Постанова № 42972241, 24.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 816/4844/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 816/4844/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 816/4844/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відповідача..

Позивач в поясненнях представника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво інших споруд, н.в.і.у, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а.с. 9).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс".

Результати перевірки оформлені актом від 20 жовтня 2014 року №23/16-02-15 (а.с. 12-13).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акту перевірки від 20 жовтня 2014 року №23/16-02-15, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133 (а.с. 11), яким позивачу нараховано на підставі ст. 126 ПК України штрафні санкції у розмірі 30419,20 грн. (а.с. 11).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 22 квітня 2014 року, згідно з квитанцією про отримання № 2 (а.с.23), позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року (а.с. 25-28).

У вказаній декларації позивачем відображено суму податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період у розмірі 2507413 грн.

В наступному звітному періоді, 20 травня 2014 року, згідно з квитанцією про отримання № 2 (а.с.29), позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року (а.с. 31-34), згідно з якою сума податкового зобов'язання становить 374300 грн.

Відповідно до п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 1025 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2014 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року (а.с. 43-47).

Згідно наданого розрахунку позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 317331 грн.

Виходячи з цього, сума грошового зобов'язання зменшилася у квітні на 56969 грн.

Вказаний уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с. 41).

Приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій до позивача в частині нарахування суми штрафу у розмірі 11393,80 грн., податковий орган виходив із того, що позивачем шляхом подачі уточнюючого розрахунку 18.05.2014 року здійснено часткове погашення заборгованості, визначеної самостійно платником податків у декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

При цьому, податковий орган, посилаючись на приписи п. 57.1 ст. 57 ПК України, та зазначивши, що граничний термін сплати самостійно задекларованого платником податків зобов'язання по декларації за квітень 2014 року - 30.04.2014 року, застосував до позивача санкції, передбачені ст. 126 ПК України та розрахував штрафні санкції з урахуванням погашення 18.06.2014 р. боргу (подачі уточнюючого розрахунку про зменшення податкового зобов'язання на 56969,00 грн.) за 45 днів затримки сплати у розмірі 20%, що становить 11393 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що погашення податкового боргу шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань, аніж ті суми, які були задекларовані раніше приписами ПК України не передбачено.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно із приписами цієї статті, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі, за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З дослідженої копії уточнюючого розрахунку слідує, що позивачем самостійно виявлено факт саме завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів, у зв'язку з чим у платника податків не виникло обов'язку самостійного нарахування штрафних санкцій у зв'язку з виправленням помилок (р. 26 ).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно посилається в апеляційній скарзі на те, що позивачем у порушення ст. 50 ПК України самостійно не нараховано штрафні санкції, у зв'язку з чим до нього підлягає застосуванню відповідальність, передбачена ст. 126 ПК України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом та порушень при його складанні не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що подача такого розрахунку не може бути визнана частковим погашенням заборгованості на суму зобов'язань, які правомірно відкориговані позивачем, оскільки фактично заборгованість в цій частині у підприємства не виникала, а була помилково зазначена та виправлена підприємством самостійно.

Щодо податкового повідомлення рішення форми «Ш» від 03.11.2014 року за №0001351500/133 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19025,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що 14.07.2014 року позивач подав податкову декларацію за червень 2014 року, згідно якої від'ємне значення з ПДВ у сумі 95127 грн. зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за квітень 2014 року.

Приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій до позивача в частині нарахування суми штрафу у розмірі 19025,40 грн., податковий орган виходив із того, що позивачем шляхом зарахування при подачі 14.07.2014 р. декларації та відображенні у ній у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за квітень 2014 року від'ємного значення суми ПДВ, здійснено погашення податкового боргу, самостійно задекларованого позивачем за квітень 2014 року.

При цьому, податковий орган, посилаючись на приписи п. 57.1 ст. 57 ПК України, та зазначивши, що граничний термін сплати самостійно задекларованого платником податків зобов'язання по декларації за квітень 2014 року - 30.04.2014 року, застосував до позивача санкції, передбачені ст. 126 ПК України та розрахував штрафні їх з урахуванням погашення 21.07.2014 р. боргу за 78 днів затримки сплати у розмірі 20%, що становить 19025,40 грн.

Згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. а п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу.

Як слідує з матеріалів справи, у позивача в червні 2014 року виникло від'ємне значення суми ПДВ, яку ним відображено у декларації за звітний період у зменшення податкового боргу.

Таким чином, позивачем здійснено часткове погашення податкової заборгованості, самостійно обрахованої та відображеної у декларації за минулий період (квітень 2014 року) на 95127 грн.

Щодо належності вказаного способу до джерел погашення податкової заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу.

Так відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України (в редакції, чинній на дату подачі декларації за червень 2014 року) передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.93 ст. 14 ПК України коштами є гривня або іноземна валюта.

Статтею ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується у ціні придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг.

Таким чином, при сплаті ПДВ, позивач втратив право власності на вказані кошти, але набув на них майнове право, яке може бути реалізоване, в тому числі, шляхом заявлення суми від'ємного значення ПДВ в рахунок зменшення суми податкового боргу, що призведе до зменшення абсолютного значення суми такого боргу та підтверджується відповідною декларацією.

Отже, відображення такої суми від'ємного значення ПДВ є формою погашення податкової заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0001351500/133 від 03 листопада 2014 року в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 19025,40 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 816/4844/14 - скасувати в частині задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0001351500/133 на суму штрафних санкцій 19025,40 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" - відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 816/4844/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 02.03.2015 р.