Ухвала суду № 42967228, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/17128/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки за касаційною скаргою Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області, в якому просив визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача про сплату недоїмки від 07 листопада 2013 року № 177/05-14-17-02-14-3 на суму 2388,06 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він здійснює підприємницьку діяльність та є пенсіонером за віком, який обрав спрощену систему оподаткування, тому відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте відповідач, всупереч вказаним нормам Закону, виніс оскаржувану вимогу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області про сплату боргу від 07 листопада 2013 року № 177/05-14-17-02-14-3 зі сплати єдиного внеску в розмірі 2388,06 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 23 вересня 1992 року Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3.

Позивач перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області та застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 березня 2012 року є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.

07 листопада 2013 року Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника винесено вимогу про сплату боргу № Ф 177/05-14-17-02-14-3 на суму 2388,06 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку та не містить застережень щодо незастосування вказаної норми до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року №3609-VI, який набрав чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для громадян України встановлено загальний пенсійний вік, з настанням якого вони мають право на призначення пенсії за віком.

При цьому статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Судами встановлено, що позивачу була призначена пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком, а тому фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 не є пенсіонером за віком, оскільки не досяг пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому до нього не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є необґрунтованими, оскільки зазначена норма права не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.

Висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало