Ухвала суду № 42974798, 04.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1695/15 Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко Н.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Мелітопольська стоматологічна поліклініка» про порушення соціального права інваліда війни на позачергове зубопротезування, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Мелітопольська стоматологічна поліклініка» про порушення соціального права інваліда війни на позачергове зубопротезування, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2015 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4) частини 1 статті 311 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 є посилання на те, що суд першої інстанції взагалі не повинен був призначати справу до розгляду, оскільки провадження у справі було зупинено в зв'язку з призначенням комплексної медично-стоматологічної експертизи. Апелянт також зазначає, що провадження в справі не відновлювалося, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Цей довід апеляційної скарги спростовується наступним.

Так, з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.03.2014 року за клопотанням ОСОБА_2 було призначено судову комплексну медично-стоматологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи (т. 1, а. с. 235-236)

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.11.2014 року було відновлено провадження у даній справі - з тих підстав, що позивачем не проведено попередню оплату проведення експертизи. Призначено судовий розгляд справи на 01 грудня 2014 року на 14 годин 00 хвилин (т. 2, а. с. 152).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються його незгоди з висновком суду щодо залишення позовної заяви без розгляду. ОСОБА_2 вважає, що відсутня друга поспіль неявка позивача в судове засідання, а тому оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

В судове засідання, яке було призначено на 01.12.2014 року позивач не з'явився, проте з матеріалів справи видно, що він не отримав судову повістку та копію ухвали суду від 04.11.2014 року, оскільки це поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату - з відміткою пошти про закінчення строку зберігання (т. 2, а. с. 155-157).

Представник відповідача подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання (т. 2, а. с. 159).

Тому в матеріалах справи є довідка про те, що в силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося - в зв'язку з неявкою сторін (т. 2, а. с. 193).

Наступне судове засідання було призначено на 11.12.2014 року о 09 год. 00 хв. Про час і місце розгляду справи сторони були належним чином повідомлені (т. 2, а. с. 194-196).

В судове засідання, яке призначено на 11.12.2014 року, сторони з'явилися. Оскільки позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні подав заяву про доповнення підстав позову, розгляд справи відкладено на 24.12.2012 року, сторонам особисто (під підпис) видано судові повістки в наступне судове засідання, яке призначено на 24.12.2014 року о 10 год. 00 хв. (Журнал судового засідання та розписки про отримання судових повісток - в т. 2, а. с. 199-200; 201-203).

15.12.2014 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про постановлення окремої ухвали відносно посадової особи КУ «Бюро судово-медичної експертизи» м. Дніпропетровська - в зв'язку з відмовою проведення безкоштовної експертизи (т. 2, а. с. 208).

В судове засідання, призначене на 24.12.2014 року сторони з'явилися. В зв'язку з вищевказаною заявою в судовому засіданні спочатку вирішувалося клопотання ОСОБА_2 щодо постановлення окремої ухвали відносно посадової особи КУ «Бюро судово-медичної експертизи» м. Дніпропетровська. Для вирішення цього питання головуючий суддя вийшов до нарадчої кімнати. В цей час позивач ОСОБА_2 покинув судове засідання та не був присутнім при проголошенні ухвали суду від 24.12.2014 року. В зв'язку з даною обставиною розгляд справи було відкладено на 13.01.2015 року о 14 год. 00 хв. (т. 2, а. с. 22-223; 224). Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (т. 2, а. с. 225-229).

В судове засідання, призначене на 13.01.2015 року позивач ОСОБА_2 не з'явився.

Постановивши 13.01.2015 року ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що має місце друга поспіль неявка позивача в судове засідання. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд виходив з того, що ОСОБА_2 24.12.2014 року до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, а також, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання, призначене на 13.01.2015 року (а. с. 231).

З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо.

Згідно пункту 3) частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 9) частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту статті 207 ЦПК України вбачається, що ця процесуальна норма містить вичерпний перелік підстав для залишення заяви без розгляду і містить в собі 9 пунктів, в яких детально прописано за яких обставин може суд вправі залишити заяву без розгляду.

Виходячи з аналізу змісту статті 207 ЦПК України, слід зазначити, що підстави для залишення заяви без розгляду, вказані у відповідних пунктах цієї статті, є окремими підставами, а тому їх застосування в сукупності неможливе. Суд першої інстанції мав право застосувати приписи пункту 3) частини 1 статті 207 ЦПК України в судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2014 року - в зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_2 покинув судове засідання до закінчення розгляду справи і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Визначати залишення позивачем ОСОБА_2 зали судового засідання 24.12.2014 року таким, як його перша неявка в судове засідання, а його неявку в судове засідання, призначене на 13.01.2015 року, вважати другою неявкою - неможливо, оскільки це не передбачено нормами процесуального закону.

За таких обставин суд мав розглянути справу і ухвалити рішення по суті позовних вимог, а тому застосування судом положень статті 207 ЦПК України є хибним.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2015 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: