Ухвала суду № 42971416, 25.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11282/2012

Провадження № 11/779/3/2015

Категорія ст.186 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач Кривобокова Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Кривобокової Н.М.,

суддів: Дячука В.М., Хруняка Є.В.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

педагога ОСОБА_4,

розглянувши кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше судимий: 26.12.2012 р. Знам"янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст.ст.15, 185 ч.2; ст.185 ч.2,3; 289 ч.2 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі; 18.11.2013 р. Рахівським районним судом Закарпатської області за ст.296 ч.1 КК України на 5 років 2 місяця позбавлення волі, громадянина України,-

засуджений за ст. 186 ч.3 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року - 5 років 4 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередньо обраний тримання під вартою, а строк відбування призначеного покарання рахується з моменту затримання - 10 серпня 2012 року.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 червня 2012 року в період з 21 до 22 год. проник через вікно в приміщення квартири АДРЕСА_2, звідки викрав належні ОСОБА_5 мобільні телефони: марки «Samsung GT-E1081Т» вартістю 203,33 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 40 грн. на рахунку якої було 20 грн. і перебував на зарядному пристрої та марки «Nokia 2760» вартістю 180 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 20 грн. на рахунку якої було 10 грн., який знаходився на ліжку, де в той час спав свідок ОСОБА_6, а маючи намір скритися з викраденими речами, ОСОБА_2 був помічений та затриманий зазначеним свідком.

В апеляційних скаргах у зміненому вигляді:

- прокурор вважає вирок незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В своїх доповненнях до апеляції просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання: за ч.3 ст.186 КК України у вигляді шести років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі та зарахувати в строк відбуття покарання частково ним відбуте за вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року;

- засуджений ОСОБА_2 покликається на невідповідність вироку фактичним обставинам справи та вважає, що вчинив крадіжку, а не грабіж. Крім того оспорює суворість призначеного покарання, оскільки суд не врахував всі обставини, які пом'якшують покарання, а саме, його молодий вік, що він тяжко хворіє, збитки потерпілим повністю відшкодував і вони не мають до нього матеріальних претензій. Вважає, що це діяння він вчинив до вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ст.186 ч.3 на ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у виді найнижчої межі санкції ч.3 ст.185 КК України. На підставі ч.4 ст.70 КК України зарахувати в строк відбуття покарання частково ним відбуте за вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року.

В апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу у зміненому вигляді, вказавши на неправильну кваліфікацію його дій. Вважає, що судом не враховано всі обставини, які пом'якшують покарання. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ст.186 ч.3 на ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання у виді найнижчої межі санкції ч.3 ст.185 КК України. У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просять вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ст.186 ч.3 на ст.185 ч.3 КК України та призначити остаточне покарання відповідно до ст.70 ч.4 КК України, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги у зміненому вигляді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та прокурора підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах, яким суд в їх сукупності, дав правильну оцінку.

Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_2 про вчинення ним крадіжки та неправильну кваліфікацію судом його дій за ст.186 ч.3 КК України, є необґрунтованими.

Вина ОСОБА_2 у відкритому викраденні мобільних телефонів потерпілої ОСОБА_5, за обставин викладених у вироку, підтверджується послідовними показаннями в судовому засіданні самої потерпілої про те, що в червні 2012 року, ввечері, вона вернулась із магазину і побачила спереду і позаду будинку розбиті вікна, а біля будинку були обвинувачений, працівники міліції та ОСОБА_6 Зі слів свідка ОСОБА_6 їй стало відомо, що ОСОБА_2, викравши два мобільних телефони, почав тікати, а свідок наздогнав його та викликав працівників міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що влітку 2012 року він спав в будинку потерпілої ОСОБА_5 Почувши шум, прокинувся і помітив відчинене вікно та зникнення двох мобільних телефонів. Він вийшов на вулицю і побачив біля вхідних дверей, неподалік вікна підсудного, який побачивши його, почав тікати. Він наздогнав ОСОБА_2 на вокзалі та передав його працівникам міліції, а у кишенях верхнього одягу останнього було виявлено два викрадені мобільні телефони;

- сам підсудний ОСОБА_2 підтвердив той факт, що коли він з будинку через вікно виліз з викраденими мобільними телефонами, то почув оклик свідка ОСОБА_6 та почав тікати. Ствердив, що свідок ОСОБА_6 наздогнав його та викликав працівників міліції, яким він передав викрадені телефони.

Вказані показання потерпілої об"єктивно підтверджується даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 18.06.2012 року з доданими до них фото таблицями (т.1 а.с.46-50), під час яких підозрюваний ОСОБА_2 розповів та показав, що коли він вилазив через вікно на вулицю, то його помітив свідок ОСОБА_6, всі ці показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві давав в присутності захисника; послідовними показаннями, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 очевидця обставин пограбування потерпілої ОСОБА_5

Суд обґрунтовано взяв до уваги вказані докази, оскільки не здобуто підстав вважати їх недостовірними.

Твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляції про те, що він незаконно засуджений за вчинення грабежу, суд вважає безпідставним, оскільки воно не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

В ході судового засідання встановлено, що підсудний ОСОБА_2, заволодівши мобільними телефонами та, та залишаючи через вікно помешкання квартири, в якій здійснив викрадення, був помічений свідком ОСОБА_7 і сам підсудний помітив вказаного свідка, почав тікати, а за таких обставин суд правильно прийшов до переконання, що мало місце саме відкрите викрадення чужого майна.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про те, що судом дана неправильна оцінка його діям, є необґрунтованим.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ст.186 ч.3 КК України кваліфіковано правильно.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України підставами для зміни вироку є неправильне застосування кримінального закону.

Такі порушення були допущені судом першої інстанції при розгляді цієї справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування КК України щодо ОСОБА_2 є обгрунтованими. Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_2, не врахував що даний злочин, передбачений ст.186 ч.3 КК України (відносно потерпілої ОСОБА_5), останній вчинив 12 червня 2012 року, тобто до постановлення вироку Знам"янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст.ст.15, 185 ч.2; ст.185 ч.2,3; 289 ч.2 КК України від 26.06.2012 року та вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року, яким ОСОБА_2П засуджений за ст.ст.296 ч.1, 71 КК України на п'ять років два місяці позбавлення волі.

Із змісту ст.70 ч.4 КК України слідує, що за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 остаточне покарання визначено шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків, передбаченого вимогами ст.71 КК України, а не за сукупністю злочинів, з дотриманням норми ч.4 ст.70 КК України.

Тобто, суд в порушення вимог ч.4 ст.70 КК України визначив не такий порядок призначення остаточного покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, який встановлений цією нормою.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема: розкаяння у вчиненому, його молодий вік, думку потерпілої, яка не має матеріальних претензій та не бажає його суворо карати у вчиненому, що обставин, які обтяжують відповідальність підсудного по справі не встановлено, і визначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.186 ч.3 КК України, що є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

За наведених обставин, підстав для призначення суворішого покарання ОСОБА_2, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.

Колегія суддів вважає, що, врахувавши всі наведені судом першої інстанції у вироку пом'якшуючі обставини, з урахуванням особи винного та позиції потерпілої ОСОБА_5 щодо призначення покарання, а також те, що даний злочин відносно останньої він вчинив до постановлення попереднього вироку, прийшла до висновку, що на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначити ОСОБА_2 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за попереднім вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року у виді - п'ять років два місяці позбавлення волі

Таким чином, апеляційні скарги прокурора та засудженого підлягає до часткового задоволення, а вирок зміні в частині визначеного ОСОБА_2 остаточного покарання та призначення його згідно вимог ст.70 ч.4 КК України.

Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України 1960 р., п.14-15 розд.ХІ Перехідних положень кримінального процесуального кодексу 2012 р. колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 18 серпня 2014 року щодо ОСОБА_2, в частині покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст.186 ч.3 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів визначити йому остаточне покарання, шляхом поглинення даного покарання призначеним більш суворим покаранням за попереднім вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2013 року - п'ять років два місяці позбавлення волі.

В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді: Н.М. Кривобокова

В.М. Дячук

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя Н.М. Кривобокова