Ухвала суду № 42972242, 26.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р.Справа № 820/16574/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 820/16574/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України третя особа Міжрегіональне Головне управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України (далі по тексту - відповідач), третя особа Міжрегіональне Головне управління Міндоходів, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення форми "В4" №0000224110 про начебто завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 21 659 384, 00 грн., форми "В1" №0000214110 про начебто завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 15 590 753, 00 грн. і штрафних санкцій в сумі 7 7795,376, 50 грн. та форми "Р" №0000234110 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ в сумі 442 802, 00 грн. та штрафної санкції 221 401 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000214110, 0000224110, 0000234110 від 27.05.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року в частині задоволення адміністративного позову, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, взято на податковий облік в органах державної податкової служби у м. Лисичанську, 24.12.2002р. за № 637, станом на момент перевірки перебував на обліку у відповідача (взято на облік від 04.10.2010р. № 67/29- 011).

Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, результати якої оформлені актом № 48/28-05-41/32292929 від 07.05.2014 року.

Згідно висновків акту № 48/28-05-41/32292929 від 07.05.2014 року встановлено порушення позивачем п.198.3, ст. 198 ПК України, тобто завищено податковий кредит на 22102186 грн.; п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 ПК України: завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року на суму 21659384 грн.; п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК України занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року на суму 442802 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету за лютий 2014 року у розмірі 442802 грн.; п.200.4 ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на суму 15590753 грн.

На підставі акту перевірки за №48/28-05-41/32292929 від 07.05.2014 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення форми "В4" від 27.05.2014 року № 0000224110 на суму 21659384 грн., форми "В1" від 27.05.2014 року №000214110 на суму 15590753 грн. за основним платежем та 7795376,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), форми "Р" від 27.05.2014 року № 000234110 на суму 664203 грн.

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, однак скарги на висновки акту перевірки були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погодившись з ухваленими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями форми "В4" від 27.05.2014 року № 0000224110 на суму 21659384 грн., форми "В1" від 27.05.2014 року №000214110 на суму 15590753 грн. за основним платежем та 7795376,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), форми "Р" від 27.05.2014 року № 000234110 на суму 664203 грн. позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність ухвалення податкових повідомлень - рішень форми "В4" від 27.05.2014 року № 0000224110, форми "В1" від 27.05.2014 року №000214110, форми "Р" від 27.05.2014 року № 000234110, а тому зазначені податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Отже, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської. Придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи у акті перевірки було відображено, що згідно з поданою позивачем до контролюючого органу податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2014 року від 19.03.2014 року № 9014488889 та додатками наданим до декларації: - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 21659384 грн.

Згідно змісту поданої декларації вбачається, що у лютому 2014 року реалізації нафтопродуктів позивач не здійснював. Підприємство надавало послуги з оренди приміщення, обладнання, автотранспорту, водопостачання, електроенергії, теплоенергії та інші послуги не пов'язані з основним видом діяльності позивача.

Рядок 7 "Послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України" задекларовано у сумі 793406 грн., крім того податок на додану вартість - 158681 грн. Перевіркою достовірності визначення встановлено, що позивач отримував послуги від ТОВ "НИПТ" та від ТОВ "Територія корпоративної культури".

Загальна сума податкових зобов'язань (рядок 9) склала 660960грн., за результатами перевірки - 660960 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, фактична сума податкових зобов'язань за лютий 2014 року, яка нарахована відповідно до ст. 187 ПК України, встановлена в розмірі - 660960 грн.

Згідно довідки, виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 06.03.2014 року, основним видом діяльності позивача є 19.20 - виробництво продуктів нафтоперероблення.

За період, який підлягав перевірці, позивач не здійснював переробку нафти та виробництво і реалізацію нафтопродуктів. З березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з нерентабельністю виробництва.

Згідно листа від 12.06.2012 року за №Д011471 (вх. від 14.06.2012 № 1601/10) встановлено, що відповідно до рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" від 01.03.2012 року діяльність позивача з виробництва нафтопродуктів зупинена на період проведення позапланового ремонту. У зв'язку чим, обсяги реалізації нафтопродуктів відсутні (р.1А- 1 977 732 грн.), але лишилися витрати підприємства пов'язані з придбанням електроенергії, природного газу, пожежної охорони та інші, які і формують податковий кредит (р. 10.1 А - 43 747 156 грн.).

З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та фінансову возвратну допомогу, а саме відповідно до наступних договорів:

- договору № 10013/06479 Д від 18.12.2013 року, згідно якого ОАО "НК "Роснефть" надає позивачу кошти для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності у розмірі 70000000 (сімдесят мільйонів) доларів США. Відсоткова ставка за користування займом встановлюється в розмірі 1,5%.

Згідно умов вищевказаного договору вбачається, що за рахунок отриманого кредиту та фінансової допомоги позивач поповнює власні оборотні кошти, в результаті чого сплачує за отримані товари (роботи, послуги) та формує податковий кредит, без наявної на те розумної економічної причини (ділової мети), що складає передумови в подальшому декларувати від'ємне значення з податку на додану вартість та відповідно бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок яких в майбутньому буде погашено отриману фінансову допомогу та отримані кредити.

Колегія суддів зазначає, що згідно показників, відображених в рядках 10 - 17 Декларації за лютий 2014 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбанням товарів (робіт, послуг) та послуг отриманих від нерезидента, місце постачання знаходиться на митній території України.

Так, до складу податкового кредиту лютий 2014 року включено: обсяг придбання товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року складає 108103981 грн., крім того сума податку на додану вартість 21620796 грн., сума податкового кредиту у рядку 17 декларації складає - 22320074 грн.

Основними постачальниками позивача у лютому 2014 року були: ТОВ "Інспекторат Україна" відповідно до укладеного договору від 30.06.2011 № 100 про надання послуг за контролем якості; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до укладених договорів від 24.12.2012 № ЛНП2013-ПР та від 10.12.2013 року № 060/14-ПР про постачання та транспортування газу природного; ТОВ "РН Коммерс" відповідно до укладених договорів від 01.01.2013 року № 0001ПЦ та від 31.08.2012 року № 1 про постачання енергії 1 та 2 классу; ТОВ "Северодонецькі металеві вироби" відповідно до укладених договорів від 28.10.2013 року № 020102-0538, від 04.02.2014 року №0402/14-1, № 020101-0145, від19.02.2014 року №020120-0178, від 24.02.2014 року №2402/4-1, від 13.02.2014 року №050200-0236 про поставку металевих труб; ДП "Лисичанське СУ 10" відповідно до укладеного договору від 06.09.2013 року № 020201-0326 та від 17.09.2014 року №020202-0376 про виконання робіт з ремонту; ТОВ "Тара-Маркет", відповідно до укладеного договору від 04.07.2013 року № 020203-0261 про ремонтно-будівельні роботи.

Згідно декларації з акцизного податку за лютий 2014 року від 19.03.2014 року за № 9014302068 розділ В: - код операції В1 - податкові зобов'язання по операціях з реалізації вироблених в Україні нафтопродуктів, скрапленого газу відсутні; - код операції В2 - податкові зобов'язання по операціях з реалізації вироблених в Україні нафтопродуктів, скрапленого газу з метою власного споживання становить 27351,84 грн.

Податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок взаємовідносин з наступними контрагентами.

Відповідно до договору укладеного позивачем з ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (далі по тексту - НАК "Нафтогаз України"), позивач придбавав газ природний згідно договорів постачання від 24.09.2012 №ЛНП2012-ПР з додатковою угодою від 01.10.12 р. № 1 та від 24.12.2012 № ЛНП2013-ПР.

Згідно умов вищевказаних договорів передбачено постачання позивачу імпортованого природного газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", для власних потреб в обсязі 16 850 тис. куб. м.

Реальність укладених договорів підтверджується податковими накладними, актом приймання-передачі природного газу, звітами про використання газу на установах, актами на списання газу платіжними дорученнями.

До складу податкових зобов'язань позивача за лютий 2014 року було також включено податкові накладні на реалізацію теплоенергії та пару, отриманих за рахунок споживання природного газу на ТЕЦ, а саме: ДП ЛСУ №10 від 15.02.2013 року № 050104-0453, ТОВ "Інспекторат Україна" № 2 від 29.12.2012 року та № 2 від 30.12.2013 року, "РН Бизнессервис -Украина" № ТБС-216 від 29.12.2012 року, Луганська дирекція УГППС "Укрпочта" № 135/80 від 29.12.2012 року, ТОВ "Тара-Маркет" №7 від 01.12.2013 року, ТОВ Мединский і К" №3 від 01.01.2013 року, ВО "Домобудівельник" № 050104-0502 від 16.02.2013 року, № 3050101-0502 16.02.2013 року, ОСОБА_1 №2 від 11.02.2013 року, ДП "Донецька залізниця" № Д/В 14059/НЮ від 29.01.2014 року.

Крім того, позивачем було укладено договір від 01.01.2013р. № 000-1 ПЦ з ТОВ "РН Коммерс" на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач придбавав електроенергію через мережі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".

Реальність укладеного договору підтверджується податковими накладними, актом фактичного постачання електричної енергії, протоколом узгодження вартості та об'єму постачання електричної енергії, довідкою про розподіл енергії за цехами та службами підприємства, платіжними дорученнями.

Постачальником електроенергії та наданням послуг з перетікань електроенергії у лютому 2014 року, було ТОВ "ЛЕО". Постачання електроенергії та надання послуг з перетікань електроенергії відбувалось згідно договору від 01.12.2006 року № 100.

Згідно умов зазначеного договору постачальник - ТОВ "ЛЕО" продає електричну енергію споживачу - позивачу для забезпечення потреб електричних установок споживача.

Реальність вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актом про надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за лютий 2014 року та платіжними дорученнями.

До складу податкових зобов'язань позивача за лютий 2013 року було включено податкові накладні на реалізацію електроенергії та з послуг перетікань електроенергії, отриману від ТОВ "РН- Коммерс" та ТОВ "ЛЕО", а саме: ПАТ "Київстар" від 01.01.2013 № 172; ТОВ "РН Бізнессервіс Украина" від 29.12.2012 № ТБС-216; ТОВ "РН Коммерс" від 29.12.2012 № 2; ПАТ "ЛНП" від 29.12.2012 № 383; ТОВ "Інспекторат Україна" від 30.12.2013 № 2; Луганська дирекція УГППС "Укрпошта" №14 від 29.12.2012 № 4; ТОВ "Тара-Маркет" від 01.01.2013 № 7; ТОВ "Мединсьий і К" від 01.01.2013 № 3; ОСОБА_1 від 01.10.2013 № 3; ПрАТ "МТС" від 01.12.2013 № 27 АР/ЛУГ-13; ПАТ "ЛНП" від 25.08.2009 № 803/2009/АХ; ТОВ "ЛЕО" від 30.04.2010 року №ДСВ 100; ДП "ЛСУ №10" від 15.02.2013 № 050104-0453; ВО "Домобудівельник" від 30.04.2010 № Э-10; ФОП Подкуйко від 30.04.2012 року № 3-ел; ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" від 01.07.2009 № 1-009-е; КП Лисичанський з-д ЗБК від 30.04.2010 № 56; КП-52 Термоізоляція від 30.04.20100 № 56.

01.09.2013 року між позивачем (споживач) та ТОВ "Луганськвода" (постачальник) було укладено договір № 51-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати споживачу питну воду, а споживач своєчасно здійснювати сплату за надану воду.

Реальність вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

До складу податкових зобов'язань позивача за лютий 2014 року було включено податкові накладні на реалізацію послуг з водопостачання за рахунок придбаної питної води у ТОВ "Луганськвода", а саме: ПАТ "Укртранснафта" від 01.01.2010 року № 3052-10/058-00; ПАТ "ЛНП" від 12.12.2009 року № 76/20009/АХ; ТОВ "Інспекторат Україна" від 30.12.2013 року № 2; ДП Донецька залізниця від 10.02.2009 року № 09100/НІО, ТРЕСТ "Рубіжанськхімбуд" від 30.12.2008 року № Д-40-2008; ДП Донецька залізниця Красний лиман від 07.05.2009 року № Д/В-09504/ню; Луганська дирекція УГППС "Укрпошта" №14 від 29.12.2012 року № 4; ТОВ "Тара-Маркет" від 01.01.2013 № 7; ТОВ "Мединсьий і К" від 01.01.2013 № 3; ОСОБА_1 від 01.10.2013 № 3; ДП "ЛСУ №10" від 01.07.2009 № 19; ВО "Домобудівельник" від 30.12.2008 № Д-38-2008; ТОВ "РН Бізнессервіс Украина" від 29.12.2012 № ТБС-216.

28.08.2012 року між позивачем та ПАТ "Укртелеком" було укладено договір № 888311 про постачання телекомунікаційних послуг. Згідно умов цього договору є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж оператора телекомунікаційною мережею Укртелекому у точках взаємоз'єднання мереж, організованих для пропуску трафіку.

Реальність вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними та платіжними дорученнями.

До складу податкових зобов'язань позивача за лютий 2014 року було включено податкові накладні на реалізацію телекомунікаційних послуг (абонентської плати за телефон, послуг міжміського та міжнародного зв'язку) за рахунок придбаних телекомунікаційних послуг у ПАТ "Укртелеком", а саме: "Укртелеком" Філіал централизованн від 28.08.2012 року № 888311-129; ТОВ "РН Бізнессервіс Украина" від 03.01.2014 № 030501-0841; Луганська дирекція УГППС "Укрпошта";14 від 30.12.2013 року № 0305001-0840/5; ТОВ БФ "Зодчий" від 03.02.2014 року №030501-0078; ВО "Домобудівельник" від 16.01.2014 року №030501-0069; ПАТ "Укрспецтрансгаз" від 20.01.2014 року № 030501-0092; ТОВ "Інспекторат Україна" від 03.01.2014 року № 030501-0001; ТРЕСТ "РУБІЖАНСЬКХІМБУД" від 03.02.2014 року № 030501-0057; ТОВ "Мединсьий і К" від 03.02.2014 року № 030501-0208; ДП ЛСУ № 10 від 30.01.2014 року № 030501-0125; ПП "Лисспецьбудмонтаж" від 21.01.2014 року № 030501-0101.

13.12.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Інспекторат Україна" (виконавець) було укладено договір № 020203-0765 від 13.12.2013 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання надати результати проведених випробувань якості нафтової сировини (у вигляді оригіналу протоколу випробувань) та якості товарної продукції після її відвантаження в залізничний транспорт.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, актом приймання-здачі наданих послуг та платіжними дорученнями.

Згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, реєстру отриманих податкових накладних та первинних документів наданих в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які надавали послуг з ремонту технічного обладнання, споруджень та технічного обслуговування виробничих потужностей на об'єктах позивача, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме: договори з ДП "Лисичанське СУ-10", СДП "Промавтоматика" № 436 ЗАТ "Променергоавтоматика", ТОВ "Тара-Маркет", Колективне підприємство № 52 "Термоізоляція", НТЦ "Продтехдіагностика", ТОВ "Донбасзалізобетонбуд", ТОВ "Електропромремонт", ТОВ "Електропроектпроммонтаж", ТОВ "Електроналадка", ТОВ "Укренергомонтаж", ТОВ "Оріон-Україна", ТОВ "Компанія Максімет", ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", ПП "Дніпреммонтаж", ТОВ "Квадро", ТОВ "Рубіжанськхімстрой", ЗАТ "Лисичанськспецбуд", ТОВ "Манік-експрес", ТОВ "Укрпроммонтаж-21", ТОВ "Інвентум Україна", ТОВ "Лугспецпромсервіс", ТОВ "СК "Спеціалізована компанія "Енергосервіс", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ФОА ОСОБА_3, КП "Промхіммонтаж", ТОВ "Вітекс".

Позивачем сформовано податковий кредит у лютому 2014 року також за рахунок ремонтів та технічного обслуговування виробничих потужностей відповідно до вказаних договорів.

Для реалізації вказаних правочинів з ремонту та технічного обслуговування, позивач придбавав матеріал у наступних постачальників: ТОВ Виробничо-науковий центр "Трубосталь", ПП НВФ "Каролина", ТОВ "Крок-ГТ", ПАТ "Рідкісні гази", ТОВ "Тріос", МПП "ЕлекТех", МПП "Норма", ТОВ "Тріз", ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи", ПАТ завод "Павлоградхіммаш", ПрАТ "Промарматура", ТОВ "Хімлаборреактив", ПрАТ "Промавтоматика", ТОВ "КСК-Автоматизація", ТОВ НВП "Пластополімер ЛТД", ПНВО "Арбас", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Елекс-Торг", ПП "Золоте Руно", ТОВ "Заря", ПрАТ "Укрпромобладнання", ПрАТ "Сентравис Продакшн Юкрейн", ТОВ "ТМ Спецмаш", ТОВ СЙ-ІН "Інженіринг", ТОВ "Кларіант Україна", ТОВ "Промкомплект", НН "Укрметиз", ТОВ НВП "Техносервіс", ТОВ "Восток-Інвест", ПП "Донтехоборуд", Концерн "Союзенерго", ТОВ "Промтехтепло", ТОВ "Металленерготрейд", ТОВ "Інтех СА", ТОВ "Торговий дом Агрипол", ТОВ "Ами", ТОВ "Автосанмоторс", ПП "САГ", ТОВ "ВСП-Україна", ТОВ "СП Стройматеріали", ТОВ "Андреал", ТОВ "Омега-Авто", ТОВ "Східремсервіс", ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз", ТОВ "Промприбор", ТОВ "Агис-Сталь", ТОВ "ТПО "Аріста", ПП "Укрхименз", ТОВ "Монтаж-Агрострой", ТОВ "Ей Пі Ем Контролс". ПП "оскар-Т", ТОВ "Восток-Інвест-Сталь", ПП "Інвестдорсервіс", ПП "Северстройсервіс", ТОВ "Трем Україна", ТОВ "Т орговий дім "Астат ресурс", ТОВ "Мій офіс", ТОВ "Северодонецькі металеві вироби та конструкції", ПП "Дон-Сервіс Плюс", ТОВ "Евросвет-Луганс", ПП "Лисгум", ПАТ "ЛНП", ТОВ "Леко Трейд", Інтрейд Ко, ТОВ "Компанія "Максімет", ТОВ "Тетрейд", ТОВ "Арденін", ТОВ "Актем", ТОВ "Спектрінженіринг", ТОВ "Торговий дім "Руно", ТОВ "Іноваційні промислові системи", ТОВ "ТД "Гідромаш", ТОВ ТД "Турбосталь", ТОВ "Фокестон", ТОВ "Пожежно-технічне обладнання "Талан", ТОВ "Сінтеко-Плюс", ТОВ "НПО "Завод Сталевих Труб", ТОВ "Контингент-79", ТОВ "Електрорадіокомплект", ТОВ "Українська промислова компанія "Летех", ТОВ "Ємерсон", ТОВ "НВП "Укрізол", ТОВ "Юляна", ТОВ "Промтех Ресурс", ТОВ "Пром-Сталь", ТОВ "Харківмаш-Трейд", ТОВ "Бест Вей", ТОВ "Торговий Дом "Евромет", ТОВ "Уніхімтех Україна", ТОВ "ТК "Інтехресурс", ТОВ "Йокагава електрик Україна", ТОВ "Приват Капітал".

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується відповідними податковими накладними.

Крім того, у лютому 2013 року позивач отримував послуги з пасажирських перевезень від ТОВ "Мединський і К" (і.п.н. 322769705), відповідно до умов договору від 29.12.2012 року №020203-0528.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується відповідними податковими накладними.

У лютому 2014 року позивач отримував послуги з охорони від Управління державної служби охорони при ГУМВ України в Луганській області згідно договору від 01.01.2014 року № 6-М/627 та від 01.01.2014 року № 6-А/3551, а також послуги із забезпечення пожежної безпеки від ТОВ "Другий загін державної пожежної охорони" ((і.п.н. 087826312099), що підтверджується договором від 18.12.2013 року № 070100-0788.

До складу податкового кредиту згідно декларації за лютий 2014 року було включено податкові накладні отримані від ТОВ "Другий загін державної пожежної охорони" та Управління державної служби охорони при ГУМВ України в Луганській області.

Також, позивачем було сформовано податковий кредит у лютому 2014 року за рахунок придбання матеріалів та послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, по взаємовідносинах з Українським державним центром радіочастот, ПП "Хоневелл Україна", ТОВ "Енергостальпроеткт", Северодонецький НДІ, Луганськстандартметрологія, ДКТБ. М.С.О.Патона НАНУ, ПП "Евтол", ТОВ "тремоліт", ТОВ "Нірвана-Алчевськ", НТЦ "Екотрейд", Луганськ Ексім Транс", Луганський експертно-технічний центр". Центр-Інтернет України, ТОВ "Термінал", ТОВ "Набат", ТОВ "Доністал". ТОВ "Тріое Груп", СПУНП, ПП "еЕономіксофт", ТОВ РН-Бізнессервіс Україна, УМГ "Донбастрансгаз", ТОВ "Східдонбасгеологія", ІВН "Спецмонтажгаз", ДП Інформаційний центр, Українське державне підприємство, ПП ОСОБА_6, КП Понаснянське районне БТІ, ПП "Доріс", ТОВ "Голден Телеком", ПрАТ "МТС", ТОВ "Метал Кур'єр", ТОВ "Автогалс", ТОВ "Трансбуд", ТД "Армада", ТОВ "Проніус", Лисичанське КАТН-03328.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, зробленого на підставі того, що господарська діяльність позивача у перевіряємому періоді не направлена на отримання доходу, оскільки не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим може бути віднесена до податкового кредиту за лютий 2014 року лише в межах господарської діяльності, яку позивач здійснював протягом перевіряємого періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцям послуг за рахунок яких було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ (отримано доходи) у лютому 2014 року, а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту у лютому 2014 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку позивач здійснював у лютому 2014 року, колегія суддів вважає необґрунтованим на підставі такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 року № 397 було затверджено перелік суб'єктів господарювання, в яких обов'язково створюється відомча пожежна охорона і позивача віднесено до таких суб'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Аналогічні норми містить і Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.94 року № 299 (далі по тексту - Положення № 299) в редакції, яка діяла на час проведення перевірки).

Відповідно до п. 3 р. V Положення № 299 заходи цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають на господарському розрахунку, проводяться за рахунок коштів, що виділяються на загальновиробничі, адміністративно-управлінські та експлуатаційні витрати.

Згідно ч. 2 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що обсяг фінансування, який виділяється потенційно небезпечними об'єктами та об'єктами підвищеної безпеки для проведення необхідних заходів цивільного захисту, має становити не менше ніж 0,5 відсотка обсягу валового доходу такого об'єкта.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач згідно з нормами Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ідентифікується як об'єкт підвищеної небезпеки (ст. ст. 1, 9 Закону).

Так, об'єктом підвищеної небезпеки розуміється об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Безпечна експлуатація таких об'єктів потребує постійних витрат на забезпечення захисту людей та довкілля, утримання засобів ліквідації аварій у постійній готовності та технічно належному стані. Загальний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо експлуатації об'єктів підвищеної безпеки викладено в ст. 8 Закону № 2245.

Колегія суддів зазначає, що оскільки забезпечення заходів цивільного захисту віднесено до обов'язків суб'єкта господарювання, то, такі витрати можуть включатись до складу витрат згідно з пп. 138.12.2 ПК Українияк інші витрати господарської діяльності, стосовно яких розділу ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень на віднесення до складу витрат.

Обов'язок по підтриманню технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення зобов'язує позивача утримувати певну чисельність персоналу з виплатою йому заробітної плати, дотримання державних стандартів щодо забезпечення персоналу питною водою, належних санітарних умов праці (тепло, електропостачання, санітарні приміщення для зберігання одягу, миття, прання спецодягу, видача молока за шкідливі умови праці тощо), а тому придбання таких послуг має відбуватися незалежно від того чи виробляє підприємство нафтопродукти, чи тимчасово зупинилося для проведення ремонтних робіт.

Висновки акту, що містять посилання на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з придбання питної води, молока, послуг з хімчистки та прибирання приміщень послуг з доставляння працівників позивача на підприємство транспортом, забезпечення теплом є необґрунтованим.

Зазначені обов'язки передбачені для позивача також і колективним договором, невиконання якого тягне для підприємства адміністративну відповідальність та штрафні санкції.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2013 року за №808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів» затверджено перелік видів та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку діяльність.

Так, відповідно до зазначеної постанови, діяльність позивача пов'язана з нафтопереробкою та віднесена до такої, яка становить підвищену екологічну небезпеку.

Так, зокрема, виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний ремонт та технічна підтримка якого регламентується певними локальними нормативними актами, а також обов'язковими нормами, встановленими законодавством та є фактично складовою функції експлуатації. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність .

Колегія суддів зазначає, що для проведення періодичних капітальних та поточних ремонтів, реконструкцій позивач закуповувало товарно-матеріальні цінності в одному податковому періоді, а використовує їх в інших, оскільки ремонт або реконструкція може тривати достатньо великий час.

Податковим органом не доведено того, що купівля вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, що були придбані у лютому 2014, здійснено без мети використання у подальшій господарській діяльності.

Крім того, для проведення аварійних та непередбачуваних робіт позивач повинен відповідно до існуючих вимог мати резерв запасних частин, запірної арматури, пакувальних матеріалів, приладів, тощо які зберігаються певний час у складських приміщеннях на випадок аварій та зупинок. Недотримання цього правила також тягне встановлену законодавством відповідальність.

Отже, податковим органом в акті перевірки зроблено висновки, які не враховують ці обов'язки платника податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач має власну теплоелектроцентраль, яка виробляє парову та електричну енергію та відповідно до законодавства зобов'язане надавати послуги субабонентам незалежно від того, чи виробляються нафтопродукти.

Відмова у наданні таких послуг тягне відповідальність за зловживання монопольним становищем, а це потребує придбання сировини (газу, реагентів) для підтримки виробничої діяльності ТЕЦ.

Також, відповідачем було безпідставно не враховано, що у позивача існує обов'язок щодо підтримки технологічного обладнання в належному стані для чого в холодний період використовуються теплоносії на більшості установок навіть в період, коли виготовлення нафтопродуктів зупинено. На період ремонту підприємство також використовує пар для технологічних процесів ремонту (пропарювання) технологічних трубопроводів та ємкостей. Неможливим є безпечне функціонування технологічного підприємства без енергоресурсів (води, газу, електричної енергії), що не піддається сумніву, тому виключення з податкового кредиту господарських операцій щодо їх придбання є протиправним.

На постійній основі у позивача працюють очисні захисні споруди для зменшення негативного впливу на оточуюче природне середовище робота цеху потребує придбання реагентів для стаціонарних та пересувних лабораторій, тощо, а отже виключення з податкового кредиту таких операцій є неправомірним.

За технічними нормами та правилами в постійній роботі також перебуває азотна станція, що виробляє інертний газ (азот) для заповнення трубопроводів та ємностей для попередження пожеж та вибухів.

Для проведення постійного моніторингу за герметичним станом трубопроводів та ємностей на постійній основі відбувається робота компресорної, що подає очищене та підготовлене повітря під тиском на прибори та прилади.

Для забезпечення постійних робіт, проведення ремонтних робіт задіяним існує персонал підприємства, для якого в виробничих цехах створюються належні побутові умови, здійснюється його доставка на підприємство.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на податковий кредит за окремими господарськими операціями, у зв'язку із тимчасовою зупинкою окремого виду діяльності (переробки нафтопродуктів), є хибними та помилковим.

Також, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки платником податків у лютому 2014 року не здійснювався основний вид господарської діяльності, є безпідставними.

Відповідно до положень Господарського кодексу України кожен суб'єкт господарювання має право вільно обирати види господарської діяльності для здійснення підприємництва, враховуючи встановлені законами вимоги та заборони. Однією із найважливіших ознак підприємництва є здійснення господарської діяльності на власний ризик, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Види господарської діяльності, які здійснює (може здійснювати) позивач, визначені його Статутом. При цьому, Статутом передбачене здійснення як господарської діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», так й інших видів господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний, а так само, як і не встановлено обмеження щодо здійснення інших видів господарської діяльності, для здійснення яких такий суб'єкт створювався.

Таким чином, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися здійсненням таким суб'єктом виключно лише основного виду господарської діяльності.

Крім того, здійснення платником податків необхідних господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податку на додану вартість, та реалізація свого права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, є законним правом платника податків та не може суперечити інтересам держави.

Висновок відповідача, згідно з яким позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю, є хибним та необґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги, що господарська діяльність позивача не направлена на отримання економічного ефекту, колегія суддів вважає необґрунтованими на підставі такого.

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку, яка поширюється також на кваліфікацію господарських операцій для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. При цьому, слід ураховувати, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, щодо неправомірності та необґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень - рішень форми "В4" від 27.05.2014 року № 0000224110, форми "В1" від 27.05.2014 року №000214110 та форми "Р" від 27.05.2014 року № 000234110, а тому погоджується з висновком суду про скасування зазначених податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі №820/16574/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі №820/16574/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судд Пянова Я.В. Чалий І.С.