Ухвала суду № 42970909, 24.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/439/15 Справа № 175/4765/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Воздвиженський О. Л. Доповідач - Руських К.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Руських К.Г.,

суддів Зайцева В.В., Свідерської Т.А.,

при секретарі Дьоміній А.А.,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.В.,

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014р.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Майдан-Бобрик Літинського району Вінницької області, та проживає про АДРЕСА_1,

був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та засуджений до покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 13980 грн 76 коп матеріальної шкоди та 70000 моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати 856 грн 52 коп, 391 грн 20 коп за проведення експертизи №70/27-639 від 12.09.2013 року та 589 грн 68 коп за проведення експертизи №70/29-252 від 10.06.2014 року.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню а кримінальне провадження закриттю, у зв'язку з недоведеністю його вини, оскільки суд засудив його безпідставно, не навів вагомих доказів його вини в ДТП, яке трапилось за його участю та участю потерпілого ОСОБА_4 Докази, які суд поклав в обґрунтування вироку, отримані з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, всі клопотання його захисника були відхилені судом. Вважає, що судом було допущено невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а також значне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке виразилось в тому, що він був допитаний в якості свідка(а.с.16) при проведенні слідчого експерименту(а.с.76-79), а тому згідно ст.87ч.3 КПК України вказані докази є недопустимими. Висновки суду, що він намагається уникнути відповідальності не відповідає дійсності, оскільки він на протязі досудового та судового слідства намагався встановити істину, вважає, що суд розглянув кримінальне провадження з порушенням правил підсудності, оскільки місце ДТП знаходиться на території Красногвардійського району м. Дніпропетровська.

Просить вирок суду скасувати а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Адвокат ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що всі докази, на які посилається суд в обвинувальному вироку, є недопустимими, отриманими з грубими порушеннями права на захист та кримінально-процесуального закону, вихідні дані, які задані слідчим та судом в постановах про призначення експертиз не відповідають тим фактичним даним, які були на місці події, а на ті, які не зафіксовані в протоколі огляду, посилається експерт ОСОБА_5 при тому, що захист просила призначити комісійну авто-технічну експертизу, що було відхилено судом. Іншою підставою скасування вироку вважає те, що прокурор Ключко М.Л. не був присутній в судовому засіданні при проголошенні останнього слова обвинуваченим ОСОБА_3 та при проголошенні вироку. Вважає що рішення відносно вирішення цивільного позову не мотивованим.

Просить вирок суду скасувати повністю та припинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1ст.286 КК України в порядку ст.284ч.3п.1 КПК України у зв'язку із недостатністю доказів.

Згідно вироку суду, 10.05. 2014 року близько 18.00 години ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген-Т4» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, здійснював рух зі сторони селища Краснопілля по автодорозі Знаменка-Луганськ-Ізварино в напрямку м. Дніпропетровська, в правому ряді руху.

Здійснюючи рух у вказаному напрямку, знаходячись в районі 193км вищевказаної автодороги, ОСОБА_3 не переконався в безпеці свого руху, став проводити маневр повороту ліворуч на суміжну смугу руху, де в цей час рухався в попутному напрямку прямо автомобіль «ВАЗ-2101» державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, в результаті чого скоїв зіткнення автомобілів.

При зіткненні транспортних засобів водію ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2786-е відносяться до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком на 3 тижні.

Порушення правил безпеки дорожнього руху полягає в тому, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п.1.3.,1.5.,10.4 Правил дорожнього руху.

Невиконання водієм ОСОБА_3 п.10.4 Правил дорожнього руху, згідно якого перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом, водій має вчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі вїзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначений дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожными знаками з розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині данного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині -і попутним транспортним засобам…».

Невиконання водієм ОСОБА_3 вимог п.10.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який її подав, про скасування вироку за м'якістю призначеного покарання та постановлення свого вироку з призначенням покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та задоволенням повністю цивільного позову потерпілого, при цьому прокурор не погодився з апеляційними скаргами та вважав, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 матеріалами кримінального провадження доведена; пояснення обвинуваченого на підтримку своєї апеляційної скарги у повному обсязі та захисника, яка також підтримала свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу засудженого про скасування вироку та закриття кримінального провадження за недостатністю доказів, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом вірно встановлені фактичні обставини вчиненого засудженим і його висновки про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засуджено, при обставинах, вказаних у вироку суду, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які належним чином перевірені в судовому засіданні.

З огляду на положення ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд не допустив цих порушень кримінального процесуального закону.

Зокрема, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. Докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України суд навів у вироку.

Доводи апеляційних скарг не викликають сумнівів у правильності судового рішення, й спростовуються зібраними у провадженні доказами.

Так, в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_4, надані ним під час судового розгляду справи, який пояснив, що 10.05.2013 року він рухався на своєму автомобілі зі сторони м. Дніпродзержинська в сторону м. Дніпропетровськ в крайній лівій полосі руху зі швидкістю близько 40-50 км/год, з права від нього була дорожня розмітка, дві суцільні смуги, раптово біля АЗС «Лукойл» із передньої полоси руху на його полосу виїхав автомобіль «Фольксваген», він зразу почав гальмувати, однак запобігти зіткнення не вдалося. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження; дані протоколів слідчих дій, у тому числі протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 10.05.2013 року, схемою та фото таблицею до нього, із яких вбачається, що за участю водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «Фольксваген-Т4», державний номерний знак НОМЕР_1, і водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «ВАЗ-2101» державний номерний знак НОМЕР_2 сталася ДТП на 193 км автодороги «Знамянка-Луганськ-Ізварене» у напрямку м. Дніпропетровська(а.п.7-14), у тому числі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4, із якого вбачається, що ОСОБА_4 показав і розказав в присутності понятих про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за його участю 10.05.2013 року(а.п.76-79), дані висновку експерта №70/27 -439 від 12.09.2013 року та фото таблиці до нього та №70/29-252 від 10.06.2014 року, відповідно до яких місце зіткнення автомобілів «Фольксваген» та «ВАЗ-2101» як геометричну крапку щодо меж проїзної частини, як у повздовжньому так і в поперечному напрямку встановити не надається можливим. Але зазначено, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться перед початком подряпин на асфальті за напрямком руху автомобілів. Автомобіль «Фольксваген-Т4» на момент зіткнення транспортних засобів рухався. Форма, локалізація, напрямок утворення ушкоджень автомобілів «ВАЗ-2101» та «Фольксваген» збігаються в тому випадку, якщо при первинному контактуванні їхні повздовжні вісі перебували під кутом 36+-5o(а.с.48-61), дані висновку судової авто технічної експертизи, яку підтвердив в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8, відповідно до якої водій «Фольксваген Т4» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до п.10.4 ПДР України. Технічна можливість уникнення зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «Фольксваген-Т4» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.10.4 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмі події, в діях водія автомобіля «ВАЗ «2101» ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України(а.п.83-85).

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що автомобіль «Фольксваген Т4» на час скоєння ДТП був нерухомим, спростовуються показами експерта ОСОБА_5, який підтвердив в судовому засіданні висновок експертизи та пояснив, що при проведенні експертизи керувався схемою до протоколу огляду місця події та таблицею до нього та аналізуючи їх, прийшов до висновку, що автомобіль «Фольксваген» рухався. До наступного висновку він прийшов, виходячи із осипу скла, витікання речовини, положення транспортних засобів, остаточного розташування рульової колонки в автомобілі «Фольксваген Т4» та осколків після їх зіткнення, також автомобілі знаходились на одній лінії від подряпин на дорозі, у зв'язку з чим доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про те, що експертом не вірно взято вихідні дані при проведенні судової автотехнічної експертизи, що потягло за собою неправильний висновок суду про винуватість Громика В І у скоєнні вказаного ДТП.

Також необґрунтованими є доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 про те, що оскільки місце ДТП розташоване на території Красногвардійського, а не Дніпропетровського району, Дніпропетровський районний суд розглянув дане кримінальне провадження з порушенням правил підсудності, що є безумовною підставою для скасування вироку в порядку ст.412 ч.2п.6 КПК України.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням прокурора було залучено до кримінального провадження повідомлення старшого інспектора ВДАІ Дніпропетровського району з обслуговування Дніпропетровського району ГУМВС України в області, капітана міліції ОСОБА_9, з якого слідує, що автодорога М-04 «Знамянка-Луганськ-Ізварино» із 166 км по 195км проходить по території Дніпропетровського району та обслуговується відділенням ДАІ з обслуговуванням Дніпропетровського району ГУМВС України в області, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисни ка ОСОБА_2 про наявність подряпин та характер їх спричинення, оскільки на клопотання сторони захисту судом першої інстанції було проведено додаткову експертиз та допитаний в судовому засіданні експерт спростував доводи захисту, що автомобіль ОСОБА_3 знаходився без руху. Крім того, експерт ОСОБА_8 показав, що при проведенні експертизи він керувався вихідними даними матеріалів кримінального провадження, а саме, кінцевим розташуванням транспортних засобів після зіткнення та наявності подряпин і підтіканням рідин, а також механічних пошкоджень на автомобілях.

Доводи апеляційних скарг засудженого та його адвоката ОСОБА_2 про недопустимість доказу - показів ОСОБА_3 в якості свідка(а.с.16) при проведення слідчого експерименту(а.с.76-79) також не заслуговують на увагу, оскільки в основу вироку вказані покази ОСОБА_3 в якості свідка не покладені. Більш того, протокол слідчого експерименту на а.с. 76-79, проведений за участю потерпілого ОСОБА_4, суд проклав в основу вироку, як допустимий доказ. Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 в матеріалах кримінального провадження відсутній.

Отже, виходячи з матеріалів провадження, суд першої інстанції ретельно, повно, всебічно та об'єктивно розглянув зібрані у провадженні докази. Обставин, які б викликали сумніви в їх достовірності та достатності, а також доводів засудженого, висловлених на свій захист, стосовно яких суд не навів би мотивів спростування, не убачається.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, є правильною.

Судом вірно встановлено, що саме з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, якій він міг запобігти шляхом своєчасного виконання вимог п.10.4 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, думка засудженого про недоведеність його вини в скоєному злочині, який йому інкримінується за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки суд засудив його безпідставно, не навів вагомих доказів його вини в ДТП, яке трапилось за його участю та участю потерпілого ОСОБА_4, докази, які суд поклав в обґрунтування вироку отримані з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, всі клопотання його захисника були відхилені судом, є хибною.

Прохання ОСОБА_3 про скасування вироку та закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не може бути задоволено, оскільки його вина у вчиненні цього злочину повністю доведена, та підтверджується належними, допустимими, та достовірними доказами у даному провадженні.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 про те, що вихідні дані експертом при проведенні експертизи були вказані невірно, так як вони спростовуються вищевказаними доказами, яким судом дано належну оцінку.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Так, суд, керуючись нормами закону, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий і не притягувався до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Суд першої інстанції, враховуючи думку потерпілого та позиції прокурора вважав за необхідне призначити покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.

На думку колегії суддів призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Виходячи із наслідків дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції вважав за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Питання цивільних позовів про стягнення з обвинуваченого грошових сум на відшкодування потерпілому матеріальної і моральної шкоди, вирішено правильно.

Рішення суду належним чином мотивовано, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання. Це покарання матиме превентивне значення як для засудженого, так і для інших осіб.

Таким чином, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного покарання, оскільки покарання призначено правильно розмірно скоєному та особі засудженого.

Доводи в апеляційних скаргах не містять достатніх даних для закриття кримінального провадження.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника не встановлено таких обставин, які б свідчили про порушення судами вимог кримінального процесуального закону, у тому числі і порушень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також про упередженість суду при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_3 та відсутності прокурора при останньому слові та оголошенні вироку, як на це вказує в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й достатніми доводи апеляційних скарг для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області Ключко М.Л., обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014р. щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Судді: