Рішення № 42977313, 05.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1305/2215/12 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 22-ц/783/213/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Гриновця Б.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ "Фідобанк" 710 132 грн. 78 коп. заборгованості за кредитними договорами та 3219 грн. судового збору, а всього 713 351 грн. 78 коп.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання додаткових угод, визнання недійсними договорів поруки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов.

Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликаються на те, що 21.08.2013 року до матеріалів справи долучений висновок №7699 судово - економічної експертизи, в якому експертом було підтверджено суми заборгованості заявленої ПАТ "Ерсте Банк" у зв'язку з тим, що банком не надано дебетово - кредитові обороти по рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 із призначенням платежів за період з 21.08.2007 року по 28.09.2012 року, а також судовим експертом встановлено, що після укладання Додаткових угод №2 від 14.01.2012 року умови кредиту для позичальника змінилися. Банком змінено графік погашення по кредитних договорах, однак не поставлено до відома про це позичальників.

Представник ПАТ "Фідобанк" в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, таку слід задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 листопада 2007 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у відповідності до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 17 000 доларів США із сплатою 10, 99 % терміном до 25 листопада 2014 року.

27 серпня 2007 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 35 000 доларів США зі сплатою 12 % терміном до 20.08.2027 року.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань між банком та ОСОБА_2 були укладені договори іпотеки та застави.

Крім того в забезпечення виконання кредитних договорів, між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 було укладено 26.11.2007 року та 27.08.2007 року договори поруки, у відповідності до яких останній поручався перед банком за зобов'язання ОСОБА_2 по кредитних договорах від 26.11.2007 року та 27.08.2007 року.

У вересні 2011 року на підставі звернення ПАТ "Ерсте Банк", приватним нотаріусом були вчинені виконавчі написи про звернення стягнення на майно ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16 лютого 2012 року, дані виконавчі написи визнано такими, що не підлягають виконанню (рішення вступило в законну силу).

В листопаді 2012 року ПАТ "Ерсте Банк" звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором від 26.11.2007 року та 27.08.2007 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов в якому просили розірвати додаткові угоди до кредитних договорів від 26 листопада 2007 року та визнати недійсними договори поруки укладені між банком і ОСОБА_3 26.11.2007 року та 27.08.2007 року.

Задовільняючи первинний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач (ПАТ "Фідобанк" як правонаступник ПАТ "Ерсте Банк") умови кредитних договорів виконав, надав кредитні кошти ОСОБА_2, однак остання в порушення вимог кредитних договорів, не виконувала своїх зобов'язань, і як наслідок, станом на 01 квітня 2014 року допустила заборгованість в сумі 710 132, 78 грн. (згідно розрахунку який долучений до матеріалів справи), відтак дана сума підлягає солідарному стягненню, як з боржника так і з поручителя (відповідача по справі). А оскільки задоволено первинний позов, то підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачав.

Однак погодитись з такими висновками суду в повній мірі не можна.

Як зазначалося вище на вимогу банку в 2011 році приватним нотаріусом вчинявся виконавчий напис про звернення стягнення на майно боржника. В подальшому даний виконавчий напис за рішенням суду (яке набрало законної сили) визнано таким, що не підлягає до виконання.

При цьому рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16 лютого 2012 року встановлено, що вказані в виконавчих написах суми боргу не можна вважати безспірними. Також ПАТ "Ерсте Банк" не надавалися приватному нотаріусу первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, нарахування сум штрафних санкцій та відсотків.

В ході розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням відповідачів (боржника та поручителя) ухвалою суду від 19 квітня 2013 року було призначено судово - економічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання - чи підтверджується документально нарахована ПАТ "Ерсте Банк" заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору від 26.11.2007 року станом на 28.09.2013 року? Чи підтверджується документально нарахована ПАТ "Ерсте Банк" заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №014/3530/5/07/115 від 26.11.2007 року станом на 28.09.2013 року? Чи змінилась сума оплати (в бік збільшення або ж зменшення) та умови кредиту для позичальника ОСОБА_2 після укладення додаткової угоди №2 від 14.01.2010 року до вищевказаних кредитних договорів?

На виконання ухвали суду Львівський НДІСЕ неодноразово заявляв клопотання про пред'явлення ПАТ "Ерсте Банк" додаткових матеріалів необхідних для дачі висновку.

Згідно висновку №7699 судово - економічної експертизи від 21 серпня 2013 року, відповідно поданих на дослідження документів, підтвердити нараховану ПАТ "Ерсте Банк" заборгованість ОСОБА_2 по кредитних договорах від 26.11.2007 року та від 27.08.2007 року станом на 28 вересня 2013 року не виявляється можливим.

По третьому питанні експерт дав відповідь, що після укладення додаткових угод від 14.01.2010 року до кредитних договорів умови кредитів для позичальника ОСОБА_2 змінилися (щомісячна сума оплати основного боргу збільшилась на 9,40 доларів США).

Вищезгаданий висновок експертизи дає підстави суду, який не має спеціальних економічних знань вважати, що з наданих банком первинних документів на дослідження, не виявляється встановити наявність простроченої заборгованості ОСОБА_2 перед банком станом на 28 вересня 2013 року, а отже і недоведеність банком підстав для звернення з позовом до суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Не представлення банком на запит експерта відповідних документів для дослідження без яких неможливо проведення експертизи у відповідності до ч. 1 ст. 146 ЦПК України свідчить про недоведення банком наявності заборгованості.

А відтак все вищенаведене свідчить, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення первинного позову та стягнення достроково з відповідачів заборгованості за кредитними договорами.

Що ж стосується зустрічного позову, то згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст..554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється у тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов'язання.

Судом та матеріалами справи встановлено, що в забезпечення виконання грошового зобов'язання укладено договір поруки з ОСОБА_3, який поручився за виконання кредитного договору від 26.11.2007 року та від 27.08.2007 року.

Однак як з'ясовано вище до вищезгаданих договорів укладалося ряд додаткових угод між банком та ОСОБА_2

При укладенні зазначених угод поручитель присутнім не був, умови цих додаткових угод до нього не доводились.

Згідно висновку судово - економічної експертизи №7699 від 21 серпня 2013 року, після укладення додаткового договору від 14.01.2010 року до кредитного договору умови позичальника ОСОБА_2 змінилися, щомісячна оплата основного боргу збільшилась на 9,40 доларів США.

Збільшення щомісячної оплати основного боргу відбулося без участі відповідача (поручителя) і останній про зміни умов договору кредиту не повідомлявся та не давав на це згоди. Зміна умов кредитування призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

А відтак договори поруки вважаються припиненими.

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та визнання оспорюваних договорів поруки припиненим.

Також слід вирішити питання судових витрат та стягнути з ПАТ "Фідобанк" в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 120 грн. судового збору та 8 844 грн. витрачених на проведення експертизи.

В решті рішення ухвалено з дотриманням норма матеріального та процесуального права.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п.1, 4 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2014 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ПАТ "Фідобанк" 710 132 грн. 78 коп. заборгованості за кредитним договором та 3219 грн. судового збору, а всього 713 351 грн. 78 коп. та відмови в задоволенні позову в частині визнання припиненими договорів поруки - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати припиненими договори поруки від 26 листопада 2007 року, 21 серпня 2007 року укладеними між банком та відповідачем ОСОБА_3.

Стягнути з ПАТ "Фідобанк" в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 120 грн. судового збору та 8 844 грн. витрачених на проведення експертизи.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: