Ухвала суду № 42973640, 19.02.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/155/2015(м)

266/3489/14-ц

Категорія 46 Головуючий у 1-й інстанції Митрофанова Є.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Осипчук О.В., Супрун М.Ю.

при секретарі Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року в справі за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Приморська», Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року №6/27-3035 «Про прийняття в міську комунальну власність частини гуртожитку по АДРЕСА_2 з майном, яке перебуває на балансі державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», до комунальної власності була передана частина гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_3 будучи зареєстрованим у спірній кімнаті з 29 січня 2003 року, а його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30 жовтня 2007 року, в гуртожитку не проживають більше 6-ти місяців, мають заборгованість по сплаті комунальних послуг в розмірі 390 грн. 30 коп. На підставі цього просив визнати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_2.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року у задоволені позову Виконавчого комітету Маріупольської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності третьої особи КПП «Керуюча компанія «Приморська», яка надала відповідну заяву.

Представник позивача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Катан І.М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, діюча в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_7, представник Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Балюра Р.С., прокурор відділу прокуратури Донецької області Голубнича О.О., заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність відповідачів без поважних причин за зареєстрованим їх місцем постійного проживання понад встановлені законом строки.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 з 29 січня 2003 року є наймачем та зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_2, відповідачка ОСОБА_4 та їх неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані у зазначеному жилому приміщенні з 30 жовтня 2007 року постійно, як члени сім'ї наймача.

Згідно рішення Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року №6/27-3035 частина гуртожитку, де знаходиться спірне жиле приміщення, в будинку АДРЕСА_2 прийнята у міську комунальну власність та передана на баланс ККП «КК «Приморська».

Виходячи зі змісту ст.ст. 71,72 ЖК Української РСР відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суди повинні встановити факт відсутності особи у жилому приміщенні понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав суду акт від 27 лютого 2014 року, зі змісту якого вбачається, що комісією в присутності мешканців гуртожитку ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проводилась перевірка кімнати АДРЕСА_2, за результатами якої встановлено, що відповідачі, будучи зареєстрованими у вказаному жилому приміщенні, не проживають за цією адресою більше шести місяців.

Проте, допитані в судовому засіданні свідки спростували відомості, викладені в цьому акті. Зокрема, мешканці гуртожитку ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також начальник відділу обліку та забезпечення жилою площею управління міського майна Малюга Д.О., який входив до складу комісії, показали, що кімната відповідачів на предмет їх проживання не перевірялась, акт був складений в приміщенні гуртожитку загального користування. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що акт ними був підписаний поспіхом, з його змістом вони не знайомилися, причини та мета його складення їм не повідомлялася. Відповідачі тривалий час є їх сусідами, останній рік постійно зустрічаються з ними в приміщенні гуртожитку і достовірно знають, що кімната АДРЕСА_2 є їх постійним місцем проживання.

Крім того, як правильно зазначив суд, даний акт не містить конкретного періоду часу та посилання на причини відсутності відповідачів в спірній кімнаті гуртожитку.

Також, не є підтвердженням наявності обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги і акт від 30 квітня 2014 року на предмет проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_1. Акт підписаний тільки членами комісії, з його змісту не вбачається зі слів яких сусідів був встановлений факт проживання відповідачів за цією адресою та який період часу.

Посилання на наявність у відповідачів у власності іншого нерухомого майна, оформлення на ім'я власника особових рахунків та договорів про надання комунальних послуг за іншою адресою, зазначення цієї адреси в шкільному журналі, в розумінні ст.71 ЖК Української РСР України є безпідставним, оскільки не свідчить про відсутність відповідачів понад встановлені законом строки без поважних причин у спірному жилому приміщенні і не позбавляє останніх права користування цим приміщенням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, як це передбачено ст.ст. 10,60 ЦПК України, на підтвердження відсутності відповідачів без поважних причин за зареєстрованим місцем їх проживання, понад строки встановлені ст.71 ЖК Української РСР.

Нових доказів чи обставин які не були предметом розгляду суду першої інстанції апелянтом не наведено. Доводи ж, викладені у апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 121 грн. 80 коп., сплата якого ухвалою апеляційного суду від 05 лютого 2015 року апелянту була відстрочена до розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача Виконавчого комітету Маріупольської міської ради відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Виконавчого комітету Маріупольської міської ради судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп. (Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) отримувач коштів Артемівське УК/м.Артемівськ/22030001, Код ЄДРПОУ 37868870, банк отримувач ГУДКС України у Донецькій області, Код МФО 834016, р/о 31212206780015, код класифікації доходів 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України 050)» (ознака 80).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: