Ухвала суду № 42966649, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/44683/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 816/1905/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Приватного підприємства «Вікносервіс»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Вікносервіс» податкового боргу у розмірі 45 408,57 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014, позов задоволено частково; стягнуто з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Вікносервіс» кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 45 408,57 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення податкового органу до суду у Приватного підприємства «Вікносервіс» рахувалась податкова заборгованість в розмірі 45 408,57 грн., яка виникла внаслідок непогашення сум донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість по податковим повідомленням-рішенням № 0000941502 від 08.02.2013, № 0004131502 від 04.04.2013, № 0009281502 від 21.06.2013, № 0000062205 від 15.07.2013, № 0001982205 від 28.10.2013 та податковій декларації з ПДВ від 21.01.2013 № 100234.

30.07.2013 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області сформовано податкову вимогу № 78-22, якою визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 39 961,93 грн., але вимога повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 зазначеного Кодексу контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за підтвердження в судовому порядку наявності у платника податків заборгованості щодо сплати зобов'язань, позовна заява підлягає задоволенню з врахуванням дотримання порядку черговості стягнення податкового боргу, а саме: стягнення з розрахункових рахунків ПП «Вікносервіс» коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 45 408,57 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний