дійшов правовбезпідставного висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі.

Так, відповідно до положень ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Як зазначалося вище, сторони (Банк і позичальник ОСОБА_4) встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 30 січня 2012 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту восени 2007 року, що підтверджує і вчинений нотаріусом виконавчий напис. Заборгованість за кредитом на той час складала 6707,12 доларів США. У той час як з вимогами про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся 11 квітня 2014 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати як таке, що ухвалене внаслідок невірного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Таким чином, на користь позивача в межах позовної давності, строк якої складає три роки, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з 11 квітня 2011 року до 30 січня 2012 року, що складала 1650 доларів США, згідно з графіком (а. с. 40), передбачені договором проценти за користування кредитом та пеню за період, зазначений в позовній заяві.

З огляду на це, заборгованість за кредитним договором станом на 19 березня 2014 року (в межах позовних вимог) складає 25 522 грн. 06 коп. З яких:

- 16 434 грн. (1650 доларів США х 9,96 грн.) заборгованість за кредитом;

- 6831 грн. 96 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 11 квітня 2011 року по 30 січня 2012 року (302 дні), за період з 31 січня 2012 року по 19 березня 2014 року (2 роки 47 днів) ((1650 х 14%) х 302) + (1650х14%) х 360) + (1650х14%) х 360) + (1650х14%) х 47) = = 193,78 + 492,16 = 685,94 доларів США х 9,96 грн.)).

- 2256 грн. 10 коп. пені за 12 місяців, що передували зверненню з позовом (16434 х 0,042 х 60/100 = 414,14 грн.)+(16434 х 0,039 х 64/100=410,20 грн.)+(16434хх 0,036 х 242/100 = 1431,73 грн.).

У зв'язку з чим, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 255 грн. 22 коп. на відшкодування судового збору за позовну заяву. З позивача на користь позивача підлягає стягненню 539 грн. 34 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу. Внаслідок зарахування, позивач повинен відкошувати відповідачу 284 грн. 11 коп. за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 1401/0107/88-002, укладеним 30 січня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4, на загальну суму 25 522 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 06 коп., що складаються з 16 434 грн. заборгованості за кредитом, 6831 грн. 96 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 2256 грн. 10 коп. пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_4 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 11 коп. на відшкодування судових витрат, сплачених за апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: