Постанова № 42968139, 24.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 816/4453/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4453/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2014 року позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ВАТ "ПГЗК"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - відповідач, Полтавська митниця) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: №806010002/2014/000022/1 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/000024/1 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/000023/1 від 13.10.2014 року та карток відмови в прийняті митних декларацій: №806010002/2014/00035 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/0036 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/00037 від 13.10.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 53, 54, 55, 58 та 59 Митного кодексу України та ст. ст. 7, 9, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року здійснено заміну відповідача - Полтавської митниці Міндоходів на її правонаступника - Полтавську митницю ДФС.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ "ПГЗК" (покупець) та компанією "Vega Industries LTD" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) (продавець) 13 травня 2014 року укладено зовнішньоекономічний контракт №1522 (а.с. 10-29) (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність і оплатити литі кулі, що мелють, асортимент, кількість і вартість яких зазначається у замовленнях (додатках), що є невід'ємною частиною договору (пункти 2.1, 2.2).

Вказана у додатках (замовленнях) ціна товару є твердою і не підлягає жодним змінам протягом всього строку дії Контракту (пункт 2.10). Товар поставляється на умовах DAP, м. Комсомольськ, Полтавська область, Україна (Інкотермс 2010) (пункт 3.2). Оплата товару здійснюється у формі документарного безвідкличного акредитива, відкритого у банку покупця (пункт 4.2).

Продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: письмове повідомлення із зазначенням дати відвантаження товару, переліку товаросупровідних документів, номера Контракту та замовлення на поставку, найменування відвантаженого товару за замовленням на поставку, кількості пакувальних листів, опису маршруту і періоду транспортування товару від місця відвантаження до місця поставки, виду та номера транспортного засобу, загальної ваги брутто та нетто, найменування, реквізити та контакти вантажоперевізника, технічний опис, інше; рахунок-фактуру на кожну відвантажену партію товару; бортовий коносамент, CMR, сертифікат країни-походження товару на кожну відвантажену партію товару, документ про якість товару, пакувальний лист, експортну декларацію (розділ 6 Контракту).

Позивачем 08 липня 2014 року надано замовлення № 3 на поставку товару, за умовами якого визначено необхідність поставки мелючих шарів марки Vega Rock 11 діаметром 20 мм загальною кількістю 168,0 т та вартістю 234 528 доларів США (1396 доларів США за 1 тонну) (а.с. 30). Сторонами погоджено строк поставки товару: вересень-жовтень 2014 року та визначено умови поставки: DAP, м. Комсомольськ, Полтавська область, Україна (Інкотермс 2010).

На виконання умов пункту 4.2 Контракту ВАТ "ПГЗК" 15 липня 2014 року до виконуючого банку - ПАТ "ОТП Банк" подано заяву про відкриття акредитиву №477 на строк 110 календарних днів, на суму 234 528,00 доларів США. Листом від 16 липня 2014 року виконуючий банк повідомив позивача про відкриття акредитиву №ILC/14026/001 (а.с. 31-34).

На підставі коносаменту від 17 вересня 2014 року №AMDO 11847 продавцем здійснено відвантаження та поставку товару загальною вагою брутто 174 216 кг, нетто - 168 000 кг (а.с. 35-42). Доставку товару спочатку здійснено морським транспортом до порту Южний (м. Одеса, Україна), а потім - автомобільним транспортом до м. Комсомольськ Полтавської області, як те визначено пунктом 3.2 Контракту.

Представником позивача, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів: високохромові кулі для млинів, що мелють" до митного поста "Кременчук" Полтавської митниці подано митні декларації від 13.10.2014р. № 806010002/2014/202567, № 806010002/2014/202568, № 806010002/2014/202569 (а.с. 54-59).

Разом з митними деклараціями декларантом подано документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 13 травня 2014 року №1522 з додатками №№1, 3 (а.с. 20-30); коносамент від 17 вересня 2014 року №AMDO 11847 (а.с. 35-42); інвойси від 23 серпня 2014 року: №92500801 (а.с. 43); №92500801С (а.с. 44); №92500801D (а.с. 45); №92500801G (а.с. 46); міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №№33308, 33309, 33310 (а.с. 51-53); страховий поліс від 25 вересня 2014 року №060500/21/14/02/535 (а.с. 69-70); сертифікат про походження товару від 17 вересня 2014 року №19183 (а.с. 71-74); висновок № П-149 експертного дослідження від 09 жовтня 2014 року (а.с. 75-77), заяву про відкриття акредитиву від 15 липня 2014 року №477 (а.с. 31-32), експортні митні декларації (а.с. 95-101).

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 1,396 дол. США за 1 кг.

За результатами перевірки митних декларацій відповідач дійшов висновку про відмову у прийнятті митних декларацій, про що складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 жовтня 2014 року №806010002/2014/00035 (а.с. 79-80), № 806010002/2014/00036 (а.с. 81-82), №806010002/2014/00037 (а.с. 83-84).

Також Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2014 року №806010002/2014/000022/1 (а.с. 85-86), № 806010002/2014/000023/1 (а.с. 87-88), № 806010002/2014/000024/1 (а.с. 89-90). Вказаними рішеннями митну вартість товару (вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів) визначено за ціною подібних товарів на рівні 1,72 доларів США за 1 кг.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з п. 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Згідно з ч. 8 наведеної статті Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Кременчук» Полтавської митниці, ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «ПГЗК») відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 13.05.2014 № 1522, на товари: литі кулі, що мелють Vega Rock 11 діаметр 20 мм. Склад: вуглець (С)-3,10%, марганець (MN)-0,54%, хром (Cr)-10,79%, кремній (Si)-0,62%, сірка (S)-0.031%, фосфор (Р)- 0.026%, твердість 67.38 RC, подано 13.10.2014 р. митні декларації (далі - МД) разом з пакетами товаросупровідних та комерційних документів, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 13 травня 2014 року №1522 з додатками №№ 1, 3 (а.с. 20-30); коносамент від 17 вересня 2014 року №AMDO 11847 (а.с. 35-42); інвойси від 23 серпня 2014 року: №92500801 (а.с. 43); №92500801С (а.с. 44); №92500801D (а.с. 45); №92500801G (а.с. 46); міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №№33308, 33309, 33310 (а.с. 51-53); страховий поліс від 25 вересня 2014 року №060500/21/14/02/535 (а.с. 69-70); сертифікат про походження товару від 17 вересня 2014 року №19183 (а.с. 71-74); висновок № П-149 експертного дослідження від 09 жовтня 2014 року (а.с. 75-77), заяву про відкриття акредитиву від 15 липня 2014 року №477 (а.с. 31-32), експортні митні декларації (а.с. 95-101).

Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 54 МК України відповідачем здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості (в поданих документах містяться розбіжності та не подано всіх документів), а саме: згідно умов, щодо яких поставляється товар, в ціну товару включено вартість тари та пакування, однак відсутні документи в яких виділено дану складову, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його упаковки не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на упаковку, з урахуванням яких сформовано митну вартість оцінюваного товару).

Також інвойси № 92500801 та № 92500801С, № 92500801D, 92500801G не можуть використовуватись для підтвердження вартості товару, оскільки вони не відповідають вимогам, визначеним сторонами контракту, а саме в інвойсах повинна зазначатись інформація, визначена в підпунктах h, j, k. пункту 6.2. контракту № 1522 від 13.05.2014, а саме:

- дата та місце відвантаження товару;

- номер пакувального листа;

- вид та номер транспортного засобу.

Відповідно до частини 5 ст. 55 МК України проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.

Згідно з ст. 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару за кожною з вказаних МД становить 1,396 доларів США за кілограм, а рівень митної вартості таких товарів, оформлених за МД від 16.07.2014 р. № 110050004/2014/201540, що визнана органом доходів і зборів, становить 1,72 доларів США за кілограм.

Під час консультацій декларанта відповідно до вимог частини 3 ст. 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

В межах строку, визначеного частиною 3 ст. 53 МКУ, декларантом додатково надані: висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза", комерційну пропозицію, лист без номера та лист № 2014-1GM від 28.08.2014 р.

Також, декларантом самостійно, відповідно до вимог частини 3 ст. 53 МК України, подано митну декларацію країни відправлення товару (Індія) від 26.08.2014 р. LEO № 1/22.

Враховуючи те, що митну декларацію країни відправлення товару подано до митного контролю разом із вищезазначеними МД, які прийняті посадовими особами до митного оформлення, працівники митниці в межах наданих ним повноважень були зобов'язані врахувати її під час здійснення митного контролю.

Згідно з митною декларацією від 26.08.2014р. LEO № 1/22 експортером товару є підприємство Аіа Engineering LTD, вантажоотримувачем ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат», а товари поставлялися по контракту від 13.05.2014 р. № 1522 на умовах FOB, по інвойсу № 92500801 із фактурною вартістю 218 400 дол. США.

Відповідачем в ході розгляду справи наголошувалось, що товари експортувалися з території Індії за умовами поставки, які є відмінними від умов поставки, визначених у контракті від 13.05.2014 р. № 1522, який поданий до митного контролю та за фактурною вартістю, яка не відповідає інвойсу № 92500801 (234 528 дол. США).

З огляду на викладене, відповідність фактурної вартості задекларованих товарів згідно з інвойсами № 92500801С, № 92500801D, 92500801G також викликає обґрунтовані сумніви.

Тобто, зазначення в митній декларації країни відправлення інвойсу від 23.08.2014р. № 92500801 із фактурною вартістю 218 400 дол. США. та подання для митного оформлення в Полтавську митницю інвойсу від 23.08.2014 р. № 92500801 із фактурною вартістю 234 528 дол. США свідчить про наявність розбіжностей в основному документі, за яким визначається митна вартість товарів за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав у митного органу для витребування додаткових документів, оскільки у даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була визначена позивачем на підставі документів, що містять розбіжності.

Разом з тим, додаткові документи з метою усунення вищезазначених розбіжностей до Полтавської митниці в межах строків, визначених ст. 55 МК України, не подавались.

Крім того, декларантом подані коносаменти від 17.09.2014р. № AMD011847 та від 15.09.2014р. № MSCUIU457942, відповідно до яких товари переміщувались до порту Одеса двома різними суднами.

Так, згідно з коносаментом від 17.09.2014р. № AMD011847 товари судном під назвою «MSC ALTAMIRA» з порту м. Ахмадабад доставлялися до порту Mundra, м. Мумбай.

В м. Мумбай складений коносамент від 15.09.2014р. № MSCUIU457942 та товари перевантажено на судно з назвою «MSC ELOISE».

Враховуючи, що товари перевантажувались з одного транспортного засобу на інший, таке перевантаження вимагало додаткових витрат, але підтверджуючі документи про перевантаження та його вартість декларантом до митного контролю не подавались.

Окрім того декларантом самостійно подано страховий поліс від 29.07.2014р. № 060500/21/14/02/00000018 про страхування вантажу на суму 257 980,80 дол. США, хоча умови поставки DAP не вимагають здійснення обов'язкового страхування.

Згідно з листом компанії Vega Idustries Ltd (продавець згідно з контрактом від 13.05.2014р. № 1522), являється дочірньою компанією Vega Industries (Middle East) F.Z.E.

В свою чергу, компанія Vega Industries (Middle East) F.Z.E. є дочірньою компанією для АІА Engineering (відправник згідно товаросупровідних та комерційних документів та МД), підтверджуючим документом є торгова ліцензія.

Таким чином, зазначені іноземні компанії є взаємопов'язаними особами та, відповідно, мають певні економічні та господарські взаємовідносини, проте декларантом не подано документи щодо підтвердження загальної суми всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч. 21 ст. 58 МК України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що декларантом, станом на час проведення митного оформлення товару, заявлені неповні та непідтверджені документально відомості про митну вартість задекларованого товару.

Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем 16.07.2014 р. на митному посту «Кременчук» подано до митного оформлення МД № 806010002/2014/201751, 201752, 201753 на ідентичні товари від того ж продавця, на тих же умовах, але з рівнем митної вартості 1,72 дол. США за 1 кг., використавши при цьому метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Рішення про коригування митної вартості в даному випадку Полтавською митницею не приймалося.

Рішення про декларування товарів з рівнем митної вартості 1,72 дол. США за 1 кг. прийнято декларантом самостійно.

Таким чином, у зв'язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням позивачем запропонованих митним органом додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статтею 60 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У досліджених судом рішеннях наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

З огляду на вищевикладене та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірні рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультації з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних, належних для підтвердження митної вартості, додаткових документів, прийняв обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів: №806010002/2014/000022/1 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/000024/1 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/000023/1 від 13.10.2014 року та картки відмови в прийняті митних декларацій: №806010002/2014/00035 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/0036 від 13.10.2014 року, №806010002/2014/00037 від 13.10.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ВАТ "ПГЗК", в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4453/14 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 02.03.2015 р.