Рішення № 42978142, 25.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6315/14-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/171/15 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 49 25.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 29.08.1998 року по 20.09.2013 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народилися діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, просила суд стягнути з нього на утримання дітей кошти в розмірі по 1000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 01.10.2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі по 1 000 грн. на кожну доньку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.10.2014 року і до досягнення ними повноліття.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) до досягненнями ними повноліття. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що він тимчасово не працює та перебуває на обліку як безробітний в Ірпінському міському центрі зайнятості Київської області, у зв'язку з чим він не в змозі виплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі, який визначений судом.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 182 та 183 СК України, та прийшов до висновку, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по матеріальному утриманню дітей, може надавати утримання в розмірі 1000 грн. щомісяця на кожну дитину, які знаходяться на утриманні позивача.

Проте, колегія суддів повністю не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування судом норм матеріального права.

Як встановлено судом, з 29.08.1998 року по 20.09.2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей в добровільному порядку не надає.

Відповідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів суди, відповідно до ст. 182 СК України, мають враховувати наступні обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 184 СК України суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Позивач посилалась у своєму позові на те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, а тому просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі. Хоча позивач не надала суду доказів про мінливість доходу відповідача, суд першої інстанції врахувавши, що відповідач не заперечував щодо отримання ним заробітку не регулярно, прийшов до висновку, що він може надавати допомогу на утримання дітей у твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 1000 грн. щомісячно на кожну дитину.

З висновками суду щодо стягнення аліментів в твердій грошовій сумі - судова колегія погоджується. Однак, не може погодитись із висновками суду в частині визначення розміру аліментів, що можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки такі висновки зроблені без врахування вимог ст.ст. 183, 184 СК України.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При ухваленні рішення та визначенні розміру аліментів на утримання дітей, судом першої інстанції не взято до уваги заперечення відповідача, які містяться в матеріалах справи, не враховано матеріальне становище платника аліментів, не надано належної оцінки довідці з Державного центру зайнятості Ірпінського МЦЗ.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на поясненнях та доказах, наданих позивачкою.

Як вбачається з письмових заперечень, відповідач зазначає, що на даний час перебуває на обліку як безробітний в Ірпінському МЦЗ з 18.07.2014 року по теперішній час. Має мінливий дохід, оскільки заробляє на життя тимчасовими заробітками. Сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. щомісяця на обох дітей немає можливості, просив суд стягнути з нього аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) на обох дітей.

Згідно довідки Ірпінського МЦЗ в№ 260/06-10 від 28.10.2014 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Ірпінському МЦЗ з 18 липня 2014 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», від 28 грудня 2014 року встановлено у 2015 році прожитковий мінімум для дітей відповідного віку із 01 січня 2015 року в розмірі 1286 грн. При визначенні розміру аліментів колегія суддів враховує, що докази про доходи як позивача, так і відповідача в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, а також виходячи із того, що відповідач не надав доказів працевлаштування і має мінливий, нерегулярний дохід, колегія суддів визначає розмір аліментів на утримання дитини із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в твердій грошовій сумі в розмірі 643 грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів, із зменшенням розміру аліментів з 1000 грн. до 643 грн. на кожну дитину.

На підставі викладеного та керуючись 60, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 180, 182-184 СК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2014 року змінити в частині визначення розміру аліментів, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1, визначивши розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 643 грн. щомісяця на кожну дитину.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: