Ухвала суду № 42966204, 04.03.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Притуляк С.А.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року справа №227/4284/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Чебанова О.О.,

суддів Гайдара А.В., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року у адміністративній справі № 227/4284/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (надалі - відповідач, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року позов задоволено.

Дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 в період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року включно допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожиткового мінімуму для дітей до 6 років визнано неправомірними.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити з врахуванням виплачених сум перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги по догляду за сином ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку за період з 014 травня 2014 року по 30 червня 2014 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановлено Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Згідно ст. 183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (арк.. справи 7), є застрахованою особою, перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Добропільської міської ради як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З довідки відповідача № 1692 від 16.09.2014 вбачається, що позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.03.2014 року по 31.08.2014 року, загалом 197,10 грн. (арк.. справи 6).

Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та нарахування і виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вищевказаний період.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Колегія суддів зазначає, що на даний час діє порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 та внесених Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

.Крім того, пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13 та 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Будь-які застереження щодо виплати допомоги по догляду за дитиною відповідно до розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» відсутні.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюються на постійній основі, один раз на місяць, тому обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень має здійснювати обчислення допомоги відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Отже, висновок суду першої інстанції за цією справою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року у адміністративній справі № 227/4284/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року у адміністративній справі № 227/4284/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді А.В. Гайдар

М.М. Яковенко